Діагностична модель дослідження стану особи, що зазнала втрати через війну

Abstract

У статті досліджується проблематика горювання серед жінок, які зазнали втрат унаслідок війни, та особливості їхнього емоційного, когнітивного і соціального стану. Виокремлено п’ять основних категорій учасниць дослідження: жінки, які втратили чоловіків; жінки, які починають нове життя після втрати; матері, що стикаються з труднощами виховання дітей без чоловіка; жінки, чиї чоловіки перебувають у полоні; жінки, чиї чоловіки служать на фронті. Проаналізовано характерні психологічні труднощі кожної з цих категорій, зокрема тривогу, невизначеність, страх втрати, депресивні прояви, соціальну ізоляцію та емоційне виснаження. Методологія дослідження включала первинну психодіагностику за допомогою шкал IES-R, BDI та PHQ-9, що дозволило оцінити рівень травматизації та визначити основні запити учасниць. Результати показали, що найвищі показники депресивних станів та симптомів незавершеного горювання спостерігаються серед жінок, чиї чоловіки перебувають у полоні або воюють на фронті. Ці жінки часто переживають інтрузивні думки, відчуття безнадійності, труднощі у прийнятті реальності втрати, порушення сну та соматичні реакції на стрес. Запропоновано підхід до психологічної підтримки таких жінок через розробку програми групової психологічної корекції, що враховує унікальні потреби кожної категорії. Ця програма включає стабілізаційні техніки, методи когнітивно-поведінкової терапії, роботу з травматичним досвідом та психоедукацію. Особливий акцент зроблено на створенні безпечного середовища для обговорення переживань та формуванні підтримувальних спільнот. Також обґрунтовано необхідність інтеграції психологічної допомоги в соціальні реабілітаційні програми для жінок, які втратили близьких через військові дії. Окреслено перспективи подальших досліджень, спрямованих на адаптацію ефективних терапевтичних моделей до специфіки переживань українських жінок, які зазнали втрат унаслідок війни. The article explores the issue of mourning among women who have suffered losses due to war and examines the emotional, cognitive, and social aspects of their condition. Five main categories of study participants were identified: women who have lost their husbands; women starting a new life after loss; mothers facing challenges in raising children without their husbands; women whose husbands are in captivity; and women whose husbands are serving on the front line. The study analyzes the specific psychological difficulties faced by each category, including anxiety, uncertainty, fear of loss, depressive symptoms, social isolation, and emotional exhaustion.The research methodology included an initial psychological assessment using the IES-R, BDI, and PHQ-9 scales, which allowed for an evaluation of the level of traumatization and the identification of participants’ key psychological needs. The results showed that the highest levels of depressive symptoms and incomplete mourning were observed among women whose husbands were either in captivity or serving on the front line. These women often experience intrusive thoughts, feelings of hopelessness, difficulties in accepting the reality of loss, sleep disturbances, and somatic stress reactions.A psychological support approach for these women is proposed through the development of a group psychological correction program that takes into account the unique needs of each category. This program includes stabilization techniques, cognitive-behavioral therapy methods, trauma-focused interventions, and psychoeducation. A particular focus is placed on creating a safe environment for discussing experiences and building supportive communities.Additionally, the article justifies the necessity of integrating psychological support into social rehabilitation programs for women who have lost loved ones due to military actions. The study outlines perspectives for further research aimed at adapting effective therapeutic models to the specific experiences of Ukrainian women who have suffered losses due to war.