DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фільтри

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Нові надходження

  • Item type:Документ,
    Особливості поширення карієсу зубів у школярів старших класів міста Ужгород
    (Видавництво «Молодий вчений», 2015-10) Мочалов Юрій Олександрович; Клітинська Оксана Василівна; Дячук Крістіна Григорівна; Розлуцька Вікторія Зіновіївна; Стрічко Наталія Федорівна
    Карієс зубів та його ускладнення є найбільш поширеними захворюваннями у населення України, і Закарпатської області зокрема. В статті представлено аналіз поширеності карієсу зубів та його ускладнень за підсумками профілактичних оглядів старшокласників шкіл міста Ужгород. Інтенсивність карієсу склала 5,11 ± 2,33; лише 7,3% оглянутих осіб були стоматологічно здоровими; 23% мали видалені постійні зуби; 13% мали неліковані періодонтитні зуби. Ключові слова: карієс, старшокласники, Ужгород, захворюваність
  • Item type:Документ,
    ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ГОСТИННОСТІ ТА ТУРИЗМУ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
    (Наукове видання "Закарпатські філологічні студії", 2026) Лях Ігор Михайлович; Жовтані Руслана Ярославівна; Зимомря Олена Миронівна
    У сучасному глобалізованому просторі туризму та гостинності ефективність професійної діяльності дедалі більше визначається рівнем сформованості лінгвокультурної компетентності (ЛКК), яка інтегрує мовні, когнітивні, соціокультурні та поведінкові компоненти комунікації. Попри значну кількість досліджень, присвячених окремим аспектам цієї проблематики, наявне наукове поле характеризується фрагментарністю підходів і відсутністю уніфі- кованої методології їх інтеграції в освітній процес. У статті ставиться завдання теоретично обґрунтувати та струк- турно описати чотириетапну CLIL-кейс-рольову модель формування ЛКК майбутніх фахівців сфери туризму, рекре- ації та гостинності. Матеріалом дослідження стали сучасні наукові публікації у сфері міжкультурної комунікації, культурного інте- лекту (CQ), комунікативної самоефективності та інноваційних освітніх технологій. Запропонована модель базується на синергії предметно-мовно інтегрованого навчання (CLIL), активного кейс-методу та імітаційного моделювання, що дозволяє комплексно розвивати лінгвокультурну компетентність і комунікативну самоефективність студентів. Логіка освітньої траєкторії детермінована послідовним проходженням чотирьох взаємоповʼязаних етапів: підготов- чо-мовного (опанування фахової лексики та базового професійного контекста), аналітико-кейсового (когнітивна обробка кризового прецеденту), рольово-комунікативного (імітаційне моделювання ситуації «господар-гість») та рефлексивно-оцінювального (самооцінювання та взаємооцінювання результатів). Впровадження повної шкали CEFR дозволяє диференціювати підготовчо-мовний етап на три стратегічні рівні складності з ваговими коефіцієнтами: A1-A2 (K = 0,15), B1 (K = 0,25), B2 (K = 0,35) та C1-C2 (K = 0,25). Така матриця компетенцій забезпечує обґрунтовану квантифікацію навчального навантаження та дозволяє обʼєктивно діагнос- тувати результативність освітнього процесу відповідно до міжнародних стандартизаційних вимог. Запропонована методика готує здобувачів освіти до викликів динамічного крос-культурного середовища, формуючи навички опе- ративного мислення, прийняття рішень у стресових умовах та здатність до конструктивної девіації з метою розвʼя- зання нестандартних крос-культурних проблем гостей. Перспективним вектором подальших досліджень є вивчення прагматичного потенціалу генеративних мовних моделей (LLM) як інструменту автоматизованого міжкультурного перекладу в цифровій екосистемі сервісного менеджменту. Ключові слова: лінгвокультурна компетентність, туризм, гостинність, CLIL, кейс-метод, імітаційне моделю- вання, CEFR, культурний інтелект, комунікативна самоефективність, міжкультурна комунікація.
  • Item type:Документ,
    Державне регулювання як складова змісту публічного адміністрування
    (ДВНЗ «УжНУ», 2020-08) Білокур Є.І.; Маслова Я.І.
    Стаття присвячена дослідженню діяльності державного регулювання як складової змісту публічного адміністрування. Встановлено, що публічне адміністрування за своєю правовою сутністю включає в себе регулятивну діяльність, відтак, державне регулювання розглядається як невід’ємний елемент діяльності з публічного адміністрування, одна із со ціально-орієнтованих функцій публічного адміністрування. Визначено особливості функ ції державного регулювання. З’ясовано, що державне регулювання відповідно до законодавства України здійсню ється Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, Національним банком України, Національною радою Укра їни з питань телебачення і радіомовлення, національними комісіями регулювання природ них монополій. Зроблено висновок, що зміст державного регулювання як складової публічного адмі ністрування охоплює такі напрямки діяльності публічної адміністрації як нормативне ре гулювання, нормопроектна діяльність, встановлення регульованих цін і тарифів на окремі види послуг і товарів, і власне така діяльність як: ліцензування, сертифікація, патентуван ня, квотування, стандартизація, застосування нормативів та лімітів тощо. Надано визначення державного регулювання як функції публічного адміністрування, зміст якої виражається у впливові держави в особі окремих органів державної влади на суспільні відносини та зв’язки, які характеризуються високою суспільною значущістю і відсутністю дієвих механізмів саморегулювання, шляхом встановлення, відміни та коригу вання правил і рамок поведінки учасників зазначених відносин. Звернуто увагу, що державне регулювання як функція публічного адміністрування є більш широким поняттям, аніж надання адміністративних послуг, водночас з іншого – да леко не всі адміністративні послуги є проявом функції державного регулювання. Також проаналізовано співвідношення термінів «державне регулювання» та «право ве регулювання». Встановлено, що правове регулювання це форма для державного регу лювання. А зміст останнього складають дії, направлені на досягнення певних цілей, які можуть втілюватися в життя як з використанням правових норм (тоді має місце правове регулювання), так і без використання таких. Водночас правове регулювання може бути як пов’язане із вирішенням завдань адміністрування, так і може здійснюватися поза його потребами. The article is concerned with the study of state regulation as a component of the content of public administration. It is established that public administration by its legal essence includes regulatory activity, therefore, state regulation is considered as an integral element of public ad ministration, one of the socially oriented functions of public administration. The peculiarities of the function of state regulation are outlined. The article shows that state regulation in accordance with the legislation of Ukraine is carried out by the Cabinet of Ministers of Ukraine, central executive bodies, local state administrations, the National Bank of Ukraine, the National Council of Ukraine on Television and Radio Broad casting, national commissions for natural monopolies. Conclusions concerning that the content of state regulation as a component of public admin istration covers such areas of public administration as regulation, rulemaking, setting regulated prices and tariffs for certain services and goods, and actually such activities as: licensing, certi fication, patenting, quotas, standardization, application of standards and limits, etc. are drawn. The state regulation is defined as a function of public administration, the content of which is expressed in the influence of the state represented by certain public authorities on public rela tions and connections, characterized by high social significance and lack of effective mechanisms of self-regulation, by establishing, repealing and adjusting rules and frameworks participants in these relations. It is noted that state regulation as a function of public administration is a broader concept than the provision of administrative services, while on the other hand – not all administrative services are a manifestation of the function of state regulation. The ratio of the terms “state regulation” and “legal regulation” is also analyzed. The results of the study suggest that legal regulation is a form of state regulation. And the content of the latter consists of actions aimed at achieving certain goals, which can be implemented both with the use of legal norms (then there is legal regulation) and without the use of such. At the same time, legal regulation can be related to the solution of administrative tasks, and can be carried out outside its needs.
  • Item type:Документ,
    Окремі аспекти правового регулювання та охорони географічних зазначень в рамках угоди з ЄС. Етапи вдосконалення
    (ДВНЗ «УжНУ», 2020-08) Шафі О.О.; Ляшенко К.В.
    В статті розглянуто зміст та основні аспекти правового регулювання географічних за значень в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони. Досліджено положення підрозділу 3 глави 9 Угоди про асоціацію між Укра їною та ЄС, проаналізовано Додаток ХХІІ-А,B,C (Географічні зазначення – законодавство сторін та елементи і контролю) та Додаток XXII-D(Географічні зазначення вин, ароматизо ваних вин та алкогольних напоїв, згадані у статтях 202(3) і 202(4) цієї угоди). Зауважено на проблемах нормотворчого підходу формування тексту Угоди з Української сторони, а саме, на відсутності комплексної стратегії захисту національних товаровиробників, на недоліках технічної частини документу в частині формування переліку географічних назв, що підля гають захисту у відповідності до Угоди. Акцентовано увагу на важливості такого органу як Підкомітет комітет з питань географічних зазначень який створений з метою контролю за розвитком Угоди та посилення співробітництва і діалогу стосовно географічних зазначень, і до компетенції якого віднесено внесення змін до додатків Угоди, якими визначається пе релік охоронюваних ГЗ, а також обмін інформацією стосовно розвитку законодавства і політики щодо ГЗ і будь-якого іншого питання, що становить взаємний інтерес у сфері ГЗ та обмін інформацією стосовно ГЗ для цілей визнання їх охорони відповідно до Угоди. В статті також розглянуті основні тенденції, позитивні зміни, та ступінь адаптації націо нального законодавства до законодавства ЄС у сфері географічних зазначень. Зауважено на важливості комплексного та єдиного підходу до визначення географічного зазначення в Законі України «Про правову охорону географічних зазначень» яким закріплено: «гео графічне зазначення - найменування місця, що ідентифікує товар, який походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території». Також в статті акцентовано на необхідності при йняття спеціальних законів щодо географічних зазначень стосовно сільськогосподарської продукції, вин, спиртних напоїв. The article considers the content and main aspects of legal regulation of geographical indications in the framework of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand. The provisions of Subsection 3 of Chapter 9 of the Association Agreement between Ukraine and the EU have been studied, Annex XXII-A, B, C (Geographical Indications - Legislation of the Parties and Elements and Controls) and Annex XXII-D (Geographical Indications of Wines, Aromatized Wines and Alcoholic Beverages, referred to in Articles 202 (3) and 202 (4) of this Agreement). The problems of the normative approach to the formation of the text of the Agreement on the Ukrainian side, namely, the lack of a comprehensive strategy for the protection of national producers, the shortcomings of the technical part of the document in terms of forming a list of geographical names to be protected under the Agreement. Emphasis was placed on the importance of a body such as the Subcommittee, a Committee on Geographical Indications, which was set up to monitor the development of the Agreement and strengthen cooperation and dialogue on geographical indications, and which is responsible for amending the Annex to the Agreement. information on the development of legislation and policy on GH and any other matter of mutual interest in the field of GH and the exchange of information on GH for the purposes of recognizing their protection under the Agreement. The article also considers the main trends, positive changes, and the degree of adaptation of national legislation to EU legislation in the field of geographical indications. The importance of a comprehensive and unified approach to the definition of a geographical indication in the Law of Ukraine “On Legal Protection of Geographical Indications” which states: “geographical indication - the name of a place that identifies goods originating from a particular geographical location and has a special quality, reputation or other characteristics , due mainly to this geographical place of origin, and at least one of the stages of production of which (manufacture (extraction) and / or processing and / or preparation) is carried out in a certain geographical area. “ The article also emphasizes the need to adopt special laws on geographical indications for agricultural products, wines and spirits.
  • Item type:Документ,
    Правові аспекти функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні: переваги та недоліки
    (ДВНЗ «УжНУ», 2020-08) Самсонова Я.О.; Волович Д.О.; Тищенко О.С.
    Питання необхідності запровадження ринку земель сільськогосподарського призначен ня в Україні є предметом дослідження багатьох вітчизняних науковців. Стаття присвячена актуальним питанням функціонування ринку землі в нашій державі, які виникли у зв’яз ку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украї ни щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення” від 31 березня 2020 року. Окреслено історію запровадження мораторію (заборони) на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та його вплив на земельні відносини. Констатовано той факт, що існування мораторію порушує конституційні права власників земельних ділянок, а також суперечить Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних сво бод, бо за відсутності правомірного суспільного інтересу і справедливої компенсації позбав ляє власників сільськогосподарських угідь можливості отримувати економічний ефект від їх власності. Зазначено, що прийняття цього Закону стало дійсно революційною подією в українському суспільстві, оскільки ним скасовується довготривалий мораторій на продаж зе мель сільськогосподарського призначення та запроваджуються нові механізми регулювання земельних ринкових відносин в контексті реалізації власниками земель своїх суб’єктивних прав щодо розпорядження належними їм ділянками. Проаналізовано основні положення за кону про ринок землі. Встановлено наявність позитивних механізмів та гарантій на шляху створення цивілізованого ринку земель сільськогосподарського призначення, що відповіда тиме реаліям сучасних ринкових відносин, а також досліджено положення, які викликають сумніви щодо прийняття Закону серед широких верств населення та фахівців. Спираючись на вищевикладене, у статті проведено аналіз імплементації нового закону та розроблення шляхів подолання потенційних загроз. Встановлено, що запровадження ринку земель сіль ськогосподарського призначення є важливим кроком на шляху реформування земельних від носин, оскільки саме ця категорія земель складає основне національне багатство країн. Issue of introduction agricultural land market in Ukraine is the subject of lots of scientists. The article is devoted to the current issues of the functioning of the land market in our country issues that arose of the Law of Ukraine «On the introduction of amendments to certain legislative acts of Ukraine for the minds of the land of the Silk state of the world» on 31 March 2020. There is a history of introduction moratorium (fence) on the alienation of agricultural lands and injected into land parcels. It is stated that the moratorium violates the constitutional rights of landowners and contradicts the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, because in the absence of legitimate public interest and fair compensation deprives agricultural owners of the opportunity to obtain economic benefits from their property. Determined the adoption of this law was a truly revolutionary event in Ukrainian society, as it lifted the long-standing moratorium on the sale of agricultural land and introduced new mechanisms to regulate land market relations in the context of landowners exercising their subjective rights to dispose of their land. In the article has been analyzed the basic provisions of the law on land market. Established the manifestation of positive mechanisms and guarantees on the way to the beginning of the civilized agriculture lands, which will reflect the realities of the current marketplaces. Provisions that raise doubts about the adoption of the Law among the general population and professionals have also been examined. Based on the above, the article analyzes the implementation of the new law and develops ways to overcome potential threats. It is established that the introduction of the agricultural land market is an important step towards reforming land relations, as this category of land is the main national wealth of the country.