Інтермедіальний конструкт «У хащах» / «Расьомон» Акутаґави – Куросави в метамодерному дзеркалі «Книга дзеркал» / «Сплячі собаки» Кіровіца – Купера

Abstract

У статті досліджено інтермедіальні трансформації новели «У хащах» (1922) японського письменника Рюноске Акутаґави, її екранізації «Расьомон» (1950) японського режисера Акіри Куросави, а також сучасне віддзеркалення цього конструкта в романі «Книга дзеркал» (2017) румунського письменника Юджина Кіровіца та його кіноверсії «Сплячі собаки» (2024) американського режисера Адама Купера. Проаналізовано та зіставлено характерні особливості двох інтермедіальних конструктів, зосереджено увагу на їхніх тріадних структурах: темпоральній, персонажній та речовій. Для першого конструкта визначено типові ознаки однієї темпоральної, чотирьох персонажних та двох речових тріад. Доведено, що цей конструкт, спрямований на дослідження множинних реальностей, а не на розкриття єдиної правди, створює «ефект Расьомона». Підтверджено, що сучасний конструкт використовує аналогічні тріадні моделі, також продукуючи множинні реальності, і є дзеркальним відображенням першого через комплекс тріадних метадзеркал. Романне віддзеркалення представлено однією темпоральною, шістьма персонажними та трьома речовими тріадами. Для кожної з них визначено специфічні особливості стосовно конструкта Акутаґави-Куросави. Кіноінтер-претація роману побудована на одній темпоральній, десяти персонажних та трьох речових тріадах. Їхні характерні властивості проаналізовано як щодо художнього прототексту, так і щодо першого конструкта. Окремо встановлено відповідні рольові тріади головного героя кіноверсії для кожного з її темпоральних шарів, а також досліджено летальний аспект кожної персонажної тріади. Виявлено, що модерністський конструкт Акутаґави-Куросави відтворює один злочин через тріаду відображень власних вчинків, зокрема зізнань у вбивстві та самогубстві. На противагу цьому, метамодерне дзеркало Кіровіца-Купера відображає злочин за допомогою комплексу тріад, що включають як підозри, так і власні зізнання. На прикладі кіноверсії Купера показано трансформацію романних дзеркал у візуальну розповідь, де єдиний оповідач, детектив із втратою пам’яті, одночасно виступає як стражник, подорожній, розбійник та самурай у рольових відображеннях першого конструкта. Обґрунтовано, що такий підхід значно посилює летальний аспект, де смерть стає домінантною рисою кожної персонажної тріади. Зроблено висновок, що головний герой сучасного конструкта в романній версії опиняється в лабіринті кривих дзеркал, кожне з яких здається одночасно істинним і хибним. У кіноверсії його «сплячі собаки» пам’яті, прокидаючись, руйнують хибні дзеркала, намагаючись залишити лише істинні. Однак останні відображають тільки інші дзеркала, створені в хащах модернізму під брамою Расьомон, і виключно в межах своєї реальності, що є всього лиш окремим фрагментом книги дзеркал. This article examines the intermedial transformations of Ryūnosuke Akutagawa’s 1922 short story ’In a Grove’ and its 1950 film adaptation, ’Rashomon’, directed by Akira Kurosawa. It also explores the contemporary reflection of this construct in the 2017 novel ’The Book of Mirrors’ by Romanian writer E. O. Chirovici and its 2024 film version, ’Sleeping Dogs’, directed by Adam Cooper. The study analyzes and compares the characteristic features of these two intermedial constructs, focusing on their triadic structures: temporal, character, and physical object. For the first construct, we identify the typical features of one temporal triad, four character triads, and two physical object triads. We demonstrate that this construct, aimed at exploring multiple realities rather than revealing a single truth, creates the “Rashomon effect”. We con-firm that the contemporary construct employs analogous triadic models, also producing multiple realities, and is a mirror image of the first through a complex of triadic meta-mirrors. The novelistic reflection is represented by one temporal, six character, and three physical object triads. For each, we define specific features relative to the Akutagawa-Kurosawa construct. The filmic interpretation of the novel is built on one temporal, ten character, and three physical object triads. Their characteristic properties are analyzed in relation to both the literary prototext and the first construct. We separately establish the corresponding role-playing triads of the film’s main character for each of its temporal layers and investigate the lethal aspect of each character triad. It is revealed that the modernist Akutagawa-Kurosawa construct reproduces a single crime through a triad of reflections of one’s own actions, specifically confessions of murder and suicide. In contrast, the metamodern Chirovici-Cooper mirror reflects the crime through a complex of triads that include both suspicions and self-confessions. Using the Cooper film version as an example, we show the transformation of the novel’s mirrors into a visual narrative where a single narrator, a detective with amnesia, simultaneously acts as a guard, a traveler, a bandit, and a samurai in the role-playing reflections of the first construct. We argue that this approach significantly enhances the lethal aspect, where death becomes a dominant feature of each character triad. We conclude that the main character of the contemporary construct, in the novelistic version, finds himself in a laby-rinth of funhouse mirrors, each seeming simultaneously true and false. In the film version, his “sleeping dogs” of memory, upon waking, shatter the false mirrors, attempting to leave only the true ones. However, the latter reflect only other mirrors created in the modernist grove under the Rashomon gate, and exclusively within the bounds of their own reality, which is merely a fragment of the book of mirrors.