Біблія українською мовою І. Огієнка крізь призму Кирило-Мефодіївської традиції перекладу богослужбових книг

Abstract

У статті досліджується фундаментальна праця Івана Огієнка (митрополита Іларіона) — переклад Біблії українською мовою в контексті тяглості кирило-мефодіївської традиції. Переклад Івана Огієнка засвідчує на-ступність традиції, оскільки є прямим продовженням кирило-мефодіївської ідеї — донесення Слова Божого до народу живою, зрозумілою йому мовою. Авторка статті аналізує витоки та джерела, якими користувався перекладач, зокрема староболгарські тексти, праці Йоаникія Галятовського та давні українські переклади XVI століття (давні українські переклади XVI століття (Пересопницьке Євангеліє, Крехівський Апостол, переклад В. Негалевського). Особливу увагу приділено перекладній методології Огієнка, яка базувалася на глибокому знанні ним класичних та орієнтальних мов, зодного боку, та підготовку та публікацію ним Методології перекладу Святого Письма на рідну мову, яка включала створення дослівного гебрейсько-українського перекладу на 14 000 сторінок (37 томів) перед фінальним літературним опрацюванням, що становило методологічну новизну, також на прагненні створити «камінь наріжний» для української літературної мови. Доведено, що Огієнко не лише продовжив справу слов’янських першовчителів, а й науково обґрунтував право українського народу на богослужіння рідною мовою. Переклад Огієнка став не лише релігійним текстом, а й мовним еталоном, «підручником» української літературної мови, який сприяв консолідації нації та розвитку її духовної культури, що засвідчує мовотворчу роль І. Огієнка. Через свої праці (зокрема працю «Українська мова як мова Богослужбова») Огієнко канонічно довів, що використання рідної мови в церкві є вимогою життя та відповідає заповідям Христа й апостолів, що є теологічним обґрунтуванням. This article examines the fundamental work of Ivan Ohienko (Metropolitan Ilarion) — the translation of the Bible into Ukrainian — within the context of the continuity of the Cyryllo-Methodian tradition. Ivan Ohienko’s translation attests to this succession, as it is a direct continuation of the Cyryllo-Methodian idea: delivering the Word of God to the people in a living, understandable language. The author analyzes the origins and sources used by the translator, including Old Bulgarian texts, the works of Ioanykii Haliatovskyi, and ancient Ukrainian translations of the 16th century (the Peresopnytsia Gospel, the Krekhiv Apostle, and the translation by V. Nehalevskyi). Special attention is paid to Ohienko’s translation methodology, which was based on his profound knowledge of classical and Oriental languages. Furthermore, the article explores his preparation and publication of the Methodology of Translating Holy Scripture into the Native Language, which included the creation of a literal Hebrew-Ukrainian translation spanning 14,000 pages (37 volumes) prior to the final literary refinement. This process represented a methodological innovation aimed at establishing a «cornerstone» for the Ukrainian literary language. It is demonstrated that Ohienko not only continued the mission of the Slavic First-Teachers but also scientifically justified the right of the Ukrainian people to perform liturgy in their native tongue. Ohienko’s translation became more than a religious text; it served as a linguistic standard and a «textbook» of the Ukrainian literary language, fostering national consolidation and the development of spiritual culture, thereby confirming Ivan Ohienko’s role as a language creator. Through his scholarly works (specifically The Ukrainian Language as a Liturgical Language), Ohienko canonically proved that using the native language in church is a vital necessity and aligns with the commandments of Christ and the Apostles, providing a firm theological foundation for the practice.