Штучний інтелект і права людини: виклики для Європейської конвенції з прав людини

Abstract

Вказується, у сучасному світі технології штучного інтелекту перестали бути теоретичною концепцією і стали невід’ємною частиною повсякденності. Це суттєво трансформує суспільні процеси, державні механізми та міжособистісні взаємини. Штучний інтелект, безперечно, створює потужні можливості для вдосконалення управлінської діяльності, раціоналізації державних сервісів та стимулювання інноваційного розвитку. Водночас виникають значні загрози, що включають потенційні порушення приватності, дискримінаційні практики, непрозорість адміністративних рішень, надмірний нагляд та обмеження можливостей для оскарження рішень, прийнятих за допомогою таких технологій. У статті висвітлено окремі питання зростаючого впливу технологій штучного інтелекту (ШІ) на права людини та визначення можливих напрямків удосконалення положень Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) з метою підвищення ефективності механізмів захисту прав людини в нових суспільно-правових умовах. Автором досліджено виклики, що виникають у зв’язку із застосуванням технологій ШІ в контексті дотримання та захисту прав людини, гарантованих ЄКПЛ. У статті проаналізовано ключові аспекти взаємодії технологій ШІ з правами на приватність, забороною дискримінації, правом на справедливий судовий розгляд та свободою вираження поглядів. Особливу увагу в статті приділено таким технологіям, як розпізнавання обличчя, предиктивна поліція, алгоритмічна модерація контенту та автоматизоване прийняття рішень. На підставі проведеного аналізу узагальнено релевантну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поступово адаптується до цифрових реалій, зберігаючи при цьому засадничі принципи ЄКПЛ. Обґрунтовано, що існуючі правові механізми, зокрема, й міжнародні є недостатньо ефективними в умовах існування нових ризиків, зумовлених автономністю, непрозорістю та потенційною упередженістю технологій ШІ. Підкреслено необхідність поєднання технічних стандартів із етичними вимогами та юридичними зобов’язаннями. У підсумку обґрунтовано потребу в гармонізації нормативного регулювання з урахуванням динаміки розвитку технологій ШІ та пріоритетності захисту прав людини. З цією метою розроблено конкретні пропозиції щодо внесення доповнень до окремих статей ЄКПЛ в аспекті удосконалення правових механізмів захисту прав людини в умовах масового застосування технологій ШІ.

It is indicated that in the modern world, artificial intelligence technologies have ceased to be a theoretical concept and have become an integral part of everyday life. This significantly transforms social processes, state mechanisms and interpersonal relationships. Artificial intelligence undoubtedly creates powerful opportunities for improving management activities, streamlining state services and stimulating innovative development. At the same time, significant threats arise, including potential privacy violations, discriminatory practices, opacity of administrative decisions, excessive surveillance and limited opportunities to appeal decisions made with the help of such technologies. The article highlights some issues of the growing impact of artificial intelligence technologies on human rights and identifies possible directions for improving the provisions of the European Convention on Human Rights in order to enhance the mechanism for protecting human rights in new socio-legal conditions. The author examines the challenges arising from the use of artificial intelligence technologies in the context of observing and protecting human rights guaranteed by the European Convention on Human Rights. The article analyzes key aspects of the interaction of artificial intelligence technologies with the rights to privacy, non-discrimination, the right to a fair trial and freedom of expression. The article pays special attention to such technologies as facial recognition, predictive policing, algorithmic content moderation and automated decision-making. Based on the analysis, the author summarizes the relevant practice of the European Court of Human Rights, which is gradually adapting to digital realities, while preserving the fundamental principles of the Convention. It is substantiated that existing legal mechanisms, including international ones, are not sufficiently effective in the context of new risks caused by the autonomy, opacity, and potential bias of artificial intelligence technologies. The need to combine technical standards with ethical requirements and legal obligations is emphasized. As a result, the need for harmonization of regulatory and legal framework is substantiated, taking into account the dynamics of the development of artificial intelligence technologies and the priority of protecting human dignity and rights. To this end, the author has developed specific proposals for amendments to individual articles of the European Convention on Human Rights in terms of improving legal mechanisms for protecting human rights in the context of the widespread use of artificial intelligence technologies.