Міграційний шок та адаптація ринку праці в ЄС.

Abstract

З початку повномасштабної війни в Україні у 2022 році Європейський Союз (ЄС) зіткнувся з одним із найбільших міграційних викликів за останні десятиліття. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, шукаючи тимчасового захисту на території країн- членів ЄС. Такий раптовий та масштабний притік населення став потужним міграційним шоком для національних економік, зокрема для ринків праці, які повинні були оперативно адаптуватися до нових соціально-економічних умов. Постали гострі питання: інтеграція новоприбулих, навантаження на державні інституції, конкуренція за робочі місця, зміни у структурі зайнятості. Ці процеси актуалізували потребу в комплексному аналізі та переосмисленні підходів до міграційної політики в ЄС. Мета. Метою дослідження є виявлення наслідків міграційного шоку для ринку праці країн Європейського Союзу, а також аналіз адаптаційних процесів, що відбуваються у відповідь на масовий притік біженців з України. Особливу увагу приділено оцінці ефективності державної політики інтеграції та виявленню ключових факторів, що впливають на успішність соціально-економічної адаптації мігрантів у приймаючих країнах. Матеріали і методи. У роботі використано міждисциплінарний підхід, який поєднує кількісний та якісний аналіз. Джерелами інформації слугували дані Eurostat, УВКБ ООН (UNHCR), національних статистичних агентств та профільних дослідницьких центрів. Досліджуваний період охоплює 2020–2024 роки. Основна увага приділяється п’яти країнам ЄС, що прийняли найбільшу кількість українських біженців: Польщі, Німеччині, Чехії, Італії та Іспанії. Застосовано методи порівняльного аналізу, економетричного моделювання та SWOT-аналізу національних стратегій інтеграції. Результати. Результати дослідження свідчать про нерівномірну адаптаційну здатність ринків праці різних країн ЄС. Польща та Німеччина виявилися найбільш ефективними у впровадженні інструментів підтримки зайнятості та створенні умов для швидкої соціалізації біженців. Високий рівень залучення до мовних курсів, професійної освіти, а також ефективна координація між державою та громадськими організаціями сприяли зростанню рівня зайнятості серед мігрантів. У той же час Італія та Іспанія стикаються з труднощами у формалізації працевлаштування через бюрократичні бар’єри та регіональні диспропорції у доступі до послуг. Економетричний аналіз демонструє наявність статистично значущого зв’язку між рівнем інституційної підтримки та темпами залучення біженців до ринку праці.