Єдність людини і природи в коеволюційній парадигмі

Abstract

У процесі розгляду проблеми коеволюційної концепції єдності людини і природи у статті висвітлюється певне коло питань з огляду на сучасні вітчизняні дослідження. Планетарні масштаби люд-ської діяльності зумовили визнання В.І. Вернадським людства «новою геологічною силою», яка стала од-нією з рушійних сил еволюції. Однією із основних вимог, якій має відповідати розвиток людства, є забез-печення коеволюції людини і природи. Враховуючи це, М.Моісеєв [5] пропонує розглядати позитивний корегуючий вплив людини на екологічну ситуацію не як "управління" нею, а як "спрямування". Тобто, досягнення оптимального екологічного стану здійснюється на підставі врахування в діяльності людини в природі різних аспектів її знання біосфери - наукового, соціального, ціннісного тощо. In the process of examining the problem of the co-evolutionary concept of the unity of man and nature, the article highlights a certain range of issues in view of modern domestic research. The planetary scale of human activity caused V. Vernadsky to recognize humanity as a "new geological force", which became one of the driving forces of evolution. One of the main requirements to which the development of humanity must meet is to ensure the co-evolution of man and nature. Taking this into account, M. Moiseyev suggests considering the positive cor-rective influence of man on the ecological situation not as "management" of it, but as "direction". That is, the achievement of the optimal ecological state is carried out on the basis of taking into account in the activities of man in nature various aspects of his knowledge of the biosphere - scientific, social, valuable, etc.