Можливості галоаерозольтерапії як респіраторної реабілітації в корекції інсулінорезистентності у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Abstract

Коморбідність при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) в значній мірі визначає як прогноз патологічного процесу в цілому, так і його соціально-економічні наслідки, що вимагає ґрунтовного дослідження цього питання. Мета роботи: дослідити можливості корекції інсулінорезистентності (ІР) як коморбідного стану у хворих на ХОЗЛ під впливом відновлювального немедикаментозного лікування з використанням галоаерозольтерапії (ГАТ). Матеріали і методи. Комплексні клініко-функціональні та лабораторні обстеження проведенні у 32 хворих на ХОЗЛ ІІ–ІІІ ступенів тяжкості поза гострим періодом. Середній вік пацієнтів становив (60,3±1,71) років, а середня тривалість захворювання — (14,2±0,89) років. Контрольна група практично здорових включала 24 особи. Враховували дані тесту оцінки ХОЗЛ, результати проби з шести хвилинною ходьбою, стан показників вентиляції. Оцінювали вираженість оксидантного стресу (ОС), активність системного запального процесу. Вуглеводний обмін вивчали за даними рівню глюкози в крові, інсуліну, С-пептиду, розраховували індекс НОМА-IR. Основою відновлювального лікування була ГАТ із заданими параметрами концентрації та дисперсності. Результати. Виявлено, що, не дивлячись на період поза загостренням, у хворих зберігаються певні клініко-функціональні зміни, які вказують на схильність до прогресування процесу, що підтверджується вираженістю ОС, ендогенної інтоксикації та активністю запального процесу. Ці зміни є патогенетичною основою ІР і відповідних метаболічних та клінічних наслідків. Зокрема, виявлені сильні прямі кореляційні зв’язки між вмістом основ Шиффа та рівнем інсуліну (r = 071), величиною, індексу НОМА-IR (r = 0,76), вмістом С-пептиду (r = 0,67) та кореляційний зв’язок середньої сили між рівнем фактору некрозу пухлин-α та інсуліном (r = 0,52). Після проведеного реабілітаційного лікування з використанням ГАТ спостерігалась позитивна динаміка досліджуваних показників, яка супроводжувалась зменшенням проявів IР, однак рівню контролю досягнути не вдалось. Висновки. 1. Хронічна бронхообструкція та інсулінорезистентніcть — це взаємообтяжуючі патологічні процеси, пов’язані спільною патогенетичною ланкою — наявністю ОС, ендогенної інтоксикації та системного хронічного запального процесу низької інтенсивності, що визначає необхідність розробки комплексних довгострокових програм ведення хворих на ХОЗЛ з урахуванням як респіраторних порушень, так і ймовірності розвитку ІР, цукрового діабету 2-го типу та його ускладнень. 2. Під впливом ГАТ як немедикаментозного методу респіраторної реабілітації, відповідно до покращення клінічних проявів ХОЗЛ, показників вентиляції, зниження інтенсивності ОС та активності системного запального процесу відбувається зменшення проявів ІР, але певний її рівень зберігається і після завершення курсу відновлювального лікування, що вказує на вагому патогенетичну роль цих метаболічних порушень і визначає необхідність внесення відповідних змін у комплексні програми довготривалого ведення хворих