DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Викупна операція 1861 р. як форма кредитування сільськогосподарських товаровиробників на українських землях Російської імперії

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-05) Селіхов Д.А.

  Детальніше

  У статті охарактеризовано зміст викупної операції сільськогосподарських товаровиробників України згідно «Місцевого Положення про поземельний устрій селян, поселених на поміщицьких землях у губерніях Малоросійських: Чернігівській, Полтавській і частині Хар ківської», «Місцевого положення про поземельний устрій селян, поселених на поміщицьких землях у губерніях: Київській, Подільській, Волинській», а також відповідного законодавчого акту, що стосувався так званих «новоросійських» губерній, до складу яких тогочасний законодавець включав Катеринославську, Херсонську і Таврійську губернії. На конкретних цифрах доведено унікальний з погляду всес вітньої історії факт, коли центральні органи державної влади примусили колишніх поміщицьких селян виплачувати протягом кількох десятиліть кредит, який вони по суті не брали. Отриманий від держави кредит поміщики використали на свої потреби, у той час, як переобтяжені різними платежами та податками непривілейовані стани змушені були зі свого власного бюджету вносити викупні платежі, обмежуючи таким чином можливості свого господарства підвищувати ефективність рослинництва і тваринництва. Цей факт дає підстави стверджувати, що від викупної операції у фінансовому відношенні виграли як поміщики, так і тогочасна поміщицька держава, яка у вигляді відсотків за кредитом отримувала набагато більше тієї суми, яка у вигляді кредиту була надана поміщикам за звільнення селян від кріпосної залежності. Інший аспект даної проблеми, яка мала вплив на подальший розвиток аграрного сектору економіки Наддніпрянської України полягав у тому, що через вкрай невигідні в економічному аспекті фінансові умови скасування кріпосного права, викуп для колишніх поміщицьких селян обернувся консервацією архаїчних методів весняно-польових робіт, при яких використовувалися, як правило, примітивні знаряддя праці та малопродуктивна порода сільськогосподарських тварин. Для цієї категорії непривілейованих станів було б набагато вигідніше скористатися для викупу своїх сільськогосподарських угідь не законодавством 1861 року, а відповідними правовими нормами, які регу лювали кредитні операції у Селянському поземельному банку, який, щоправда, було сформовано лише у 1882 році. The article describes the content of the redemption operation of agricultural producers of Ukraine according to “Local Regulations on the land structure of peasants settled on the landowners in the Malorossiysk provinces: Chernihiv, Poltava and part of Kharkiv provinces”, “Local Regulations on the land structure of peasants settled on the landowners in the Malorossiysk provinces: Kyjiw, Podilskaya and Volyns’ka provinces”, and also the relevant legislative act concerning the so-called “Novorossiysk” provinces, to the content of which the legislator included Katerynoslav, Kherson and Tavriy provinces. Specific numbers show a unique world history, when central government forces forced former landlords to pay over several decades a loan that they had essentially not taken. The landowners used the credit from the state for their own needs, while overburdened with various payments and taxes, the underprivileged were forced to make ransom payments from their own budget, thus limiting the ability of their farms to improve the efficiency of plant and animal husbandry. This fact gives grounds to say that both the landlords and the landlord state benefited from the redemption transaction at the time, which in the form of per cents on the loan received much more than the amount that was granted in the form of a loan to the landlords for the release of peasants from serfdom. Another aspect of this problem, which had an impact on the further development of the agrarian sector of the economy of the Dnieper Ukraine, was that due to the extremely unfavorable in economic aspect financial conditions of the abolition of serfdom, the ransom for the former landlord peasants turned to the preservation of archaic methods of spring and field works where usually primitive tools and low-productive farm animals were used. It would be much more advantageous for this category of disadvantaged states to buy their agricultural land, not by the legislation of 1861, but by the relevant legal rules governing credit operations in the Peasant Land Bank, which, however, was only formed in 1882.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Законодавчі основи запровадження прогресивної системи виконання покарань в Україні (історико-правовий аспект)

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-05) Осауленко А.О.

  Детальніше

  У статті досліджено процес підготовки та закріплення у Кримінально-виконавчому кодексі України прогресивної системи виконання покарань, яка існує у більшості сучасних західноєвропейських держав. Здійснено аналіз історико-правових аспектів становлення прогресивної системи виконання покарань у країнах Західної Європи, її закріплення в міжнародних стандартах з питань поводження з ув’язненими, а також погляди вчених на неї під час перебування України у складі колишнього Радянського Союзу. Наголошується на тому, що закріплення прогресивної системи виконання покарань у Кримінально-виконавчому кодексі України (ст. ст. 94–101) було здійснено з урахуванням європейського досвіду та рекомендацій міжнародних стандартів з питань поводження з ув’язненими. Таким чином, було здійснено законодавче закріплення порядку реалізації принципів диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки засуджених, поєднання покарання з виправним впливом. З цією метою у виправних і виховних колоніях були передбачені ізольовані одна від одної структурні дільниці, які створили необхідні передумови для досягнення мети та завдань кримінально-виконавчого законодавства, які передбачені у ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України. У статті наголошено, що розподіл засуджених у межах видів дільниць виправних та виховних колоній крім диференціації виконання покарання забезпечив також і диференціацію виправного та виховного впливу в межах конкретної виправної чи виховної колонії з ураху ванням типологічних особливостей різних категорій засуджених, ступеня соціально-педагогічної занедбаності чи ступеня виправлення. Звернуто увагу на те, що перебування засуджених у різних дільницях дозволило, з одного боку, створити необхідні стимули для розвитку та закріплення позитивних якостей особистості засудженого, а з іншого – посилити заходи карального впливу на порушників режиму відбування покарання, які не бажають ставати на шлях виправлення. Наголошується, що законодавче закріплення прогресивної системи виконання покарань по відношенню до засуджених до позбав лення волі отримало характер прямої поступальної дії для осіб, які прагнуть до виправлення, а також оберненої низхідної дії для засу джених, які не бажають ставати на шлях виправлення. The article investigates process of preparation and consolidation of in Criminal-executive code of Ukraine of progressive correctional system that is valid in most of modern Western-European countries. The article analyzes historical-legal aspects of formation of progressive correctional system in countries of Western Europe, its consolidation in international standards for treatment of convicts, as well as views of scientists on it while Ukraine of part of former Soviet Union. It lays stress on the fact that consolidation of progressive correctional system in Criminal-executive code of Ukraine (rules 94–101) was conducted taking into consideration of European experience and recommendations of international standards for treatment of convicts. Thus it made legislative consolidation of procedure for realization of differentiation and individualization principles of corrections, rational application of compulsory measures and stimulation of law-abiding behavior of convicts, combining punishment with corrective influence. For this purpose correctional and educational camps established insulated one from each other structural units that created the necessary preconditions for attaining goal and tasks of criminal-executive legislation which are provided in rule 1 of Criminal-executive code of Ukraine. The article puts stress on the fact that distribution of convicts within limits of kinds of departments of the correctional and educational camps, besides differentiation of correction, also assured differentiation of correctional and educational influence within specific correctional and educational camp taking into consideration typological features of various categories of convicts, degree of social-pedagogical desolation or degree of correction. The article brought attention to the fact that stay of convicts in various departments allowed from one side to established the necessary stimuli for development and reinforcement of positive traits of convict’s personality, and from other – to enhance measures of penal treatment on violators of punishment service regime, who do not wish follow road of correction. It lays stress on the fact that legislative consolidation of progressive correctional system in relation to persons sentenced to imprisonment gained character of direct forward action for persons who strive for correction, as well as for reverse downward action for convicts who do not wish follow road of correction.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Щодо удосконалення державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури України

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-05) Ничитайло І.М.; Шкабаровська А.А.

  Детальніше

  Стаття присвячена проблемам забезпечення безпеки критичної інфраструктури держави від загроз різноманітного характеру. Оскіль ки впродовж останніх років проблема належного захисту критичної інфраструктури постає все частіше. У зв’язку зі швидкісним розвитком суспільства та автоматизацією процесів управління і виробництва гостро постала проблема інформаційного захисту від несанкціонова ного втручання та доступу в автоматизовані системи критичної інфраструктури. Нині захист критичної інфраструктури є складовою без пекової політики як на національному рівні окремих країн-членів ЄС та НАТО, так і на міжнародному - в рамах названого міждержавного об’єднання та воєнно-політичного блоку. У ході євроінтеграційного процесу в Україні необхідно реформувати чинне законодавство у сфе рі критичної інфраструктури. При розробці системи захисту критичної інфраструктури в Україні, з урахуванням євроінтеграційного курсу нашої держави, необхідно спрямовувати зусилля на досягнення узгодженості національного законодавства з нормативними актами ЄС. Виходячи із умов сьогодення, необхідно сформувати засади державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури України. Зважаючи на тяжку безпекову ситуацію, завдання створення в Україні системи захисту критичної інфраструктури має здатися занадто амбіційним. Проте його поступове втілення у життя дозволить зміцнити систему захисту національної безпеки, посиливши її здатність до попередження кризових ситуацій, пов’язаних із функціонуванням критичної інфраструктури. На основі дослідження сучасних світових тенденцій, досвіду провідних країн світу й української ситуації в статті зроблено висновок щодо рівня забезпечення безперебійного та стійкого функціонування об’єктів критичної інфраструктури України, запобігання проявам актів несанкціонованого втручання, прогнозування та запобігання кризовим ситуаціям з негативним впливом на об’єкти критичної інф раструктури. The article is devoted to the problems of ensuring the security of the critical infrastructure of the state against threats of various nature. In recent years, the problem of adequate protection of critical infrastructure has become more and more frequent. Due to the rapid development of society and the automation of management and production processes, the problem of information protection against unauthorized interference and access to automated systems of critical infrastructure has arisen. Critical infrastructure protection is now an integral part of security policy, both at the national level of individual EU and NATO member states and internationally, within the framework of the aforementioned intergovernmental alliance and military-political bloc. In the course of the European integration process, existing legislation on critical infrastructure needs to be reformed in Ukraine. When developing a system of critical infrastructure protection in Ukraine, taking into account our country’s European integration course, efforts should be made to achieve the harmonization of national legislation with EU regulations. Based on the current conditions, it is necessary to formulate the principles of state policy in the sphere of critical infrastructure protection of Ukraine. Given the difficult security situation, the task of creating a critical infrastructure protection system in Ukraine must seem too ambitious. However, its gradual implementation will strengthen the national security system by enhancing its ability to prevent crises related to the operation of critical infrastructure. Based on the study of current world trends, the experience of the leading countries of the world and the Ukrainian situation, it is concluded that the level of ensuring the uninterrupted and stable functioning of critical infrastructure of Ukraine, the prevention of acts of unauthorized intervention, forecasting and prevention of crisis situations with a negative impact on infrastructure objects .

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Правове підґрунтя аграрної реформи 1861 р. в Україні

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-05) Мельник О.О.

  Детальніше

  Стаття присвячена становленню нормативної бази звільнення селянства України з кріпацької залежності під час проведення аграр ної реформи 1861 р. в Російській імперії, яка змінила правове становище не тільки селянства, а й інших соціальних груп. У 1857–1860 pp. російський уряд розробив проект основних засад реформування кріпосницької системи, аграрних відносин і стано вища селян. Проект був доопрацьований Державною Радою і 19 лютого 1861 р. схвалений царем. Головні засади реформи містилися у «Маніфесті про скасування кріпосного права», в «Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності» та ще в 17 зако нодавчих актах, затверджених 19 лютого 1861 р. імператором, у яких нормувалися умови звільнення і врегульовувалися постреформенні відносини на селі. В Україні цей процес розвивався за загальними для всієї Росії закономірностями, але водночас у ньому проявлялися особливості, зумовлені історичними умовами та політикою, що проводив царизм стосовно України. Порядок проведення селянської реформи у Південній Україні, де було характерним общинне землекористування, конкретизувався місцевим положенням про поземельний устрій селян у великоруських, малоросійських і білоруських губерніях. Для Лівобережжя було видане спеціальне Положення про поземельний устрій селян. Спеціальне місцеве Положення про поземельний устрій селян видали також для Правобережної України. Ці три місцеві Положення входили у законодавчі акти, на основі яких проводилася селянська рефор ма в Україні. Додатково (1863 р.) було видано близько десяти законодавчих актів про проведення реформи у Правобережній Україні. Остаточна неврегульованість і правова недосконалість реформи 1861 р. змусила кабінет міністрів П.А. Столипіна у 1906 р. законом «Про доповнення деяких постанов діючого закону щодо селянського землеволодіння та землекористування» ліквідувати залишки кріпос ництва і дати шлях розвитку приватної власності на землю, зруйнувати до решти общину, відкрити шлях товарно-ринковим відносинам. The article is devoted to the establishment of a normative framework for the liberation of the peasantry of Ukraine from serfdom during the agrarian reform of 1861 in the Russian Empire, which changed the legal status of not only the peasantry but also other social groups. In 1857–1860 the Russian government has drafted the basic principles of reforming the serfdom, agrarian relations and the peasantry. The project was finalized by the State Council and approved by the king on February 19, 1861. The main principles of the reform were contained in the Manifesto on the abolition of serfdom, in the General Regulation on peasants freed from serfdom, and in 17 other legislative acts, approved February 19, 1861 by the emperor, which normalized the conditions of liberation and settledformulation villages. In Ukraine, this process developed according to the common laws throughout Russia, but at the same time it exhibited features caused by historical conditions and the policy that had tsarism towards Ukraine. The order of peasant reform in southern Ukraine, which was characterized by communal land use, was specified by the local regulations on the land structure of peasants in the Russian, Belorussian and Byelorussian provinces. For the Left Bank was issued a special Regulation on the land structure of the peasants. A special local regulation on the land structure of the peasants was also issued for Right-Bank Ukraine. These three Local Regulations were part of the legislative acts on the basis of which peasant reform was carried out in Ukraine. In addition (about 1863), about ten legislative acts were issued on the reform of Right-Bank Ukraine. The residual unregulation and legal imperfection of the 1861 reform forced the PA cabinet. Stolypin in 1906 by the law “On supplementing some of the provisions of the current law on peasant land tenure and land use” to eliminate the remnants of serfdom and give way to the development of private land ownership, destroy the rest of the community, open the way to commodity-market relations.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Критерії класифікації функцій держави

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-05) Марущак О.А.

  Детальніше

  Статтю присвячено критеріям класифікації функцій держави. Функції держави є невід’ємною складовою частиною юридичної науки, які можна визначити як динамічні, властиві конкретному історичному етапу основні напрями діяльності держави, що виражають її сутність і соціальне призначення, покликані реалізовувати управління суспільством та поставлені перед нею цілі і задачі. Функціо нальні особливості держави дозволяють зрозуміти не тільки державу конкретного типу в ту чи іншу епоху, а й т. зв. державність того чи іншого суспільства. Спостерігаючи, як розвивалася й еволюціонувала держава, можна визначити характер і ступінь зміни її діяльності в суспільстві, трансформації її органів і акценти їх пріоритетів у соціальних сферах життєдіяльності. Ці параметри з’ясовуються за тими позитивними або негативними результатами, які об’єктивовані зовні (безпекою, умовами розвитку, матеріальним добробутом людей та ін.), за самим ставленням суспільства до ролі держави в його житті. Як і саме поняття, так і класифікація функцій держави є предметом дослідження багатьох вчених-правників і залишається завжди актуальною проблемою правової науки за рахунок динаміч ності та змінюваності самої категорії функції держави. Сьогодні критерії класифікації функцій держави – одна із найбільш дискусійних категорій у державознавстві. Всі традиційні критерії, які не піддавалися сумніву протягом багатьох років –за формами діяльності, за тривалістю дії, на основні і неосновні, на класові і загальносоціальні, і навіть загальноприйнята класифікація функцій держави на внутрішні та зовнішні, сьогодні втрачають свою актуальність і значення. Внаслідок уніфікації критеріїв класифікації функцій держави найбільш правильноюй актуальною є класифікація функцій держави за об’єктом (за сферами суспільного життя), яка дасть можли вість класифікувати функції конкретної держави. The article is devoted to the existing criteria of classification of state functions. The functions of the state are an integral part of the legal science, which can be defined as dynamic, inherent in a particular historical stage of the main activities of the state, expressing its essence and social purpose, designed to implement the management of society and its goals and objectives. The functional features of the state allow us to understand not only the state of a particular type in a particular era, but also the so-called statehood of a society. Observing how it developed and evolved into the state, it is possible to determine the nature and degree of change in its activities in society, the transformation of its organs and the emphasis of their priorities in the social spheres of life. These parameters are found out for those positive or negative results that are objectified from the outside (security, development conditions, material well-being of people, etc.), in the very attitude of society to the role of the state in their lives.The functions of the state are an integral part of legal science, which can be defined as dynamic, inherent in a particular historical stage, the main directions of the state, expressing its essence and social purpose, are designed to implement the management of society and its goals and objectives. As the concept itself, and the classification of the functions of the state is the subject of research of many legal scholars, and is always an urgent problem of legal science, due to the dynamism and variability of the category of state functions. Criteria for the classification of functions of state today is one of the most controversial categories in theory of state. All the traditional criteria that have not been questioned for many years on the forms of activity, the duration of action, the basic and non-basic, class and social, and even the generally accepted classification of the functions of the state on the internal and external, today lose their relevance and importance. As a result of unification of criteria of classification of functions of the state, the most correct and actual is classification of functions of the state on object (on spheres of public life) that will allow to classify correctly functions of the concrete state.

  Детальніше