Is Internet access a unıque rıght, an element of the rıght to a dıgnıfıed lıfe, or a means that ensures the rıght to a dıgnıfıed lıfe?

Abstract

The concept of a welfare state, which is often used in legal literature, forms a complex system of relations and is aimed at ensuring human satisfaction and happiness; it is also directly declared or indirectly emphasized as a supreme goal in the basic laws of most developed countries in modern times. The right to a decent life, which is aimed at ensuring the most necessary needs of all people in decent conditions, forms a complex system, has a relative character, and includes a number of legal elements. We cannot imagine the realization of the right to a decent life of a modern person without their access to the Internet.This idea manifests itself in several ways. Thus, obtaining any information from the Internet, establishing socialization and virtual communication through the Internet, realizing freedom of thought and speech, and satisfying spiritual needs are vivid examples of this. The relevant right, being part of a decent life, also plays a key role in protecting other fundamental rights, acting as a criterion for the favorable standard of living for people and citizens in the state, and combines several elements of rights such as labor, social protection, recreation, food, water, clothing, sanitation, housing, health, education, marriage, a healthy environment. In addition, the differences between people in this area lead to digital inequality, which in turn leads to social inequality. That is why, moving away from the mere concept of technology, the Internet should be recognized as a unique right necessary for a minimally decent life and should be accepted as one of the important elements of the system of the right to a decent life. Internet accessibility creates positive obligations for states, requires appropriate action and regulation from both states and international organizations, and is aimed at adequate management of use.Throughout the article, the author presents effective arguments for recognizing Internet access as a unique legal concept, removing it from the scope of being a means for the implementation of other fundamental human rights, changes to existing universal documents in this area, certain obligations of states in this direction and existing regulations, as well as the acceptance of the Internet as an integral element of the system of the right to a decent life. Поняття держави загального добробуту, що часто вживається в юридичній літературі, утворює складну систему відносин і спрямоване на забезпечення людського задоволення та щастя, а також прямо декларується чи підкреслюється як найвища мета в основних законах більшості розвинених країн сучасності. Право на гідне життя, спрямоване на забезпечення найнеобхідніших потреб всіх людей у гідних умовах, утворює складну систему та має відносний характер і включає низку правових елементів. Ми не можемо уявити реалізацію права на гідне життя сучасної людини без її доступу до Інтернету. Ця ідея підтверджує себе в кількох напрямах. Так, отримання будь-якої інформації з Інтернету, встановлення соціалізації та віртуального спілкуван-ня через Інтернет, реалізація свободи думки і слова, здійснення віртуального спілкування, що є однією з духовних потреб, є яскравими прикладами цього. Відповідне право, будучи частиною гідного життя, також відіграє ключову роль у захисті інших основних прав, виступаючи крите-рієм сприятливого рівня життя людей і громадян у державі, об’єднує кілька елементів прав, та-ких як праця, соціальний захист, відпочинок, харчування, вода, одяг, санітарія, житло, здоров’я, освіта, шлюб, здорове довкілля і тощо. Крім того, відмінності між людьми у відповідній галузі призводять до цифрової нерівності, яка своєю чергою призводить до соціальної нерівності. Ось чому, відходячи від простого поняття технології, Інтернет слід визнати унікальним правом, необхідним для мінімально гідного життя, і прийняти його як один із важливих елементів системи права на гідне життя. Доступність Інтернету створює позитивні зобов’язання для держав, потребує відповідних дій та регулювання як з боку держав, так і з боку міжнародних організацій та спрямована на адекватне управління використанням. Протягом усієї статті автор наводить дієві аргументи на користь визнання доступу до Інтернету як унікального правового поняття, виведення його зі сфери дії як засобу реалізації інших основних прав людини, внесення змін до існуючих універсальних документів у цій сфері, певних зобов’язань держав у цьому напрямі та чинних нормативних актів, а також визнання Інтернету невід’ємним елементом системи права на гідне життя.