Домедична допомога у системі охорони здоров’я та її співвідношення з суміжними категоріями

Abstract

Медична допомога є однією з базових категорій медичного права. Законодавство її тлумачить як діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямовану на профілактику, діагностику та лікування у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами. Вона зорієнтована на забезпечення реалізації конституційного права людини на охорону здоров’я. Однак охорона здоров’я в критичних ситуація може здійснюватися і шляхом надання інших видів допомоги: домедичної та невідкладної. Інтерес до останніх особливо зріс під час війни, коли невідкладні стани людини стали зустрічатись значно частіше, а кількість осіб, спроможних надавати медичну допомогу, скоротилась. На практиці виникають неоднозначні тлумачення категорії «домедична допомога» та суміжним із нею понять, а тому правове регулювання надання домедичної допомоги потребує вдосконалення. Термін «невідкладна допомога» не використовується законодавством, але його зміст у статті проаналізований, щоб охарактеризувати комплекс дій, спрямованих на подолання невідкладних станів, які надають люди, що не мають освіти, необхідної для здійснення медичної та домедичної допомога. Запропоновано три критерії для порівняння медичної, домедичної та невідкладної допомоги: 1) підстави (умови надання допомоги), 2) обсяг допомоги, яка надається, та 3) суб’єкти, уповноважені надавати медичну, домедичну та невідкладну допомогу. Завдяки цим критеріям, встановлено спільні риси у цих видах домедичної допомоги, а також відмінності між ними. Виявлено комп-лекс недоліків у правовому регулюванні надання домедичної допомоги, основні з яких пов’язані з проблемою встановлення кола осіб, які мають право та зобов’язані надавати домедичну допомогу. Поставлено питання правомірності здійснення медичних маніпуляцій щодо потерпілих, які пере-бувають у невідкладному стані, особами, які мають право надавати лише невідкладну допомогу. Medical care is one of the basic categories of medical law. The legislation interprets it as the activity of professionally trained medical workers, aimed at prevention, diagnosis and treatment in connection with diseases, injuries, poisoning and pathological conditions, as well as in connection with pregnancy and childbirth. It is aimed at ensuring the implementation of the constitutional human right to health care. However, health care in critical situations can be provided by providing other types of care: pre-medical and emergency. Interest in the latter especially increased during the war, when urgent human conditions began to occur much more often, and the number of people capable of providing medical assistance decreased. In practice, there are ambiguous interpretations of the category «pre-medical care» and concepts related to it, and therefore the legal regulation of the provision of pre-medical care needs improvement. The term «emergency care» is not used by legislation, but its content is analyzed in the article to characterize a set of actions aimed at overcoming emergency conditions, which are provided by people who do not have the education necessary to provide medical and paramedical care. Three criteria are proposed for comparing medical, pre-medical and emergency care: 1) the grounds (conditions for providing care), 2) the amount of care provided, and 3) entities authorized to provide medical, pre-medical and emergency care. Thanks to these criteria, common features in these types of pre-medical care, as well as differences between them, have been established. A complex of shortcomings in the legal regulation of providing pre-medical care was identified, the main of which are related to the problem of establishing the circle of persons who have the right and obligation to provide pre-medical care. The issue of the legality of carrying out medical manipulations on victims who are in an emergency condition by persons who have the right to provide only emergency aid is raised.