ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ПІДХОДУ З ЧАСТКОВОЮ ЗАМІНОЮ (КОРЕКЦІЄЮ) ДЕФЕКТНИХ КОМПОЗИТНИХ РЕСТАВРАЦІЙ: КЛІНІЧНІ ПОКАЗИ, ПРОГНОЗ, РЕКОМЕНДАЦІЇ

Abstract

Мета дослідження. Систематизувати дані щодо клінічної ефективності використання підходу з частковою заміною (корекцією) дефектних композитних реставрацій з урахуванням специфічних показів та прогнозу віддалених результатів його реалізації. Методи дослідження. Дослідження проводилося у форматі ретроспективного аналізу даних літератури. Формування вибірки публікацій для контент-аналізу забезпечувалося шляхом пошуку релевантних наукових робіт у базі даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) та з використанням пошукової системи Google Scholar (https:// scholar.google.com/) на основі ключових слів та асоційованих Mesh-відповідників. Наукова новизна. Дані отримані в результаті опрацювання спеціалізованої наукової літератури обґрунтовують доцільність реалізації підходу з частковою заміною дефектних композитних реставрацій замість повної їх заміни при врахуванні конкретних клінічних показів та низки пацієнт-асоційованих та зубоспецифічних параметрів. На даний момент відмічається дефіцит доказів високого рівня якості, які б статистично аргументували переваги підходу з повною заміною дефектних композитних реставрацій над підходом з їх частковою заміною. Найбільш проблемним аспектом у забезпеченні надійного результату часткової заміни композитних реставрацій залишається потреба формування прогнозованого клінічно-ефективного зв’язку на інтерфейсі з’єднання залишкової частини первинної реставрації та новими порціями матеріалу, для вирішення якої запропоновано декілька алгоритмів обробки поверхонь залишкової частини реставрації та суміжних твердих тканин емалі та дентину. Висновки. Часткова заміна (корекція) дефектних композитних реставрацій при відповідних клінічних показах представляє собою ефективний варіант терапевтичного втручання, що сприяє збільшенню тривалості функціонування проблемних конструкцій та мінімізації втрати резидуальних твердих тканин емалі та дентину. Відносний ризик розвитку неуспішного результату клінічного функціонування композитних реставрацій, що підлягали частковій заміні, і таких, що підлягали повній заміні по причині наявності різних типів дефектів при аналогічних термінах спостереження є тотожним згідно проаналізованих даних, в той же час витратоефективність обох підходів у довгостроковій перспективі також суттєво не відрізняється.