Правові засади планування використання земель у межах територіальних громад як основи сталого землекористування

Abstract

В умовах сьогодення актуалізуються питання, які стосуються екології і стійкості природних екосистем та їх компонентів. Зазначимо, що основною рушійною силою, яка впливає на використання земельних ресурсів, виступає зміна клімату. Попит на земельні ділянки буде тільки зростати. При цьому стале (збалансоване) землекористування, яке здійснюється на засадах сталого розвитку, рівною мірою стосується не тільки забезпечення захисту і підтримання потенціалу земель для майбутніх поколінь, а і надання соціальних та економічних можливостей сьогодні. Комплексні плани просторового розвитку територіальних громад є стратегічним інструментом для забезпечення ефективного управління територіями. Вони повинні не лише відповідати поточним потребам населення, економіки та інфраструктури, а й формувати підґрунтя для сталого землекористування у довгостроковій перспективі. У цьому контексті важливим є інтегрування принципів землеустрою, що базуються на науковому обґрунтуванні розподілу земель за цільовим призначенням із урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Крім того, комплексне просторове планування розвитку територіальних громад в умовах сучасних екологічних викликів потребує інтеграції стратегічної екологічної оцінки як ключового інструмента для забезпечення сталого розвитку. Зростання антропогенного навантаження, деградація природних ресурсів та наслідки військових дій вимагають об’єктивної оцінки стану довкілля, аналізу потенційних впливів планувальних рішень і пошуку альтернативних підходів, що мінімізують негативний вплив на екосистеми. Ефективна стратегічна екологічна оцінка сприятиме ухваленню збалансованих рішень, які забезпечать екологічну безпеку, збереження біорізноманіття та відповідність цілям сталого розвитку територіальних громад.Цілком очевидно, що стале землекористування, наприклад, щодо земель лісогосподарського призначення і стале використання лісових ресурсів пов’язані між собою, оскільки стосуються використання природних ресурсів, які перебувають у нерозривному органічному зв’язку. Отже одночасне комплексне використання природних ресурсів, нерозривно пов’язане із землею, як основи екосистеми, що здійснюється на рівні сталого природокористування виступає важливим об’єктом планування територіального розвитку, екологічної безпеки та раціонального використання земельних та інших природних ресурсів.У цьому зв’язку важливого значення набуває підпорядкованість правового режиму земель лісогосподарського призначення правовому режиму лісів, що прозростають на цих землях. В даному випадку у процесі планування актуалізується роль рекреаційно-оздоровчих лісів, які виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні, оздоровчі функції та знаходяться на відповідних землях, що потребують особливої охорони на рівні комплексних планів просторового розвитку. In today’s conditions, issues related to the ecology and sustainability of natural ecosystems and their components are becoming more relevant. It should be noted that the main driving force affecting the use of land resources is climate change. The demand for land will only grow. At the same time, sustainable (balanced) land use, which is carried out on the basis of sustainable development, equally concerns not only ensuring the protection and maintenance of land potential for future generations, but also providing social and economic opportunities today.Comprehensive spatial development plans for territorial communities are a strategic tool for ensuring effective management of territories. They must not only meet the current needs of the population, economy and infrastructure, but also form the basis for sustainable land use in the long term. In this context, it is important to integrate the principles of land management, which are based on scientific justification for the distribution of land for specific purposes, taking into account state, public and private interests.In addition, comprehensive spatial planning of the development of territorial communities in the face of modern environmental challenges requires the integration of strategic environmental assessment as a key tool for ensuring sustainable development. The growth of anthropogenic load, degradation of natural resources and the consequences of military actions require an objective assessment of the state of the environment, analysis of the potential impacts of planning decisions and the search for alternative approaches that minimize the negative impact on ecosystems. Effective strategic environmental assessment will contribute to the adoption of balanced decisions that will ensure environmental safety, biodiversity conservation and compliance with the goals of sustainable development of territorial communities.It is obvious that sustainable land use, for example, for forestry lands and sustainable use of forest resources are interconnected, since they relate to the use of natural resources that are in an inextricable organic connection. Therefore, the simultaneous integrated use of natural resources, inextricably linked to land, carried out at the level of sustainable nature management, is an important object of planning territorial development, environmental safety, and rational use of land resources.In this regard, the subordination of the legal regime of forestry lands to the legal regime of forests growing on these lands becomes important. In this case, the role of recreational and health-improving forests, which perform mainly recreational, sanitary, hygienic, health-improving functions and are located on relevant lands that require special protection at the level of comprehensive spatial development plans, is actualized in the planning process.