Використання спеціальних економічних знань на досудовому розслідуванні

Abstract

Стаття присвячена проблемам використання спеціальних економічних знань під час розслідування кримінальних правопорушень. В умовах військового стану в Україні, коли з бюджету виділяються значні кошти на матеріально-технічне забезпечення збройних сил, відновлення інфраструктури, зруйнованої ударами країни-агресора, особливе місце в методиці розслідування посідає взаємодія зі спеціалістами в різних галузях економіки, бухгалтерського обліку, експертами-економістами та товарознавцями. Така взаємодія має місце під час безпосереднього проведення слідчим окремих процесуальних дій, підготовки і збору матеріалів для експертного дослідження або під час експертизи. Адже, на жаль, є непоодинокі факти розкрадань або нецільового використання бюджетних коштів, гуманітарної допомоги, яка надійшла із-за кордону, зібрана благодійними організаціями всередині країни. Це стосується товарів як військового, так і цивільного призначення. Розглядається такий вид взаємодії, як взаємодія між слідчим та спеціалістом. У науковій роботі проводиться аналіз чинного кримінального процесуального законодавства України в частині призначення та проведення ревізій та інвентаризацій за ініціативою слідчого. Зазначається, що на сьогодні відсутня єдність у трактуванні норм законодавства щодо цього питання, а також єдина судова практика в частині винесення рішень щодо призначення ревізій за клопотаннями слідчих, причому це стосується як рішень судів першої інстанції, так і апеляції. Зокрема Кримінальний процесуальний кодекс України не містить прямих норм, що дозволяють слідчим ініціювати ревізії та перевірки. Водночас, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, які згідно зі ст. 1 КПК України належать до кримінального процесуального законодавства, передбачають можливість призначення ревізій та перевірок судом й містять процесуальні норми щодо таких процедур. Також у статті розглядаються процесуальні механізми призначення інвентаризації слідчим у співпраці з ревізором, адже сьогодні слідчий взагалі не має права звертатися з клопотанням до суду з цього питання. У висновках вказується на необхідність узгодження законодавства й формування єдиної судової практики.

The article is devoted to the problems of using special economic knowledge during the investigation of criminal offenses. In the conditions of martial law in Ukraine, when significant funds are allocated from the budget for the material and technical support of the armed forces, the restoration of infrastructure destroyed by the attacks of the aggressor country, interaction with specialists in various fields of economics, accounting, economists and commodity experts is of special importance. Such interaction takes place during the direct conduct of individual procedural actions by the investigator, preparation and collection of materials for expert research or during the examination. After all, unfortunately, there are rare facts of embezzlement or misappropriation of budget funds, humanitarian aid received from abroad, collected by charitable organizations within the country. This applies to both military and civilian goods.Such a type of interaction as interaction between an investigator and a specialist is considered. The scientific work analyzes the current criminal procedural legislation of Ukraine in terms of the appointment and conduct of audits and inventories at the initiative of the investigator. It is noted that today there is no unity in the interpretation of legal norms in this aspect, as well as a unified judicial practice in terms of issuing decisions regarding the appointment of audits at the request of investigators, and this applies to both decisions of courts of first instance and appeals. In particular, the Criminal Procedure Code of Ukraine does not contain direct norms that allow investigators to initiate audits and inspections. At the same time, other laws and subordinate legal acts, which according to Art. 1 of the Criminal Procedure Code of Ukraine refers to the criminal procedural legislation, provides for the possibility of appointing audits and inspections by the court and contains procedural norms regarding such procedures. Also, the article considers the procedural mechanisms of assigning the inventory to the investigator in cooperation with the auditor, because today the investigator does not have the right to petition the court on this issue. The conclusions point to the necessity and importance of harmonizing legislation and forming a unified judicial practice.