Становлення права на судовий захист в Україні (ІХ – ХІV ст. ст.)

Abstract

Стаття присвячена дослідженню процесу становлення права на судовий захист на теренах України протягом ІХ–ХІV століть. Авторами встановлено, що за доби становлення державності на теренах сучасної України єдиного та універсального суду для усіх суспільних прошарків не існувало, а інститут суду не був відокремлений від інших органів публічної влади. На початку ХІ ст. шляхом проведення судової реформи усі суди були поділені на публічні (державні) та церковні. До публічних судів відно-сили князівський, вічовий та громадський суди, систему ж церковних судів складали відповідні інстанції при монастирях, єпархіях та інших церковних установах. Юрисдикція публічних судів поширювалася на усе вільне населення держави, крім духівництва.Автори звертають увагу, що юрисдикція князівського суду формально поширювалася на усе населення держави, однак де-факто він розглядав справи, де хоча б однією із сторін були представники тогочасної феодальної знаті. Відтак цілковито право на судовий захист у князівському суді могли реалізувати представники вищих суспільних верств. За певних умов право на судовий захист у князівському суді могли реалізувати і представники усіх верств населення (крім залежних осіб), однак у таких випадках князівський суд ймовірно виступав апеляційною інстанцією щодо рішень, прийнятих насамперед громадськими судами.Автори роблять висновок, що право на судовий захист у вічовому суді могли реалізовувати лише князь та міська громада. Найавторитетнішою судовою установою серед населення держави був громадський суд, а право на судовий захист могли реалізувати усі без винятку жителі громади у межах т. зв. «судового округу» (території волості). У церковних судах всебічним правом на звернення до суду місцевого церковного ієрарха або суду митрополита мало духовенство. Світське населення могло реалізувати власне право на судовий захист у судах церковної юрисдикції шляхом звернення насамперед до суду місцевого церковного ієрарха. The article is devoted to the study of the process of formation of the right to judicial protection on the territory of Ukraine during the 9th–14th centuries.The authors established that during the emergence of statehood on the territory of modern Ukraine, a single and universal court for all social strata did not exist, and the institution of the court was not separated from other public authorities. At the beginning of the XI century through judicial reform, all courts were divided into public (state) and church. Public courts included princely, secular and public courts, while the system of ecclesiastical courts was made up of relevant instances at monasteries, dioceses and other church institutions. The jurisdiction of public courts extended to the entire free population of the state, except for the clergy.The authors draw attention to the fact that the jurisdiction of the princely court formally extended to the entire population of the state, but de facto it considered cases where at least one of the parties were representatives of the feudal nobility of that time. Therefore, representatives of the highest social strata could fully exercise the right to judicial protection in the princely court. Under certain conditions, the right to judicial protection in the princely court could be exercised by representatives of all strata of the population (except personally dependent), but in such cases, the princely court probably acted as an appellate authority regarding decisions made primarily by public courts.The authors conclude that only the prince and the city community could exercise the right to judicial protection in the peer court. The most authoritative judicial institution among the population was the public court, and the right to legal protection could be exercised by all residents of the community without exception within the so-called «judicial district» (territory of the parish). In church courts, the clergy had a comprehensive right to appeal to the court of the local church hierarch or the metropolitan court. The secular population could exercise their right to judicial protection in the courts of ecclesiastical jurisdiction by appealing to the court of the local church hierarch.