Походження та загальна характеристика англомовних фразеологізмів на позначення часу

Abstract

Статтю присвячено дослідженню англомовних фразеологізмів на позначення часу. У статті надається визначення подібних одиниць, встановлюються джерела походження англомовних фразеологічних одиниць на позначення часу та здійснюється їх загальна характеристика. Фразеологізм на позначення часу є цілісним, сталим за складом і структурою виразом, значення якого актуалізує поняття, пов’язане з часом. Більшість подібних одиниць надійшли в англійську мову із Біблії та художньої літератури. Джерелами походження англомовних біблійних фразеологізмів на позначення часу є тексти книг Старого та Нового Заповітів. Проникненню цих сталих виразів в англійську мову сприяло поширення текстів Біблії у зв’язку з християнізацією англосаксів та інших європейських народів. Збагачення англомовного фразеологічного фонду відбувалося також завдяки творчій спадщині видатного англійського драматурга В. Шекспіра. Натепер в англійській мові нараховують сто п’ятдесят два шекспірівські вирази, серед яких є одиниці на позначення часу. Джерелами походження англомовних фразеологізмів є також прозові та віршовані твори багатьох інших англомовних письменників і поетів. Сферами походження одиниць англомовного фразеологічного фонду вважаються також політика, шоу-бізнес, юриспруденція, військова справа, спорт. Деякі фразеологізми із компонентами на позначення часу надійшли до англійської мови з латини, були запозичені з іспанської, французької та інших європейських і неєвропейських мов. Подібне запозичення відбувалося шляхом калькування. Велика кількість англомовних фразеологізмів на позначення часу є прислів’ями та приказками, значення яких є дидактично навантаженим. Подібні одиниці характеризуються виразністю та експресивністю, чому сприяє їх композиційне оформлення, cтилістичні засоби, що використовуються в них. Композиційне оформлення цих одиниць може характеризуватися прийомами зіставлення та протиставлення. Їх виразності та експресивності сприяють також рима, алітерація, асонанс. Фонетичні та лексичні засоби творення експресивності можуть використовуватися в них одночасно.

The article is devoted to the analysis of English time-related phraseological units. The definition of such units are given in the article. The sources of their origin are determined and their general characteristics are also given in it. Time-related phraseological units are viewed by us sustainable indivisible phrases or sentences acting like separate lexical units. Their meanings reveal various time-related notions. Most of these units came into the English language from the Bible and belles-lettres. The sources of origin of English Bible time-related phraseologisms are texts of Old and New Testaments. These units penetrated into the English language because of spreading of the Bible that happened due to the processes of Christianization of Anglo-Saxons and other European peoples. Phraseological fund of the English language was also enriched due to the literary heritage of outstanding English playwright William Shakespeare. Authentic Shakespearian phrases are fixed phrases created and used by Shakespeare in his literary works that enriched the English language, having become its part and parcel forever. One hundred and fifty two Shakespearian phrases are counted nowadays by scholars with time-related units among them. Other prose and verse literary works of English writers and poets became sources of their origin as well. Politics, show business, jurisdiction, military science, sport are also spheres of English time-related phraseological units. Some phraseological units came into it from Latin. Other phraseologisms were borrowed from Spanish, French and other European and non-European languages. Such units appeared in the English language by calquing. Many English time-related phraseological units are proverbs and sayings with didactic meanings. Such units are characterized by expressiveness created by their compositional arrangement, stylistic devices used in them. Their compositional arrangement can be based on comparison and contrasting. Rhythm, alliteration, assonance contribute to their expressiveness as well. Expressive phonetic and lexical means can be used simultaneously in them.