Unıversal legal standards of sustaınable socıalıty from the context of the rıght to a decent lıfe

Abstract

In the modern era, sustainable development is about meeting the needs of the present generation without compromising the interests of future generations, which is characterized by its three reference points. Sustainable sociality, which is one of the strongest pillars, occupies one of the most important places in ensuring a decent standard of living for people. Society can achieve the improvement of people’s well-being by adequately ensuring their basic rights within the framework of sustainable sociality. In other words, Sustainable development is the activity of using all means to protect humanity in the most ideal form and to preserve its existence for a long time. This activity treats everyone equally without distinction between generations and is aimed at dividing natural resources equally among them, and ultimately implies the activities of governments aimed at uninterrupted but fully satisfied needs. States should implement policies aimed at protecting the rights of not only their current but also potential citizens in the future and should protect the rights of everyone equally without applying any distinctions in time.When we approach sustainable development, which includes five stages of development from a historical perspective from the context of mutual relations, we witness three directions: ecological, economic and social. While ecological and economic sustainability have been sufficiently studied, researchers have devoted relatively little space to social sustainability. However, it is precisely social sustainability that includes factors aimed at improving people’s well-being and ensuring a decent standard of living. The article examines the sources reflecting the development stages and legal bases of the sectors of social sustainability planned as the Millennium Development Goals, analyzes eleven of the seventeen goals as social rights, and refers to research works by various authors on this. In addition, the author puts forward the idea of ensuring social interests as the most important condition for achieving sustainable development, defends the idea that this goal is the main condition for the path to the other two (economic and ecological) goals, and makes suggestions and recommendations in this direction. Нині в межах Стійкого розвитку потреби нинішнього покоління задовольняються без шкоди інтересам майбутніх поколінь, що характеризується трьома його орієнтирами. Стійка соціальність, одне з найсильніших опор, займає одне з найважливіших місць у забезпеченні гідного життя людей. Суспільство може досягти поліпшення добробуту людей шляхом адекватного забезпечення їх основних прав у рамках сталої соціальності. Іншими словами, Стійкий розвиток – це діяльність з використання всіх засобів для захисту людства в найбільш ідеальній формі та збереження його існування на тривалий час. Ця діяльність стосується всіх однаково, без різниці між поколіннями, і спрямована на рівний розподіл природних ресурсів між ними, маючи на увазі зрештою діяльність урядів, спрямовану на постійні, але повністю задовольняємі потреби. Держави повинні здійснювати політику, спрямовану на захист прав не лише сьогодення, а й потенційних громадян, які існуватимуть у майбутньому. В історичному аспекті сталий розвиток, що включає п’ять етапів розвитку, розглядається в контексті взаємин, і ми спостерігаємо три напрями: екологічний, економічний та соціальний. Хоча екологічна та економічна стійкість досить вивчені, дослідники приділяють порівняно мало уваги соціальній стійкості. Однак соціальна стійкість включає фактори, спрямовані на підвищення добробуту людей і забезпечення гідного рівня життя.У статті розглядаються джерела, що відображають етапи розвитку та правові основи секторів соціаль-ної стійкості, запланованих як Цілі розвитку тисячоліття, аналізуються одинадцять із сімнадцяти цілей як соціальні права, а також наводяться посилання на дослідження різних авторів з цього питання. Крім того, в дослідницькій роботі автор висуває ідею забезпечення соціальних благ як найважливішої умови досягнення сталого розвитку, ідею про те, що ця мета є головною умовою шляху до двох інших (економічного та екологічного) обстоюються цілі, озвучуються пропозиції та рекомендації в цьому напрямі.