Моніторинг робочої кореспонденції працівника: конституційне право на таємницю листування крізь призму трудових відносин

Abstract

У науковій розвідці досліджується одне із контраверсійних питань у сфері трудових відносин, а саме моніторинг робочої кореспонденції працівника, як форма контролю роботодавця. Таємниця кореспонденції гарантована Конституцією України та низкою глобальних та регіональних міжнародних актів. Це право не є декларативним і його захист забезпечується правовими інструментами матеріального та процесуального права. Чинне законодавство забороняє моніторити кореспонденцію особи, а порушення цієї заборони тягне за собою юридичну відповідальність. Крім цього, національне законодавство захищає таємницю листування навіть за умови, якщо особа, яка надіслала лист, померла. Винятком може бути тільки проведення слідчих дій і наявність судового рішення. Отже, виникає закономірне питання, чи може роботодавець моніторити робочу кореспонденцію працівника? Відповідь є ствердною, оскільки робоча кореспонденція здійснюється за дорученням роботодавця або в його інтересах. Робоча кореспонденція надсилається та зберігається на електронних ресурсах, якими забезпечує працівника роботодавець. Презюмується теза, що працівник не повинен використовувати робочі ресурси для приватних цілей. У статті розкривається конституційний аспект захисту права на таємницю кореспонденції, наводяться основні міжнародні акти, які гарантують повагу до приватного життя та недоторканість кореспонденції. Окреме місце у дослідженні присвячено аналізу практики Європейського суду з прав людини, який досліджував цей аспект крізь призму статті 8 Європейської конвенції з прав людини. Наведено критерії, які розробив ЄСПЛ для встановлення втручання чи не втручання в особисте життя особи. У підсумку наводиться редакція норми проєкту Трудового кодексу України, якою пропонується визначити правову рамку моніторингу робочої кореспонденції працівника. Також наводиться коментар окремих положень для кращого розуміння мети та завдання пропонованої норми. The article examines one of the controversial issues in the field of labour relations, namely, monitoring of an employee’s work correspondence as a form of employer’s control. The secrecy of correspondence is guaranteed by the Constitution of Ukraine and a number of global and regional international acts. This right is not declarative and its protection is ensured by legal instruments of substantive and procedural law. The current legislation prohibits monitoring of a person’s correspondence, and violation of this prohibition entails legal liability. In addition, national legislation protects the secrecy of correspondence even if the person who sent the letter is deceased. The only exceptions are during investigative actions and in the presence of a court decision. However, in the area of labour relations, correspondence is part of the employment relationship. Modern labour relations use correspondence as a common tool for fulfilling labour relations. So, a natural question arises: can the employer monitor the employee’s work correspondence? The answer is yes, since work-related correspondence is carried out on behalf of the employer or in its interests. Work correspondence is sent and stored on electronic resources provided to the employee by the employer. The author presumes that an employee should not use work resources for private purposes. The article reveals the constitutional aspect of the protection of the right to secrecy of correspondence, and cites the main international acts guaranteeing respect for private life and inviolability of correspondence. A special place in the study is devoted to the analysis of the case law of the European Court of Human Rights, which examined this aspect through the prism of Article 8 of the European Convention on Human Rights. The author presents the criteria developed by the ECHR for determining whether or not an interference with a person’s private life is an intrusion. The article concludes with the wording of the provision of the draft Labour Code of Ukraine, which proposes to define the legal framework for monitoring an employee’s work correspondence. The author also provides a commentary on certain provisions for a better understanding of the purpose and objectives of the proposed rule.