DSpace УжНУ
Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

результатів
Фільтри
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
- Індивідуальні колекції викладачів та співробітників
- Матеріали вісників, науково-технічних збірників, журналів, матеріали конференцій ДВНЗ "УжНУ" та інше
- Індивідуальні колекції викладачів та співробітників
- монографії, підручники, науково-популярні, довідкові, інформаційно-довідкові та періодичні видання
- Індивідуальні колекції викладачів та співробітників
Нові надходження
Item type:Документ, Централізм VS федералізація: децентралізація публічної влади в Австрійській імперії (1848-1867)(УжНУ, 2026-02) Грін Олександр ОлексійовичItem type:Документ, Організація центральних органів державної влади за австрійською конституцією 1867 року.(УжНУ, 2026-06-01) Грін Олександр ОлексійовичItem type:Документ, Політико-правові передумови утворення Австро-Угорщини та механізм прийняття Конституції 1867 року.(УжНУ, 2026-05-01) Грін Олександр ОлексійовичItem type:Документ, Політика національної пам’яті: конституційні, соціологічні та світоглядні аспекти(ДВНЗ "УжНУ", 2026-08) Пилипенко, В. В.; Романова, О. М.У статті здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження політики національної пам’яті в Україні як стратегічного чинника забезпечення національної безпеки та суспільної консолідації в умовах триваючої російської агресії. Актуальність теми зумовлена необхідністю наукового осмислення правових механізмів захисту історичної свідомості від гібридних загроз та інструменталізації минулого з боку агресора.Проаналізовано конституційно-правовий фундамент політики пам’яті. Доведено, що попри відсутність прямої дефініції «національна пам’ять» статті Конституції України формують цілісну систему правових гарантій. Особливу увагу приділено аналізу новітнього законодавства, де остаточно закріплено за національною пам’яттю статус об’єкта національної безпеки та визначено правовий зміст таких понять, як «рашизм» та «історична антиукраїнська пропаганда».У соціологічному аспекті досліджено рівень суспільної підтримки державної політики пам’яті. Спираючись на дані репрезентативних опитувань, автори констатують зростання запиту громадян на відновлення історичної справедливості. Висвітлено проблему регіональної фрагментації пам’яті, яка тривалий час використовувалася для дестабілізації країни, та обґрунтовано перехід від реактивної до проактивної моделі формування загальнонаціонального наративу.Світоглядний вимір статті присвячено трансформації історичної травми в ресурс національної стійкості. Розкрито роль пам’яті як аксіологічного інструменту, що через подолання наслідків тоталітарного та колоніального минулого утверджує цінності свободи, гідності та солідарності. Обґрунтовано, що політика пам’яті має базуватися на балансі між науковою об’єктивністю та необхідністю формування консолідуючого міфу, який би не порушував принципів ідеологічної багатоманітності.У висновках підкреслюється, що ефективна політика національної пам’яті є запорукою культурного суверенітету України. Вона вимагає постійного вдосконалення правового регулювання, врахування регіональної специфіки та дотримання європейських стандартів примирення при збереженні чіткої позиції щодо засудження злочинів агресора. The article presents a comprehensive interdisciplinary study of national memory policy in Ukraine as a strategic factor in ensuring national security and social consolidation amid ongoing Russian aggression. The relevance of the topic is обусловлена the need for a scholarly conceptualization of legal mechanisms aimed at protecting historical consciousness from hybrid threats and the instrumentalization of the past by the aggressor state.The authors analyze the constitutional and legal foundations of memory policy. It is demonstrated that, despite the absence of a direct definition of “national memory,” the provisions of the Constitution of Ukraine form a coherent system of legal guarantees. Special attention is given to the analysis of recent legislation, which has established the status of national memory as an object of national security and clarified the legal substance of such concepts as “Rashism” and “historical anti-Ukrainian propaganda.”From a sociological perspective, the level of public support for state memory policy is examined. Drawing on representative survey data, the authors identify a growing civic demand for the restoration of historical justice. The study highlights the problem of regional fragmentation of memory, which has long been exploited to destabilize the country, and substantiates the shift from a reactive to a proactive model of constructing a nationwide narrative.The worldview dimension of the article is devoted to the transformation of historical trauma into a resource for national resilience. The role of memory as an axiological tool is emphasized, affirming the values of freedom, dignity, and solidarity through overcoming the consequences of the totalitarian and colonial past. It is argued that memory policy must be based on a balance between scientific objectivity and the need to construct a consolidating narrative that does not violate the principles of ideological diversity.The conclusions emphasize that an effective national memory policy is a prerequisite for Ukraine’s cultural sovereignty. It requires the continuous improvement of legal regulation, consideration of regional specificities, and adherence to European standards of reconciliation, while maintaining a clear stance on condemning the crimes of the aggressor.Item type:Документ, Методологічні основи дослідження юридичної дискреції в теорії права(ДВНЗ "УжНУ", 2026-08) Новіцький, В. В.Автор статті чітко та на конкретних прикладах продемонстрував ціннісне призначення і практичну необхідність для кожного науковця такого механізму пізнання, як методологія права. Приділено увагу процесу дослідження конкретних класифікацій методів наукового пошуку з масштабного об’єму методологічного плюралізму, який пропонує теорія права. Проаналізовано сучасні тенденції в сфері методології права через призму «ієрархічності та матрьошкового принципу» [3, c.63] систематизації та конкретного вибору методів або одного, але системоутворюючого методу для дослідження чітко обраного об’єкту наукового пізнання. Крім того, наведено не просто методологічні класифікації в хаотичному порядку без змістовної чіткості і функціональних сенсів, а більше того і це одна із важливих складових, їм надано безпосередню, авторську характеристику з огляду на те, чому вони важливі для наукової уваги дослідника в сфері права. В статті предметно сформульовано ряд правозастосовних завдань методології інституту юридичної дискреції, які за умови успішної їх реалізації, покликані допомогти у всебічному дослідженні даного об’єкта наукового пошуку. Головна ідея статті полягає у тому, щоб зібрати в єдину систему саме ті наукові методи, які найбільше відповідатимуть внутрішній сутності юридичної дискреції, як одного із сучасних, важливих та прогресивних механізмів регулювання суспільних відносин в сфері охорони і захисту прав людини. Потрібно окремо зупинитись на тому, що наукова мета даного дослідження спонукала до започаткування ідей, відповідних думок та підходів з необхідності пошуку оптимальних шляхів, ідеологічних напрацювань і змістовних причинно-наслідкових зв’язків з привиду адаптації, відповідної інтеграції, а також пристосовчої взаємодії окремих видів, рівнів, типів та класифікацій методів із загально-правової методології в праві по відношенню до інституту юридичної дискреції і його фундаментальних, невід’ємних складових частин. Автор статті, за результатами проведеного методологічного дослідження з вектором на дискреційний об’єкт наукового пошуку, запропонував власну типологізацію наукових методів у відповідності до узагальненого критерію методологічної спрямованості пізнання інституту юридичної дискреції в теорії права. The author of the article clearly demonstrates, using specific examples, the value and practical necessity for every scholar of a cognitive mechanism such as the methodology of law. Attention is devoted to the process of researching a wide range of specific classifications of scientific research methods, drawing on the extensive methodological pluralism offered by the theory of law. The article analyses current trends in legal methodology from the perspective of ‘hierarchy’ and the ‘nesting doll’ principle of systematisation, as well as the specific choice of methods or a single, system-forming method for studying a clearly defined object of scientific knowledge. Furthermore, these are not merely methodological classifications presented in a haphazard order without any clear meaning or functional significance; rather, and this is one of the key aspects, they are accompanied by a direct, authorial description outlining why they are important for the researcher’s scholarly attention in the field of law. This article substantively formulates a number of law enforcement objectives for the methodology of the institution of judicial discretion, which, if successfully implemented, are intended to facilitate a comprehensive study of this subject of scholarly research. The main objective of the article is to consolidate, within a single framework, precisely those research methods that most closely correspond to the intrinsic nature of legal discretion, as one of the contemporary, significant, and progressive mechanisms for regulating public relations in the field of human rights protection and safeguarding. It is necessary to specifically highlight that the formulated scientific objective of this study prompted the development of ideas, relevant considerations, and approaches regarding the need to seek optimal paths, ideological frameworks, and meaningful causal links in terms of adaptation, integrative borrowings, as well as the adaptive interaction of various forms, levels, types, and classifications of methods derived from general legal methodology within the field of law, with a focus on the institution of judicial discretion and its fundamental, integral components. The author of the article, based on the results of the conducted methodological research with a vector on the discretionary object of scientific research, proposed his own typology of scientific methods in accordance with the generalized criterion of the methodological orientation of the knowledge of the institute of legal discretion in the theory of law.