Об’єктивація концепту ГОРЕ в романі Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог»

Abstract

Дослідження мовної картини світу окремої особистості важливе, позаяк воно, з одного боку, є складовою спільної ментальності усього етносу, тобто відображає лінгвокультурні особливості народу, а з іншого, впливає на формування спільної національної мовної свідомості усіх носіїв певної мови на певній території. Носіями специфічного мовного сприйняття індивіда навколишнього світу є концепти. Метою нашої розвідки є установлення базових концептуальних структур, які відтворюють формування змісту образу ГОРЯ у романі Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог», визначення ролі таких структур у розвитку сюжету, а також їхнє втілення в тексті твору за допомогою мовних засобів. Концепт ГОРЕ реалізується у творі за допомогою складної системи фреймової моделі, до складу якої входять метаконцепти, мегаконцепти та субконцепти. Можна виділити два способи репрезентації концепту у романі Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог». Перший – безпосередньо за допомогою лексеми горе та семантично пов’язаних з нею (печаль, сум, смуток, страждання, пригніченість тощо), другий – опосередковано за допомогою художніх засобів та фразеологізмів, що, за задумом письменниці, допомагають вербалізувати емоцію горя. Елементами вербалізації в романі «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» виступають лексеми, які складають ядро і периферію наповнення концепту ГОРЕ. Фреймова модель аналізованого концепту відображає своєрідну ієрархію елементів, які входять до концептуального поля ГОРЯ. Ми розмістили усі елементи у порядку спадання відповідно до частоти вживання у романі. Зважаючи на те, що концептосфера художніх текстів специфічна, тісно пов’язана з сюжетом та ідейними наповненням образів, ми виділили одиниці, семи яких перетинаються з семами лексеми горе саме в аналізованому творі. У результаті було виявлено, що до ядра належать номени, у семантиці яких домінантними є семи, що формують цей концепт: горе, смерть, плач. Проміжне місце між ядром і периферією займають лексеми чорний, війна, голод, муки. На периферії перебувають лексичні одиниці муки, страх, страждання, біда. Концепт ГОРЕ у романі Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» має складну фреймову структуру, компоненти якої підпорядковані ідейному задуму. У творі актуалізуються певні семи номенів, за допомогою яких відбувається вербалізація цього концепту та одиниць нижчої ієрархії, що входять до його складу. Як правило, це ті значеннєві відтінки, які співвідносяться з основним значенням слова горе. Відповідно лексеми смерть, біль, страх, війна, страждання виступають контекстуальними синонімами з центральним інтегральним елементом горе. Таким чином, своєрідно звужується семантичне поле одиниць, за допомогою яких відбувається об’єктивація концепту ГОРЕ, і їх підпорядкування сюжету твору.

The study of the language world model of an individual is important, since, on the one hand, it is a component of the common mentality of the entire ethnic group, which shows the linguistic and cultural characteristics of the people, and on the other hand, it affects the formation of the common national language consciousness of all speakers of a certain language in a certain territory. Concepts are carriers of the individual’s specific linguistic perception of the surrounding world. The purpose of our investigation is to establish the basic conceptual structures that reproduce the formation of the content of the image GRIEF in T. Pakhomova’s novel «I, You and Our Painted and Unpainted God», to determine the role of such structures in the development of the plot, as well as their embodiment in the text of the work according to using linguistic means. The concept of grief is realized in the work with the help of a complex system of the frame model, which includes metaconcepts, megaconcepts, and subconcepts. We can single out two ways of representing the concept of GRIEF in T. Pakhomova’s novel «I, You and Our Painted and Unpainted God». The first is directly with the help of the lexeme grief and semantically related to it (sadness, sorrow, sadness, suffering, depression etc.), the second is indirectly with the help of artistic means and phraseology, which, according to the writer’s idea, help to verbalize the emotion of grief. Elements of verbalization in the novel «I, you and our painted and unpainted God» are lexemes that make up the core and periphery of the concept of GRIEF. The frame model of the analyzed concept reflects a kind of hierarchy of elements that are included in the conceptual field of GRIEF. We have placed all items in descending order of frequency of use in the novel. Taking into account the fact that the conceptual sphere of artistic texts is specific, closely related to the plot and ideological content of the images, we singled out seven units, seven of which intersect with semes of the lexeme grief in the analyzed work. As a result, it was found that the core includes nomen whose semantics are dominated by the seven that form this concept: grief, death, crying. An intermediate place between the core and the periphery is occupied by the lexemes black, war, hunger, torment. On the periphery are lexical units of torment, fear, suffering, indifference, trouble, regret. The concept of GRIEF in T. Pakhomova’s novel «I, you and our painted and unpainted God» has a complex frame structure, the components of which are subordinate to the ideological plan. In the work, certain seven nomen are actualized, with the help of which this concept and the units of the lower hierarchy, which are part of it, are verbalized. As a rule, these are the shades of meaning that correlate with the main meaning of the word grief. Accordingly, the lexemes death, pain, fear, war, suffering are contextual synonyms with the central integral element «grief». Thus, there is a kind of narrowing of the semantic field of units, with the help of which the concept of GRIEF is objectified, and their subordination to the plot of the work.