Optimization of outpatient stroke rehabilitation using remote technologies

Abstract

Stroke remains a major cause of long-term disability in Ukraine and worldwide, with growing patient numbers and limited inpatient rehabilitation resources. Recovery of motor, cognitive, and social functions after discharge is essential for improving quality of life and reducing healthcare burden. Optimizing outpatient rehabilitation has therefore become a priority. Remote technologies ensure continuity of care regardless of location or infrastructure, a need that became evident during the COVID-19 pandemic.Telerehabilitation platforms with modules in neuropsychology, speech therapy, physiotherapy, and occupational therapy align with global trends in telemedicine and personalized care.The purpose. To optimize outpatient rehabilitation of stroke patients by implementing remote technologies, enhancing recovery outcomes and quality of life while reducing disability.Materials and methods. The study used organizational-legal, historical, content analysis, and structural-organizational modeling methods. Surveys of patients and relatives assessed motivation and access. Statistical analysis employed Student’s t-test, Pearson’s coefficient, and Microsoft Excel and Statistica 6.0.Results. A regional outpatient telerehabilitation model was tested in the Transcarpathian region. Patients receiving both outpatient and remote care showed better mobility, cognition, and self-care, with improvements in 15 of 16 indicators. Additional effects included reduced anxiety and pain, lower dependence, and increased motivation.Conclusions. Remote technologies in outpatient stroke rehabilitation effectively improve physical, emotional, and social outcomes, prevent recurrent strokes, and expand access in rural areas. Wider implementation and long-term evaluation are recommended.

У статті розглядається надзвичайно актуальна тема в контексті сучасної медичної практики, особливо з огляду на зростання кількості пацієнтів, які перенесли інсульт, та обмеженість ресурсів для тривалої стаціонарної реабілітації. Інсульт і надалі залишається однією з провідних причин тривалої інвалідності як в Україні, так і у світі. Відновлення моторних, когнітивних та соціальних функцій після виписки з лікарні є вирішальним для підвищення якості життя пацієнтів і зменшення навантаження на систему охорони здоров’я. З огляду на це, дедалі актуальнішою стає оптимізація амбулаторного етапу медичної реабілітації. Інтеграція дистанційних технологій пропонує практичне рішення, яке забезпечує безперервність допомоги незалежно від географічного розташування пацієнта, стану місцевої інфраструктури чи актуальних епідеміологічних умов.Актуальність таких підходів особливо проявилася під час пандемії COVID-19, коли для багатьох пацієнтів доступ до медичних закладів був суттєво обмежений. Платформи дистанційної реабілітації, що містять модулі з нейропсихології, логопедії, фізіотерапії та ерготерапії, не лише забезпечують індивідуалізовану допомогу, а й відповідають світовим тенденціям телемедицини та персоналізованої медицини. Дослідження, описане в статті, апробувало регіональну модель амбулаторної телереабілітації та продемонструвало значні покращення у функціональному стані пацієнтів, їхній самостійності та мотивації. Отримані результати підкреслюють доцільність та ефективність дистанційних утручань у відновленні після інсульту, наголошуючи на потенціалі їх більш широкого впровадження в системи охорони здоров’я. Подальші дослідження мають бути спрямовані на оцінку довгострокових результатів та масштабованості таких моделей.Мета дослідження полягає в оптимізації амбулаторної реабілітації пацієнтів після інсульту шляхом упровадження дистанційних технологій. Реалізація цієї мети дасть змогу підвищити ефективність відновного лікування, поліпшити якість життя пацієнтів, зменшити рівень інвалідності та знизити навантаження на медичні заклади.Матеріали та методи. У процесі дослідження використовувалися різноманітні методи, що забезпечують комплексний підхід до вивчення проблеми. Організаційно-правовий метод застосовувався для аналізу чинного законодавства щодо реабілітаційної допомоги пацієнтам після інсульту. Історичний метод дав змогу проаналізувати етапи розвитку системи реабілітації в Україні. Контент-аналіз наукових джерел дав змогу зіставити сучасні підходи до лікування та відновлення після інсульту.Структурно-організаційне моделювання використовувалося для розроблення регіональної моделі амбулаторної реабілітації з елементами дистанційного моніторингу.Опитування пацієнтів та їхніх родичів за допомогою соціологічних методів дало змогу оцінити рівень мотивації та доступність реабілітаційних послуг. У дослідженні взяли участь 256 респондентів, яких було розподілено на дві рівні за чисельністю групи: 128 осіб отримували традиційну амбулаторну реабілітацію (3-тя група), тоді як інші 128 пацієнтів проходили курс відновлення за допомогою дистанційно керованих реабілітаційних програм (4-та група).Для статистичного аналізу результатів застосовувалися методи дисперсійної статистики, параметричні методи (тест Стьюдента, коефіцієнт кореляції Пірсона), а також програмні засоби Microsoft Excel і Statistica 6.0.Результати. У Закарпатській області було апробовано регіональну модель амбулаторної реабілітації з використанням дистанційних технологій, яка включала вебплатформу з розділами з нейропсихології, логопедії, лікувальної фізкультури та ерготерапії. До участі у програмі були залучені пацієнти, які відповідали критеріям відбору, зокрема: вік – від 40 до 80 років, перенесений ішемічний інсульт – від 6 до 18 місяців тому, відсутність тяжких супутніх патологій. У результаті клінічного дослідження встановлено, що пацієнти, які проходили як амбулаторний, так і дистанційний етапи реабілітації, мали значно кращі результати за більшістю критеріїв (мобільність, когнітивні функції, навички самообслуговування), ніж ті, хто проходив лише один з етапів. Досягнуто статистично значущу позитивну динаміку за 15 з 16 показників у групі комплексної реабілітації. Особливої ефективності вдалося досягти у зменшенні рівня тривожності, болю та залежності від сторонньої допомоги.У пацієнтів також зросла мотивація до соціальної активності та покращилася якість міжособистісної взаємодії. Застосування програмних рішень (наприклад, Patient Electronic Diary) дало змогу лікарям дистанційно відстежувати динаміку стану пацієнтів і оперативно коригувати план реабілітації. Висновки. Упровадження дистанційних технологій у систему амбулаторної реабілітації після інсульту є перспективним та ефективним напрямом розвитку медичної практики. Результати дослідження доводять, що така модель сприяє покращенню фізичного, психічного та соціального стану пацієнтів, зменшує кількість повторних інсультів, а також дає змогу забезпечити реабілітаційні послуги для мешканців віддалених населених пунктів. У майбутньому доцільним є масштабування цієї моделі на інші регіони України, а також подальше дослідження довгострокових ефектів дистанційної реабілітації.