Експресивний синтаксис епістолярію Василя Стуса

Abstract

У статті за допомогою суцільної вибірки (для добору фактичного матеріалу), а також описового методу з прийомами аналізу, синтезу, класифікації та спостереження розглянуто особливості засобів, які зумовлюють експресивність синтаксису в листах В. Стуса. Експресивність синтаксису зазвичай формується через відносне відхилення від усталеного порядку синтаксичної структури. Досліджувана кореспонденція, ознаками якої є інтелектуалізм та емоційна насиченість, становить біографічну та інформативну цінність у творчому доробку поета, оскільки є об’єктом дослідження не тільки літературознавців, але й лінгвістів. Описавши фактичний матеріал, доходимо висновку, що В. Стус у своїх листах активно використовує односкладні речення, серед яких найбільш численними є означено-особові та вокативні. Вони допомагають передати авторський задум, розкривають найтонші відтінки психіки поета, надають мові лаконізму, експресії, динаміки, дають можливість уникнути зайвого повторення. З’ясовано, що В. Стус, намагаючись передати свій психологічний стан, перебуваючи далеко від людей, яким адресує свої тексти, найчастіше вдається до парцеляції, вокативних речень, ускладнювальних компонентів, інверсії, нагромадження однотипних конструкцій, які зумовлюють надмірну експресивність його синтаксису. Спілкування з рідними, друзями, близькими є неоціненним скарбом у визначенні мовної поведінки автора листів, особливостей синтаксису, його ритмомелодики, стилістичних особливостей. Установлено, що експресивність синтаксису листів В. Стуса забезпечується не тільки синтаксичними формами, але й семантико-прагматичними засобами, за допомогою яких створюється відтінок розмовного стилю. Вибір засобів на синтаксичному рівні є невимушеним, що відбито в безпосередньому вираженні емоцій у структурі та семантиці парцелятів, звертань, вставлених компонентів тощо. З’ясовано, що важливе місце серед засобів експресивізації тексту посідають етикетні формули, експліковані вокативними реченнями, які традиційно розпочинають і завершують листи, а в тексті втілені у різноманітних вітаннях, пропозиціях, вибаченнях, побажаннях, проханнях.

The article is devoted to the description of the features of the means that condition the expressiveness of the syntax in V. Stus’ letters with the help of a solid sample (for the selection of the actual material), as well as a descriptive method with methods of analysis, synthesis, classification and observation. The expressiveness of the syntax is usually formed due to the relative deviation from the established order of the syntax structure. The studied correspondence is characterized by the intellectual and emotional saturation. It is of biographical and informative value in the poet’s creative work since it is the object of research of both literary critics and linguistics. Having described the actual material, we conclude that V. Stus actively uses one-member sentences in his letters, among which the most numerous are definite-personal and vocative ones. They help to convey the author’s idea, reveal the most delicate shades of the poet’s psyche, provide the language with laconism, expressiveness, dynamics, and make it possible to avoid unnecessary repetition. It has been found out that V. Stus, trying to convey his psychological state, being far from the people to whom he addresses his texts, most often uses parcellation, vocative sentences, complicating components, inversions, accumulation of the same type structures, which cause the excessive expressiveness of his syntax. The communication with his family, friends, and relatives is an invaluable treasure in determining the language behavior of the author of letters, features of the syntax, its rhythm and melody, stylistic features. It has been stated that the expressiveness of the syntax of V. Stus’ letters is ensured not only by syntactic forms, but also by semantic and pragmatic means by which a tint of a relaxed conversational style is created.