Судочинство у кримінальному провадженні під час пандемії COVID-19: міжнароднийдосвід та вітчизняна практика

Abstract

Стаття присвячена розгляду актуальних проблем, які постали перед вітчизняними судами у зв’язку із запровадженням карантинних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Автори відзначають, що пандемія коронавірусу, яка поставила під загрозу життя та здоров’я людства, є й досі непрогнозованою у своєму розвитку та не дає можливості передбачити всі потенційні наслідки, які вона за собою тягне, для різних сфер життєдіяльності, як-от економіка, політика, медицина, освіта, наука тощо. Авторами зазначено, що реагування на виклики, які постали перед країнами у зв’язку зі складною епідеміологічною ситуацією, є важливою складовою позитивних зобов’язань держав стосовно прав їх громадян на життя в цілому та повагу до приватного життя зокрема. Пандемія коронавірусу вплинула не лише на сферу економіки країн, суттєвих викликів зазнала також сфера судочинства, яка потребувала та й досі потребує адекватного реагування з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів осіб, що прагнуть судового захисту. Автори звернулися до досвіду зарубіжних країн (Франції, Нідерландів, Великобританії, Італії, Іспанії, Індії, КНР, Грузії, Румунії, Естонії) та проаналізували запроваджені ними заходи, які, попри розповсюдження коронавірусної хвороби, сприяли забезпеченню здійснення правосуддя та реалізації права особи на доступ до суду. Також автори вивчили документи Ради Європи та Європейської комісії із забезпечення ефективності правосуддя (CEPEJ), які розробили інструментарій для країн – членів Ради Європи стосовно вирішення в тому числі проблем забезпечення доступу до правосуддя в умовах пандемії. У статті проаналізовані заяви країн, які побажали скористатися ст. 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відступити від зобов’язань, які випливають із Конвенції, а також заходи, які ними запроваджені у зв’язку з пандемією. Також у статті сфокусована увага на змінах, які були внесені до українського законодавства з метою запобігання розповсюдження коронавірусної хвороби. На підставі проведеного дослідження автори зробили висновок, що у період пандемії COVID-19 запровадження певних обмежень є вимушеною тимчасовою мірою задля збереження здоров’я та життя населення держави, але разом з тим надзвичайні заходи повинні будуватися на принципах верховенства права, законності, правової визначеності та пропорційності, а також бути тимчасовими, достатніми при виниклій небезпеці та супроводжуватися низкою гарантій від свавілля. Україна не заявила про відступ від Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а отже, запроваджені протиепідемічні заходи під час здійснення кримінального судочинства повинні будуватися на неприпустимості обмеження фундаментальних прав людини, які нею гарантовані. Виходячи зі здійсненого аналізу українського законодавства, автори підкреслили, що значна більшість змін, що запроваджені законодавцем, були встановлені законом, переслідували легітимну мету, були пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві. Втім, деякі з них, як-от можливість продовження строків тримання під вартою у режимі відеоконференції, дотримання розумних строків під час судово-контрольних процедур потребують вдосконалення. Ключові слова: правосуддя в умовах пандемії COVID-19; доступ до правосуддя в умовах пандемії COVID-19; судовий контроль за дотриманням прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні; слідчий суддя; розумні строки кримінального провадження; гласність і відкритість судового провадження; судовий розгляд у режимі відеоконференції.

The article deals with the current problems facing domestic courts in connection with the introduction of quarantine measures to prevent the spread of acute respiratory disease COVID-19 caused by the coronavirus SARS-CoV-2. The authors note that the coronavirus pandemic, which has endangered human life and health, is still unpredictable in its development and does not make it possible to predict all the potential consequences it entails for various fields of life, such as economy, politics, medicine, education, science, etc. Authors admit that responding to the challenges posed by the complicated epidemiological situation is an important component of the positive obligations of States concerning their citizens’ rights to life in general and respect for privacy in particular. The coronavirus pandemic has affected not only the economies of the countries, but also the judiciary systems, which needed and still need to respond adequately to ensure that the rights and legitimate interests of those seeking justice are respected. The authors drew their attention to the experience of foreign countries (France, the Netherlands, Great Britain, Italy, Spain, India, China, Georgia, Romania, Estonia) and analyzed their measures, which, despite the spread of coronavirus, contributed to administration of justice and the right to access to court. The authors also examined the documents of the Council of Europe and the European Commission for the Efficiency of Justice (CEPEJ), which developed tools for member states of the Council of Europe concerning solving the problems including ones of access to justice during pandemic. The article analyzes the statements of countries that decided to use Art. 15 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and to derogate from the obligations arising from the Convention, as well as the measures they have introduced in connection with the pandemic The article also focuses on changes that have been made to Ukrainian legislation to prevent the spread of coronavirus disease. Based on the study, the authors concluded that during the COVID-19 pandemic, the introduction of certain restrictions is a temporary measure to preserve the health and lives of the population, but at the same time emergency measures should be based on the rule of law, legality, legal certainty and proportionality, as well as to be temporary, sufficient in the emerged danger and accompanied by a number of guarantees against arbitrariness. Ukraine has not declared a derogation from the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, and therefore, the introduced anti-epidemic measures in criminal proceedings must be based on the inadmissibility of restrictions of fundamental rights guaranteed by it. Based on the analysis of Ukrainian legislation, the authors emphasized that the vast majority of changes introduced by the legislator were established by law, pursued a legitimate goal, were proportionate and necessary in a democratic society. However, some of them, such as the possibility of prolongation of the detention by videoconference, observance of reasonable time frame during judicial and control procedures, need the improvement. Key words: justice during pandemic COVID-19; access to justice during pandemic COVID-19; judicial control over the observance of rights, freedoms and legal interests of a person in criminal proceedings; investigating judge; reasonable time frame of criminal proceedings; openness and transparency of court proceedings; court hearing via videoconference