Державна політика деокупації Криму: ключові результати та перспективи

Abstract

У статті розглянуто питання формування державної політики деокупації Криму. Українська влада намагається знайти механізми, що змусять Російську Федерацію звільнити Кримський півострів та повернути у склад України. Зазначено, що впродовж семи років тимчасової окупації Криму Україною напрацьовано значну законодавчу базу – на законодавчому рівні встановлено дату початку тимчасової окупації; закріплено правовий режим на тим- часово окупованих територіях, впроваджено санкції проти держави-агресора. Верховна Рада України ухвалила низку рішень щодо забезпечення прав кримськотатарського народу. Прийнято Закон України «Про корінні народи України». Після так званої анексії півострова у структурах виконавчої влади України було створено низку інституцій, до компетенції яких належить врегулювання проблем, що виникли навколо ситуації з анексованим Кримом. Констатовано, що важливим кроком політики деокупації Криму є прийняття «Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» та «Плану заходів щодо реа- лізації Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Криму». Проаналізовано зміст цих доку- ментів та зроблено висновок, що зазначені нормативно-правові акти визначають та формують державну політику деокупації та реінтеграції Криму та охоплюють більшість напрямів державної політики з цього питання. Попри низку недоліків, згадані документи позитивно оцінені експертами та громадкістю. Визначено, що одним з важливих напрямів політики деокупації є залучення міжнародної спільноти до врегулю- вання питання деокупації Криму. Цьому сприяє створення «Кримської платформи» – міжнародного майданчика з обговорення проблемних питань деокупації Криму, консолідації зусиль, прагнення та ресурсів міжнародної спіль- ноти в напряму деокупації та інтеграції анексованої території, об’єднання зусиль у цьому напрямі на міжурядовому, міжпарламентському й експертному рівнях. Зроблено висновок, що держана політика деокупації Криму потребує чіткого законодавчого забезпечення, ско- ординованих дій усіх зацікавлених інституцій та органів влади в рамках єдиної стратегії та підтримки міжнародної спільноти. Ключові слова: політика деокупації Криму, реінтеграція, тимчасова окупація території, анексія, стратегія деокупації, корінні народи, внутрішньо переміщені особи.

The article considers the formation of state policy of deoccupation of Crimea. The Ukrainian authorities try to find mechanisms that will force the Russian Federation to liberate the Crimean peninsula and return it to Ukraine. It is noted that during the seven years of temporary occupation of Crimea, Ukraine has developed a significant legal framework - at the legislative level set the date of the beginning of the temporary occupation; the legal regime in the temporarily occupied territories was established, sanctions against the aggressor state were introduced. Verkhovna Rada of Ukraine has adopted a number of decisions to ensure the rights of the Crimean Tatar people. The Law of Ukraine on Indigenous Peoples of Ukraine was adopted. After the so-called annexation of the peninsula, a number of institutions were created in the executive branch of Ukraine, which are responsible for resolving the problems that have arisen around the situation with the annexed Crimea. It was stated that an important step in the policy of deoccupation of Crimea is the adoption of the “Strategy of deoccupation and reintegration of the temporarily occupied territory of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol” and the “Action Plan for the Strategy of deoccupation and reintegration of the temporarily occupied territory of Crimea”. The content of these documents is analyzed and it is concluded that these regulations define and shape the state policy of deoccupation and reintegration of Crimea and cover most areas of state policy on this issue. Despite a number of shortcomings, these documents were positively assessed by experts and the public. It is determined that one of the important directions of deoccupation policy is the involvement of the international community in the settlement of the issue of deoccupation of Crimea. This is facilitated by the creation of the Crimean Platform, an international platform for discussing the deoccupation of Crimea, consolidating the efforts, aspirations and resources of the international community to deoccupy and integrate the annexed territory, and joining forces at the intergovernmental, interparliamentary and expert levels. It is concluded that the state policy of deoccupation of Crimea needs clear legislative support, coordinated actions of all interested institutions and authorities within the framework of a single strategy and support of the international community. Key words: policy of deoccupation of Crimea, reintegration, temporary occupation of territory, annexation, strategy of deoccupation, indigenous peoples, internally displaced persons.