Корекція ризику падіння як причини виникнення перелому дистального метаепіфізу променевої кістки у жінок похилого віку з деменцією засобами фізичної терапії

Abstract

Мета: оцінка ефективності впливу програми фізичної терапії на параметри ризику падіння у жінок похилого віку з деменцією та наслідками остеопоротичного перелому дистального метаепіфізу променевої кістки.Матеріали та методи. Обстежено 76 жінок похилого віку. Контрольну групу становили жінки, які не мали травм верхніх кінцівок. Групу порівняння становили жінки з остеопоротичним переломом променевої кістки без ознак демен-ції, які отримували реабілітацію згідно з відповідним протоколом медичної допомоги. Основну групу становили жінки з остеопоротичним переломом, з ознаками деменції за MMSE. Вони були поділені на дві підгрупи: першу, яка отримувала реабілітацію згідно з клінічним протоколом, та другу, яка отримувала реабілітацію з урахуванням деменції та ризику падіння (терапевтичні вправи, функціональне тренування, MAPS THERAPY; з тренажером Blasepod; додатком ReHand, PNF-терапію; масаж; кінезіологічне тейпування; когнітивна реабілітація) тривалістю два місяці. Ефективність програми оцінювали за Functional Gait Assessment, Short Physical Performance Battery, ABC Scale, Berg Balance Scale, Fall efficacy scale.Результати. У жінок виявлено порушення статичної та динамічної рівноваги (Functional Gait Assessment, Short Physical Performance Battery), погіршення виконання активностей повсякденного життя (ABC Scale), ризик падіння (Berg Balance Scale) та страх падіння (Fall efficacy scale). Стан жінок із деменцією за показниками Functional Gait Assessment, Berg Balance Scale, Fall efficacy scale був статистично значущо гіршим, аніж із нормальним когнітивним статусом (р<0,05). Розроблена програма реабілітації виявила статистично значуще кращий вплив на показники статичної та динамічної рівноваги та ризику падіння порівняно з вихідними показниками за всіма досліджуваними параметрами (р<0,05). Висновки. Створення програми реабілітації у жінок похилого віку з переломом дистального метаепіфізу променевої кістки з урахуванням ризику падіння підвищує ефективність відновлення стану їхнього здоров’я.

Purpose: to assess the effectiveness of the physical therapy program on fall risk parameters in elderly women with dementia and the consequences of an osteoporotic of the radius distal metaepiphysis fracture.Materials and methods. 76 elderly women were examined. The control group consisted of women without upper limb injuries. The comparison group consisted of women with an osteoporotic radius fracture without signs of dementia who received rehabilitation according to the appropriate medical care protocol. The main group consisted of women with an osteoporotic fracture, with signs of dementia according to the MMSE. They were divided into two subgroups: the first, which received rehabilitation according to the clinical protocol, and the second, which received rehabilitation taking into account dementia and fall risk (therapeutic exercises, functional training, «MAPS THERAPY»; with the «Blasepod» simulator; «ReHand» application, PNF therapy; massage; kinesiological taping; cognitive rehabilitation) lasting 2 months. The effectiveness of the program was assessed by Functional Gait Assessment, Short Physical Performance Battery, ABC Scale, Berg Balance Scale, Fall efficacy scale. Results. In women, disorders of static and dynamic balance (Functional Gait Assessment, Short Physical Performance Battery), impairment of activities of daily living (ABC Scale), risk of falling (Berg Balance Scale) and fear of falling (Fall efficacy scale) were found. The condition of women with dementia according to Functional Gait Assessment, Berg Balance Scale, Fall efficacy scale was statistically significantly worse than with normal cognitive status (p<0.05). The developed rehabilitation program revealed a statistically significantly better effect on the indicators of static and dynamic balance and the risk of falling compared to the initial indicators according to all the studied parameters (р<0.05).Conclusions. Creating a rehabilitation program for elderly women after the radius distal metaepiphysis fracture, taking into account the risk of falls, increases the effectiveness of recovery and helps reduce fall risk.