Translating IT-related neologisms: linguistic features, cultural contexts, and methodological approaches

Abstract

The rapid growth of digital technologies has led to a surge of IT-related neologisms – lexical innovations that mirror technological change and pose notable challenges for translators. These neologisms, marked by semantic novelty, cul-tural specificity, and contextual fluidity, demand more than direct translation. Their accurate rendering requires conceptual transfer, cultural adaptation, and pragmatic alignment. A major issue is the lack of a flexible methodology suited to the dynamic, interdisciplinary nature of digital discourse. Traditional translation theories often prove insufficient when applied to terms from AI, social media, or hacker culture. This article aims to define the scope and boundaries of translating neol-ogisms within IT discourse by focusing on their functional, stylistic, and semiotic dimensions. The task is to determine how emerging lexical units – often informal, hybrid, or derived from interdisciplinary domainscha – llenge existing models of terminological translation. Scholars such as O. Selivanova, Yu. Zatskyi, V. Karaban, Zh. Holikova, and I. Kozachenko provide valuable insight into neologism classification and transformation. R.A. Alonso, M. Mangura, E. Monti, M. Petrocchi, and M. Saberi explore terminological gaps and machine translation challenges. Informal sources like The Jargon File and E. Raymond’s The New Hacker’s Dictionary highlight how IT communities create metaphor-rich vocabulary tied to social identity. This article analyzes the linguistic and cultural features of IT neologisms, stressing the need for strategies such as transcoding, calquing, and descriptive or approximate translation. Each strategy has its strengths and limitations. There-fore, the translator must consider the category of the word (term, proper noun, abbreviation, etc.), the communicative con-text, and the intended audience to ensure semantic accuracy, preserve stylistic and emotional connotations, and ensure clarity for Ukrainian-speaking recipients. The study also calls for better AI tools, dynamic termbases, and creating targeted training programs for translators to meet the needs of a fast-evolving digital landscape. Швидкий розвиток цифрових технологій зумовив стрімке зростання кількості неологізмів, пов’язаних з ІТ, – лексичних інновацій, які відображають технологічний прогрес і водночас становлять суттєвий виклик для фахових перекладачів. Такі неологізми, позначені семантичною новизною, культурною специфічністю та контекстуальною мінливістю, вимагають більше, ніж буквального перекладу. Їх адекватне відтворення передбачає концептуальне перенесення, культурну адаптацію та прагматичне узгодження. Основна проблема полягає у відсутності уніфікованої, гнучкої методології, здатної забезпечити ефективну міжмовну передачу в умовах динамічного, міждисциплінарного цифрового дискурсу. Традиційні теорії перекладознавства нерідко виявляються недостатніми щодо ново-утворень, які виникають у таких сферах, як штучний інтелект, соціальні медіа та хакерська культура. Метою цієї статті є окреслення меж та особливостей перекладу неологізмів у межах ІТ-дискурсу з урахуванням їхніх функціональних, стилістичних і семіотичних характеристик. Завдання полягає у з’ясуванні, як нові лексичні одиниці – часто неформальні, гібридного походження або міждисциплінарного походження– ставлять під сумнів усталені моделі термінологічного перекладу. Науковці, зокрема О. Селіванова, Ю. Зацький, В. Карабан, Ж. Голікова та І. Козаченко, пропонують важливі підходи до класифікації та трансформації неологізмів. Дослідження Р. А. Алонсо, М. Мангури, Е. Монті, М. Петроккі та М. Сабері висвітлюють термінологічні лакуни та виклики машинного перекладу. Неофіційні, однак культурно марковані джерела, як-от The Jargon File і The New Hacker’s Dictionary Е. Реймонда, демонструють, як ІТ-спільноти формують метафоризовану лексику, що поєднує технічну змістовність із соціальною ідентичністю. У статті здійснено лінгвокультурний аналіз ІТ-неологізмів з акцентом на необхідність застосування таких стратегій, як транскодування, калькування, описовий і наближений переклад. В дослідженні також наголошується на потребі вдосконалення ІТ-інструментів, розробки динамічних термінологічних баз і створення цільових програм професійної підготовки перекладачів для роботи в умовах стрімкої еволюції цифрового простору.