Ґенеза поняття міжнародного комерційного арбітражу

Abstract

Дана стаття присвячена дослідженню та розкриттю правового змісту міжнародного комерційного арбітражу як правового явища, що становить альтернативний спосіб вирішення міжнародних комерційних спорів, має стійку тенденцію до зростання популярності серед суб’єктів зовнішньоекономічних відносин та розширення предметної юрисдикції. Досліджено різні підходи до визначення сутності вказаного правового явища, зокрема, з’ясовано три основні його прояви: 1) як постійно діючого чи разового третейського органу, завданням якого є вирішення міжнародних комерційних спорів; 2) як процедури (механізм, процес) вирішення спорів відповідно до правил, встановлених арбітражем, чи погоджених сторонами; 3) як конкретного складу арбітражу, що вирішує певний спір – арбітри (арбітр), обрані або призначені у встановленому сторонами порядку, обрані або призначені у встановленому сторонами порядку, які уповноважені на вирішення конкретного спору по суті та винесення арбітражного рішення. Досліджено споріднені до міжнародного комерційного арбітражу поняття, такі як «арбітраж», «комерційний», «міжнародний арбітраж», розкрито сутність понятійного співвідношення міжнародного комерційного арбітражу із третейським судом, а також із поняттям «міжнародного арбітражу», які необхідно виокремлювати одне від одного. Встановлено наявність понятійних протиріч у визначенні «арбітражу», «арбітражного суду», «арбітражної установи», «третейського суду» відповідно до національного законодавства України з еквівалентними поняттями, що використовуються у міжнародному праві, як то «arbitration», «arbitral tribunal» та «arbitral institution». Встановлено предметний та суб’єктний склад правовідносин, спори у яких можуть бути передані на розгляду арбітражу. Розкрито зміст основних характерних ознак арбітражу та запропоноване нове визначення міжнародного комерційного арбітражу, котре враховує як підхід чинного українського законодавства до розуміння арбітражу, так і вимоги міжнародного права. Визначено переваги вказаного альтернативного способу вирішення комерційних спорів в порівнянні з вирішенням останніх в національних судах: варіативність доступних видів арбітражу та інституційних арбітражних установ; можливість залучення компетентного арбітра, який може бути кваліфікованим фахівцем/спеціалістом у певній вузькій галузі спірних правовідносин сторін та може не бути юристом; конфіденційність арбітражного розгляду; оперативність і швидкість розгляду спору; остаточність та обов’язковість арбітражного рішення для сторін; екстериторіальність виконання арбітражного рішення. This article is dedicated to the study and disclosure of the legal essence of international commercial arbitration as a legal phenomenon representing an alternative method of resolving international commercial disputes. It highlights the growing popularity of arbitration among participants in foreign economic relations and the expanding jurisdictional scope of arbitration. Various approaches to defining the essence of this legal phenomenon have been explored, and three main aspects of it have been identified: (1) as a permanent or ad hoc arbitral body tasked with resolving international commercial disputes; (2) as a procedure (mechanism, process) for dispute resolution in accordance with arbitration rules established by the arbitral tribunal or agreed upon by the parties; and (3) as a specific panel of arbitrators who resolve a particular dispute, appointed or selected according to the procedure agreed upon by the parties, authorized to resolve the dispute on the merits and render an arbitral award.The article explores concepts related to international commercial arbitration, such as «arbitration», «commercial», and «international arbitration». It clarifies the conceptual correlation between international commercial arbitration and arbitral tribunals, as well as the term «international arbitration,» which should be distinguished from one another.The article identifies terminological discrepancies in the definitions of «arbitration», «arbitral tribunal», «arbitral institution» and «arbitration court» in Ukrainian national legislation compared to equivalent terms in international law, such as «arbitration», «arbitral tribunal» and «arbitral institution». Additionally, the subject matter and parties involved in legal relations that may be referred to arbitration are analyzed. The essential characteristics of arbitration are outlined, and a new definition of international commercial arbitration is proposed, considering both the approach of current Ukrainian legislation and the requirements of international law. The advantages of arbitration as an alternative dispute resolution method compared to litigation in national courts are highlighted. These advantages include the flexibility of available arbitration types and institutions, the possibility of appointing a competent arbitrator who may be a specialized expert in a particular field without necessarily being a lawyer, the confidentiality of arbitration proceedings, the speed and efficiency of dispute resolution, the finality and binding nature of arbitral awards, and the extraterritorial enforceability of such awards. The article also addresses challenges in the regulation and practical application of arbitration.