Поширеність випадків стоматологічної реабілітації з опорою на дентальні імплантати в пацієнтів з повною та частковою адентією щелеп у багатопрофільних стоматологічних закладах охорони здоров’я

Abstract

Вступ. В сучасних умовах, незважаючи на проведену значну кількість досліджень, які демонструють переваги та недоліки різних варіантів тотальної реабілітації пацієнтів з частковою та повною адентією, досі відзначається дефіцит даних щодо того, якими є фактичні поширеність та розподіл різних варіантів ортопедичного стоматологічного лікування серед пацієнтів, які втратили більше половини одиниць зубного ряду на одній із щелеп. Мета дослідження. Оцінити поширеність випадків тотальної стоматологічної реабілітації з відновленням, як мінімум 50% одиниць зубного ряду у пацієнтів багатопрофільних стоматологічних центрів, та визначити вихідні умови змін стоматологічного статусу, асоційовані із формуванням запиту на таке лікування. Матеріали та методи. Дослідження проводилося шляхом моніторингу особливостей кількості, співвідношення та розподілу зареєстрованих проведених стоматологічних маніпуляцій в межах двох багатопрофільних стоматологічних клінік, у період з січня 2022 року по травень 2025 року. Аналіз проводився на основі доступних даних CRM-системи ClinicCards. В ході аналізу відбиралися дані, котрі стосувалися пацієнтів, реабілітація котрих проводилася ортопедичними конструкціями різного дизайну, але з заміщенням не менше 8 одиниць зубного ряду на одній зі щелеп, яких поділяли як таких з потребою у тотальній реабілітації (з потребою відновлення більше 50% зубного ряду на одній зі щелеп). Результати дослідження та їх обговорення. З 416 проаналізованих випадків тотальної реабілітації частка виготовлення конструкцій з опорою на дентальних імплантатах складала 30,05% (125 випадків). З 125 випадків реабілітації конструкціями з опорою на дентальних імплантатах, 4,8% були представлені знімними протезами з опорою на внутрішньокісткових опорах, 54,4% – незнімними конструкціями з балковою мезоструктурою, 31,2% – незнімними цільнодуговими конструкціями різної протяжності без додаткового армування, 9,6% – двома і більше мостоподібними протезами з опорою на дентальних імплантатах обмеженої протяжності для заміщення дефекту зубного ряду. Висновки. Тотальна реабілітація лише в третини пацієнтів була проведена із використанням конструкцій з опорою на внутрішньокісткових титанових дентальних імплантатах. Серед таких у 95,2% випадків були застосовані саме незнімні конструкції різного дизайну та протяжності. Вихідний розподіл стоматологічного статусу у якості термінального, асоційованого з показником відносного ризику в 4,06 (95% ДІ 2,96-5,58%, р < 0,0001) щодо вищої ймовірності подальшого протезування за протоколами реабілітації беззубих щелеп, в порівнянні з ймовірністю подальшого протезування часткової адентії, при використанні вихідного співвідношення випадків часткової та повної адентії у якості референтних.

Introduction. In modern conditions, despite the significant number of studies that demonstrate the advantages and disadvantages of various options for total rehabilitation of patients with partial and complete aedentia, there is still a lack of data regarding actual prevalence and distribution of various prosthetic treatment modalities among patients who have lost more than half of the dentition in one of the jaws. Objective. To assess the prevalence of cases with total dental rehabilitation in need of restoration for at least 50% of the dentition among patients of multidisciplinary dental centers, and to determine the initial conditions for changes in dental status associated with the formation of a request for such treatment. Methodology/Methods. Study was conducted by monitoring the characteristics of the number, ratio and distribution of registered dental manipulations performed within two multidisciplinary dental clinics, in the period from January 2022 to May 2025. The analysis was carried out on the basis of available data from the ClinicCards CRM system. During the analysis, data were selected that was related to patients whose rehabilitation was carried out with prosthetic constructions of various designs, but with the replacement of at least 8 units of the dentition on one of the jaws, who were categorized as those with the need for total rehabilitation (with the need to restore more than 50% of the dentition on one of the jaws). Results and Discussion. Out of the 416 cases of total rehabilitation, the share of provided prosthetic constructions supported by dental implants was 30,05% (125 cases). Out of the 125 cases of rehabilitation with constructions supported by dental implants, 4,8% were represented by removable prostheses supported by intraosseous supports, 54,4% – by fixed structures with a bar mesostructure, 31,2% – by fixed full-arch dentures of various lengths without additional reinforcement, 9,6% – by two or more bridge-type prostheses of limited length supported by dental implants to replace a dentition defect. Conclusions. Total rehabilitation with the use of dental implants was provided only among one third of patients. Among these, in 95,2% of cases, fixed constructions of various designs and lengths were used. The baseline distribution of dental status as terminal was associated with a relative risk of 4,06 (95% CI 2,96-5,58%, p < 0,0001) for a higher likelihood of further prosthetic rehabilitation due to the protocols applied for the edentulous jaws compared to the likelihood of further prosthetics rehabilitation due to the protocols applicable for partial aedentia cases, using the baseline ratio of partial to complete aedentia as the reference.