Системно-структурна специфіка шванку

Abstract

Статтю присвячено вивченню системно-структурної специфіки текстів німецького шванку, які транслюють особливе сприйняття культури сміху у мовній та культурній картинах світу сучасного лінгвокультурного простору. Сміхова культура сприймається як індикатор емоційної реакції на світ комічного та культуру сміху та як результат духовного відображення соціального розвитку лінгвокультурного соціуму. Німецький прозовий шванк відображає всі сторони реального життя представників соціуму та багатовіковий досвід суспільства. Тексти німецького прозового шванку є своєрідними архетипами німецької сміхової культури. Основою для формування шванку є елементи карнавалу або карнавальної культури. У сюжеті шванку експлікуються лінгвістичні засоби, які формують специфіку композиційної структури комічного тексту задля висвітлення всіх елементів вербалізації сміхової культури. У науковій парадигмі знань тексти шванку досліджуються з різних наукових позицій: шванк як соціокультурний орієнтир позначає норми моралі та поведінки у суспільстві, як лінгвістичний символ координує механізми та ментальні риси лінгвокультурного простору, як психолінгвістичний індикатор посилює специфіку аудіо-візуального сприйняття сміхової культури. У лінгвістичних студіях шванк визначають як жартівливий текст малої форми з комічним ефектом та дотепним пуантом. Композиційні риси текстів шванку фіксуються на структурному, семантичному рівнях та формуються фонетичними, лексичними та граматичними компонентами. Специфіка текстів шванку посилюється крізь актуалізацію конотативного маркування та денотативного значення. Конотативне маркування експлікує емоційне сприйняття пуанту та специфіку вербалізації мислення. Денотативне значення прагматизує комунікативну інтенцію оповідача. Пуант у текстах шванку координує фізичну, емоційну та інтелектуальну репрезентацію сміху.

The article is devoted to the study of system-structural specificity of German merry tales, which transmit a special perception of the laughter culture in the language and cultural pictures of the world of modern linguocultural space. The laughter culture is perceived as an indicator of the emotional reaction at the comic world and the culture of laugh and as a result of the spiritual reflection of the social development of the linguocultural society. The German merry tales reflect all aspects of the real life and experience of the member of the society. The merry tales are a kind of archetypes of German laughter culture. The basis for the formation of merry tales are the carnival elements or the carnival culture. In its plot the linguistic means are explicated and form the compositional structure of the comic text in order to highlight all elements of verbalization of the laughter culture. In the scientific paradigm of knowledge, the texts of merry tale are studied in many ways: as a sociocultural mark it indicates the norms of morality and behavior in society; as a linguistic symbol it coordinates the mechanisms of formation of the language space; as a linguocultural sign it forms stereotypical and mental features of linguocultural space; as a psycholinguistic indicator it intensifies the specificity of audiovisual perception of the laughter culture. In linguistic studies, it is defined as a humorous text of small form with a comic effect and cute punch line. The compositional features of texts are reflected on the structural and semantic levels and are formed by phonetic, lexical and grammatical components. The specificity of merry tales is defined through the actualization of connotative marking and denotative meaning. The connotative marking explicates emotional perception of punch line and the specificity of verbalization of thinking. The denotative meaning pragmatizes the communicative intention of the narrator. The punch line in the merry tales coordinates the physical, emotional and intellectual representation of laugh.