Особливості кримінальної відповідальності військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників

Abstract

У статті проаналізовано новелу кримінального законодавства України – статтю 31-1 Кримінального кодексу України, яка закріплює інститут відповідальності військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників (інститут командної відповідальності). Автор зосереджується на практичних аспектах кваліфікації бездіяльності суб’єктів командної відповідальності та особливостях призначення їм покарання. Стаття пропонує конкретні підходи до написання формули кримінально-правової кваліфікації та формулювання обвинувачення. Зокрема, пропонуються варіанти написання формули кваліфікації, враховуючи різні ситуації: характер бездіяльності військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, чи інших начальників; вчинення злочину одним чи декількома підлеглими; вчинення підлеглим одного чи декількох злочинів; бездіяльність одного чи декількох військових коман-дирів, осіб, що фактично діють як військові командири, чи інших начальників. У формулюван-ні обвинувачення слід вказувати, як в конкретній ситуації проявилися альтернативні підстави кримінальної відповідальності військових командирів, осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників. У статті стверджується, що призначаючи покарання, суд повинен орієнтуватися на межі покарання, передбачені статтею (частиною статті) Особливої частини Кримінального кодексу України. Пропонуються конкретні підходи стосовно того, які обставини мають тлумачитися як показники ступеня тяжкості злочину та особи винного при призначенні покарання військовим командирам, особам, що фактично діють як військові командири, чи іншим начальникам. Зокрема, суду слід враховувати характер ієрархічних відносин, обсяг владних повноважень, обізнаність із намірами підлеглих, кількість і тяжкість правопорушень, які стали можливими внаслідок бездіяльності. Автор наголошує на потребі формування усталеної практики застосування статті 31-1 Кримінального кодексу України задля ефективної реалізації інституту командної відповідальності в національному кримінальному праві. The article analyzes a new provision of Ukrainian criminal law – Article 31-1 of the Criminal Code of Ukraine, which establishes the institution of liability of military commanders, persons effectively acting as military commanders, and other superiors (the institution of command responsibility). The author focuses on the practical aspects of qualifying the omission of subjects of command responsibility and the specific features of sentencing them. The article proposes specific approaches to drafting the formulation of criminal law qualifications and charges. In particular, options for drafting the formulation of qualifications are suggested, considering various situations: the nature of the inaction of military commanders, persons effectively acting as military commanders, or other superiors; the commission of a crime by one or more subordinates; the commission of one or more crimes by a subordinate; the omission of one or more military commanders, persons effectively acting as military commanders, or other superiors. The indictment should indicate how, in a specific situation, alternative grounds for criminal liability of military commanders, persons acting as military commanders, and other superiors manifested themselves. The article states that when imposing punishment, the court should be guided by the limits of punishment provided for in the article (part of the article) of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. Specific approaches are proposed regarding the circumstances that should be interpreted as indicators of the severity of the crime and the personality of the guilty person when imposing punishment on military commanders, persons actually acting as military commanders, or other superiors. In particular, the court should take into account the nature of hierarchical relations, the scope of authority, awareness of the intentions of subordinates, and the number and severity of offenses that became possible as a result of omission. The author emphasizes the need to develop established practice in the application of Article 31-1 of the Criminal Code of Ukraine for the effective implementation of the institution of command responsibility in national criminal law.