Президент України у конституційній системі: забезпечення континуїтету та належного функціонування публічної влади главою держави

Abstract

Еволюція інституту президента в Україні залежать від динаміки політичної системи та публічної влади. Нещодавно прийняті конституційні закони у цілому не зачіпають істотні елементи статусу Президента України та здійснення ним арбітражних функцій. Тому існує перспектива подальшого розвитку практики здійснення Президентом арбітражних функцій шляхом забезпечення: 1) правонаступності інститутів публічної влади (континуїтету) при вирішенні питання про розпуск парламенту та призначення дострокових виборів або прийняття відставки уряду; 2) поділу влади, тобто організаційної єдності, автономності, функціональної відособленості органів публічної влади; 3) взаємоузгоджене функціонування органів публічної влади із залученням їх представників на засідання Ради національної безпеки і оборони; 4) єдності національної правової системи при здійсненні законодавчої ініціативи, права вето, зупиненні чинності правових актів уряду з одночасним зверненням до Конституційного Суду, а також прийняття регламентарних актів при відсутності законодавчого регулювання у виключних випадках; 5) верховенства основних прав і свобод, спонукаючи органи судової влади та правоохорони своєчасно і належним чином реагувати на факти порушення прав людини. У правовій державі здійснення Президентом функцій арбітражу багато в чому залежатиме від його співпраці із Конституційним Судом України. Зважаючи на високий ступінь легітимності глави держави, який обирається прямими, демократичними виборами більшістю виборцями, Президент може вживати необхідних заходів на основі та у визначених Конституцією України межах. Такі заходи повинні відповідати критеріям пропорційності, не повинні тягнути за собою надмірного тягаря для фізичних та юридичних осіб, служити суспільно значимій легітимній меті, забезпечувати цілісність конституційного ладу.