Львівський науковий психолінгвістичний осередок: аспектуальна історіографія

Abstract

Стаття презентує першу спробу опису становлення, розвитку й функціювання Львівського нау- кового осередку психолінгвістики від початків його існування і до сьогодення в контексті української іс- торіографії. Узагальнено інформацію про діяльність учених, які працювали в межах зазначеного осеред- ку, й актуалізовано проблематику психолінгвістики, яку вони розробляли. Обґрунтовано знаковий внесок І. Франка в теорію психолінгвістики: ученого вважаємо основоположником психолінгвістичного вчення в Україні. Окреслено здобутки й інших сучасних відомих науковців, які презентують розглядуваний осе- редок, щодо збагачення психолінгвістичної теорії, відповідних її напрямів та аспектів. Показано, зокрема, специфіку наукового доробку Т. Космеди й Ф. Бацевича у фокусі психолінгвістики, що проєктується на розроблення цими вченими проблем у дослідженні традиційних та одивнених текстів, характеристики пси- хології знакових лінгвоперсоналій та важливих проблем лінгводидактики. Особливу увагу акцентовано на особливостях підбору текстового матеріалу в навчально-методичних виданнях, що презентує розуміння мови як явище колективної психології, культури й відповідає принципу націєцентризму. Наголошено на те- оретичній і практичній цінності оновленого змісту в посібниках із вивчення української мови як іноземної, що дає змогу сформувати в студентів-іноземців розуміння мови як надбання українського етносу. Узагаль- нено й досягнення української асоціативної лексикографії, яку розробляли львівські дослідники, насампе- ред Н. Бутенко, С. Мартінек, В. Мітьков, мовний фактаж якої презентує наївне (буденне) бачення світу, що дає змогу глибше зрозуміти мову як психічне явище й водночас розвиває українську теорію лексикографії. Описаний матеріал презентує тяглість традицій та потенціал розвитку порушуваних проблем. Перспективу цієї розвідки вбачаємо в потребі впровадження передового досвіду українських психолінгвістів у теорію і практику навчання українській мові, а також у науковий дискурс; необхідними є і дослідження нових осе- редків психолінгвістики, що демонструють поступ національної науки.