Українські священники про функціонування української мови на теренах Східної Галичини

Abstract

Висвітлено одне із актуальних питання мікросоціолінгвістики – своєрідність розбудови мовної політики на східноукраїнських землях. Зроблено короткий аналіз суспільно-політичної ситуації на теренах Східної Галичини за час її перебування у складі Австро-Угорської монархії. Наголошено, що саме після так званої «весни народів» галицькі українці почали відстоювати свої національні права. Цілком закономірно, що їхніми проводирями стали священники. Духівництво розуміло, що український народ зможе відстояти свої національні інтереси лише тоді, коли він буде об’єднаний. Саме з такою метою було вирішено створити першу політичну організацію «Головна Руська Рада», яка повинна була захищати національні права галицьких українців. Зауважено, що українське духівництво, як і українська інтелігенція, визнавали право польської мови бути урядовою у Східній Галичині. Водночас священники намагалися переконати як центральний уряд, так і місцеву владу, що функціонування української мови як урядової не перешкоджатиме використанню та розвитку польської мови. Проаналізовано спроби українських священників відстоювати права української мови на теренах Східної Галичини. Названо підстави, відповідно до яких священники домагалися запровадження української мови до богослужінь. Подано окремі подання священників-послів Державної Ради про запровадження української мовим як урядової для українських галичан. Акцентовано увагу на важливості на взаємодії української ї та польської мови в одному соціумі. Звернено увагу на дії місцевих польських урядників, які намагалися всупереч чинним законам та розпорядженням центральної влади запровадити польську мову як урядову серед місцевого українського населення.

One of the topical issues of micro-sociolinguistics is highlighted – the peculiarity of language policy development in Eastern Ukrainian lands. It was emphasized that Ukrainian priests being the most progressive and most educated strata of the Ukrainian population started the struggle for the defense of the rights and freedoms of the Ukrainian people and the Ukrainian language. The attempts of Ukrainian priests to defend the rights of the Ukrainian language on the territory of Eastern Halychyna are analyzed. The grounds, according to which the priests tried to introduce the Ukrainian language to the services, were presented. Ukrainian priests emphasized that the Greek-Catholic faith recognized the use of the national language in religious services and representatives of other nationalities used their native language in religious services. The constitution of the Austrian state, in addition to civil rights, guaranteed both the church and the members of religious societies equal rights to perform their own religious rites and to decide their internal rights. At the same time, belonging to one or another religion could not violate the civil and political rights of citizens. Separate submissions of priests-ambassadors of the State Council on the introduction of Ukrainian as the official language for Ukrainian Halychynians were submitted. The Ukrainian clergy, being the ambassadors of the Ukrainian people in representative local and national bodies, in their submissions demanded that the government introduce the Ukrainian language for the public use of Eastern Halychynians in schools, courts, and local government institutions. Attention is focused on the importance of the interaction of the Ukrainian and Polish languages in one society.