Правові питання використання геостаціонарної орбіти: між національними інтересами та міжнародним космічним правом

Abstract

Стаття присвячена дослідженню правових питань використання геостаціонарної орбіти (ГСО) у контексті національних інтересів та міжнародного космічного права. ГСО є дефіцитним природним ресурсом, що має вкрай важливе значення для розміщення телекомунікаційних, метро-логічних, навігаційних космічних апаратів, а також розв’язання наукових і військових завдань. Через обмеженість геостаціонарних позицій, використання орбіти є предметом міжнародної конкуренції, що потребує ефективного правового регулювання для забезпечення справедливого до неї доступу та усунення потенційних міждержавних конфліктів. Відзначена правотворча діяльність Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), який відповідає за розподіл геостаціонарних сегментів, необхідних для функціонування космічних апаратів. Механізм розподілу обмежених природних ресурсів між державами передбачає застосування МСЕ таких додаткових критеріїв як тип та геопросторове відношення території певної держави.Окреслено правові наслідки ухваленої Боготської декларації, відповідно до якої ГСО розглядається як природний ресурс, що не є частиною космічного простору. Особливу увагу приділено нормам конституційного права Колумбії та Еквадору, що передбачають реалізацію абсолютного та виключного суверенітету цих держав щодо сегментів орбіти геостаціонарних супутників, які відповідають їхнім територіям. Установлено, що регулювання геостаціонарних відносин на внутрішньодержавному рівні породжує низку правових питань щодо співвідношення національних інтересів і міжнародних зобов’язань держав у сфері використання орбітальних ресурсів. Визначено, що конституційно-правове визнання сегментів ГСО частиною території окремих екваторіальних держав демонструє суттєві відхилення від усталених норм і принципів міжнародного космічного права. Підкреслюється необхідність модернізації міжнародного космічного права – формування нових міжнародно-правових конструкцій, спрямованих на вдосконалення інструментів, що забезпечують справедливий і ефективний розподіл компонентів орбіти геостаціонарних супутників. The article is devoted to the study of legal issues of the use of geostationary orbit (GSO) in the context of national interests and international space law. GSO is a scarce natural resource, which is extremely important for the placement of telecommunication, metrological, navigational spacecraft, as well as for solving scientific and military tasks. Due to the limitations of geostationary positions, the use of the orbit is a subject of international competition, which requires effective legal regulation to ensure fair access to it and eliminate potential interstate conflicts. The law-making activity of the International Telecommunication Union (ITU), which is responsible for the distribution of geostationary segments necessary for the functioning of space vehicles, was noted. The mechanism of distribution of limited natural resources between states provides for the application of such additional criteria as the type and geospatial relationship of the territory of a certain state. The legal consequences of the adopted Bogotá Declaration are outlined, according to which GSO is considered a natural resource that is not part of outer space. Special attention is paid to the norms of the constitutional law of Colombia and Ecuador, which provide for the realization of the absolute and exclusive sovereignty of these states regarding the segments of the geostationary satellite orbit that correspond to their territories. It has been established that the regulation of geostationary relations at the domestic level gives rise to a number of legal issues regarding the balance of national interests and international obligations of states in the field of using orbital resources.It was determined that the constitutional and legal recognition of the segments of the GSO as part of the territory of individual equatorial states demonstrates significant deviations from the established norms and principles of international space law. The need to modernize international space law is emphasized - the formation of new international legal structures aimed at improving the tools that ensure a fair and effective distribution of the components of the orbit of geostationary satellites.