Форми правового регулювання права на участь в управлінні господарським товариством

Abstract

У статті проаналізовано форми правового регулювання права на участь в управлінні господарським товариством як одного з базових корпоративних прав учасника. Визначено чотири основні форми такого регулювання: міжнародно-правові акти, національні нормативно-правові акти, локальні корпоративні акти та корпоративні договори. Підкреслено, що хоча міжнародно-правові джерела не містять безпосередніх норм щодо цього права, вони впливають на формування національного законодавства в межах євроінтеграційних процесів. Особливу увагу приділено Директивам ЄС, які формують стандарти корпоративного управління. Наголошено на доцільності імплементації Рекомендацій Єврокомісії, а також доведено важливу роль Принципів корпоратив-ного управління, які відображають найкращі міжнародні стандарти корпоративного управління.У національному законодавстві охарактеризовано відповідні положення Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів, а також спеціальних законів про акціонерні товари-ства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Акцентовано на необхідності врахування приписів деяких законів України, що регламентують здійснення права на управління господарськими товариствами, що функціонують у специфічних сферах господарської діяльності (страховики, банки, інститути спільного інвестування тощо). Окремо розглянуто підзаконні акти, зокрема постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Модельний статут ТОВ і низку рішень НКЦПФР, що затверджують порядки проведення електронних та дистанційних загальних зборів, а також принципи корпоративного управління. Локальні акти, як-от установчі документи та внутрішні положення, визначено як засіб конкретизації загальних норм під потреби конкретного товариства. Корпоративні договори проаналізовано як інструмент договірного регулювання, що дозволяє деталізувати порядок участі в управлінні, але не може суперечити імперативним нормам. Стаття доводить, що лише системний підхід із врахуванням усіх форм правового регулювання забезпечує ефективну реалізацію цього корпоративного права. The article analyzes the forms of legal regulation of the right to participate in the business association’s governance as one of the basic corporate rights of a participant. Four main forms of such regulation are identified. These are international legal acts, national regulatory legal acts, local corporate acts and corporate agreements. It is emphasized that although international legal sources do not contain direct norms regarding this right, they influence the formation of national legislation within the framework of European integration processes. Particular attention is paid to EU Directives, which form corporate governance standards. The feasibility of implementing the European Commission Recommendations is emphasized, and the important role of the Corporate Governance Principles, which reflect the best international standards of corporate governance, is also proven.The relevant provisions of the Constitution of Ukraine, the Civil and Commercial Codes, as well as special laws on joint-stock companies, limited and additional liability companies, general and limited partnerships are characterized. The emphasis is made on the need to take into account the provisions of some laws of Ukraine that regulate the exercise of the right to participate in business association’s governance in companies operating in specific areas of economic activity (insurers, banks, collective investment institutions, etc.). Separately, subordinate legislation is considered, in particular, the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine, which approved the Model Charter of LLC and a number of decisions of the National Securities and Stock Market Commission of Ukraine, which approve the procedures for conducting electronic and remote general meetings, as well as the principles of corporate governance.Local acts, such as constituent documents and internal regulations, are defined as a means of specifying general norms for the needs of a particular company. Corporate agreements are analyzed as an instrument of contractual regulation that allows for the detailed procedure for participation in management, but cannot contradict imperative norms. The article proves that only a systematic approach taking into account all forms of legal regulation ensures the effective implementation of this corporate right.