Персоніфікація архетипу Самості в купальській обрядовості українців

Abstract

Анотація. Метою статті є осмислення купальської обрядовості українців крізь призму психоаналізу К.-Г. Юнга, розгляд специфіки об’єктивації архетипу Самості в купальських ритуалах. Особлива увага зосереджена на образах сонця, кола, колеса, квітки, цвіту папороті, вінка, які у світлі психоаналізу є символами архетипу Самості. Результати: Метафоричним втіленням архетипу Самості, згідно з теорією К.-Г. Юнга, є коло, мандала, «четвір- ковість». Всі вони проектуються на образи купальських ритуалів. Зокрема, проекцією архетипу Самості в купальських обрядах є хороводи – метафоричні рухомі кола, що уособлюють безперервність життя. Вогнище теж має форму кола і метафорично сприймалося як мікромодель сонця. У містерії Купала відбувається взаємопроникнення, накладання різних символічних образів Самості. Зокрема, коло/мандала поєднується з етноархетипом квітки, адже невід’ємною складовою купальських свят є плетіння вінків. Вінок – це коло, створене з квітів («квіткове коло»). Метафорично саме свято Купала тісно пов’язане з прагненням людини досягнути максимального рівня свого розвитку, розкрити свій прихований потенціал й, мовою психоаналізу, досягнути рівня Самості (божества). Недосяжна (міфічна) квітка папо- роті є ще одним символом архетипу Самості. Символічно її пошук у ніч на Купала та зустріч з демонами відображає боротьбу людини з самою собою (своїм темним альтер-его) та з різноманітними обставинами упродовж усього життя (купальська ніч як проекція життя). Висновки: Свято Купала символічно відображає ідею досягнення людиною вищого рівня розвитку, а мовою психоаналізу – досягнення рівня Самості. Архетип Самості проектується на багато атрибутів купальських свят, що мають форму кола (мандали): вінок з квітів, коло-хоровод, купальське вогнище, запалене колесо. Коло пов’язується з ідеєю появи Всесвіту й розвитком людини, оскільки в багатьох світових міфах душа уявлялася круглою, як і фор- ма пралюдини. Купальський вінок є колом, утвореним з квітів, а квіти, згідно з теорією К.-Г. Юнга, – це рослинний символ архетипу Самості. Дівчата, одягаючи на голову купальські вінки, метафорично потрапляли в центр мандали, що символічно репрезентувало їх прагнення уподібнитися до божества (як Самість є керуючим центром психіки, так і дівчата у вінках символічно «декларували» бажання керувати «власним світом»). Танці-хороводи увібрали в себе подвійну символіку Самості, оскільки дівчата, кружляючи в колі, мали на головах вінки. Ключові слова: архетип, вінок, квітка, коло, психоаналіз, українська міфологія, цвіт папороті.

Abstract. The purpose of the article is to understand Kupala rituals of Ukrainian in the light of psychoanalysis of K.-G. Jung; to overview specific features of objectification of archetype of Self in Kupala rituals. Special attention is paid to images of the sun, circle, wheel, flower, blossom of fern, wreath which are the symbols of Self within the context of psychoanalysis. Results: According to K.-G. Jung, a circle, a mandala or “quarterness” are metaphorical personifications of archetype of Self. All of them are projected on images of Kupala rituals. Particularly, the projection of archetype of Self in Kupala rituals are roundelays – metaphorical moved circles which symbolized continuity of life. Fire also has a shape of a circle and metaphorically is perceived as a micro model of the sun. In Kupala mystery interpenetration and overlay of different symbolic images of Self is happened. In particular, circle/mandala connects with ethno-archetype of flower, after all making flower wreath is an essential part of Kupala celebration. Wreath is a circle made of flowers (“flower circle”). Metaphorically holiday of Kupala is closely connected with person’s intention to achieve the highest level of the development, to unleash his/her hidden potential and to reach the level of Self (deity). Unreachable (mythic) flower of fern is another symbol of the archetype of Self. Metaphorically searching for it and meeting demons at Kupala night reflects battle of the self (of dark alter ego) and of different circumstances within all the life (Kupala night as a projection of life). Conclusions. Holiday of Kupala reflects symbolically an idea of achieving of a person the highest level of the development, and in the language of psychoanalysis – reaching the level of Self. Archetype of Self is projected on many attributes of Kupala celebration which have the form of circle (mandala): flower wreath, circle-roundelay, kupala fire, a set on fire wheel. Circle is very close to the idea of world creation and human development, because in many world myths soul is imagined in the shape of a circle. Kupala wreath is a circle made of flowers and according to K.-G. Jung, flowers is a symbol of archetype of Self. Girls putting on kupala wreath on their heads metaphorically get to the centre of mandala and this represented symbolically their desire to look like a deity (as Self is a managing centre of psychics so the girls with wreaths “claimed” symbolically their desire to manage “their own world”). Dance-roundelays absorb the double symbolic of Self because the girls dancing in the circle wear flower wreath in their heads. Keywords: archetype, wreath, flower, wheel, psychoanalysis, Ukrainian mythology, blossom of fern.