DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фільтри

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Нові надходження

  • Item type:Документ,
    Transformation of Inpatient Healthcare Under Financing Reform, Pandemic, and Martial Law: A Case Study of Hospitals in Zhytomyr Region (2014–2024)
    (ДВНЗ «УжНУ», 2025-09) Hryshchuk, S.M.; Bovsunovska, N.M.; Harlinska, A.M.; Chaika, Yu.Yu.; Hryshchuk, D.S.; Грищук, С.М.; Бовсуновська, Н.М.; Гарлінська, А.М.; Чайка, Ю.Ю.; Грищук, Д.С.
    Purpose: to analyze the dynamics of hospital bed capacity, inpatient care volumes, and staffing in Zhytomyr region hospitals during 2014–2024 to assess the impact of healthcare financing reform, COVID-19 pandemic, and martial law on the regional inpatient care system functioning. Materials and methods. A retrospective descriptive-analytical study was conducted using official statistical data from Zhytomyr Regional Medical Statistics Center for 2014–2024. Annual reporting forms No. 20 data were analyzed regarding staff positions, bed capacity, discharged and deceased patients, and average length of stay. Systems analysis, time series analysis, comparative and structural analysis methods were applied. Statistical processing included growth rate calculations, linear and segmented regression. Results. Total staff positions decreased by 22.3% (from 25,071.75 to 19,474), with the greatest reduction among junior medical staff (–32.3%). Bed capacity decreased by 13.8% (from 9,180 to 7,912), but increased by 10.9% in 2023–2024. After a 35.0% drop in 2020, treated patients reached a record 319,644 in 2024, exceeding pre-war 2019 levels by 18.1%. Average length of stay decreased from 10.3 to 7.6 days (–26.2%). Bed turnover increased from 31.8 to 40.4 (+27.0%), reaching maximum values. Physician workload increased from 57.7 to 69.7 patients (+20.8%). Conclusions. The inpatient care transformation in Zhytomyr region demonstrated successful adaptation to multiple crises. Implementation of per-patient payment catalyzed resource utilization efficiency, compensating for pandemic and war impacts while achieving record productivity. Despite reduced resources, the system showed high adaptive capacity, ensuring increased healthcare accessibility. Critical challenges include increased staff workload requiring compensatory mechanisms for long-term sustainability. Мета дослідження – провести комплексний аналіз динаміки ліжкового фонду, обсягів наданої стаціонарної допомоги та кадрового забезпечення лікарень Житомирської області протягом 2014–2024 років для виявлення впливу реформи фінансування охорони здоров’я, пандемії COVID-19 та воєнного стану на функціонування регіональної системи стаціонарної медичної допомоги; оцінити адаптаційну спроможність системи до множинних кризових явищ та ідентифікувати ключові тренди трансформації лікарняної мережі. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне описово-аналітичне дослідження з використанням суцільного методу збору даних на основі офіційних статистичних матеріалів Житомирського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики за 2014–2024 роки. Джерелом інформації слугували щорічні звітні форми № 20 «Звіт юридичної особи незалежно від її організаційно-правової форми та фізичної особи – підприємця, які провадять господарську діяльність з медичної практики», затверджені наказом МОЗ України від 10.07.2007 № 378. Аналізувалися дані розділу І «Штати закладу на кінець звітного року» щодо кількості штатних посад за категоріями персоналу (лікарі, середній медперсонал, молодший медперсонал, інший персонал) та розділу ІІІ «Діяльність стаціонару. Ліжковий фонд та його використання» щодо кількості ліжок, виписаних і померлих хворих, тривалості лікування. Застосовано комплекс методів: системний аналіз, статистичний метод, метод динамічних рядів, порівняльний і структурний аналіз. Статистична обробка передбачала розрахунок абсолютних та відносних показників, темпів приросту, середньорічних темпів змін. Для виявлення тенденцій застосовувався метод найменших квадратів із побудовою лінійних трендів, достовірність яких оцінювалася за коефіцієнтом детермінації (R²). Проведено сегментований регресійний аналіз для визначення точок зламу трендів. Розраховано похідні показники ефективності: обіг ліжка, навантаження на персонал, середня тривалість лікування. Рівень статистичної значущості встановлено p < 0,05. Результати дослідження. Загальна кількість штатних посад скоротилася на 22,3 % (з 25071,75 у 2014 році до 19 474 у 2024 році), при цьому найбільше скорочення спостерігалося серед молодшого медперсоналу (–32,3 %), середнього медперсоналу (–23,5 %) та іншого персоналу (–23,3 %), найменше – серед лікарів (–9,5 %). Ліжковий фонд зменшився з 9180 до 7912 ліжок (–13,8 %), однак у 2023–2024 роках уперше за досліджуваний період відбулося його збільшення на 10,9 % порівняно з мінімальним значенням 2022 року. Кількість пролікованих пацієнтів після різкого падіння на 35,0 % у 2020 році (до 175 919 осіб) унаслідок пандемії COVID-19 та початку нової моделі фінансування поступово відновлювалася й досягла у 2024 році максимального значення – 319 644, що на 18,1 % перевищує довоєнний рівень 2019 року. Середня тривалість перебування на ліжку скоротилася з 10,3 до 7,6 дня (–26,2 %), причому темпи скорочення прискорилися після впровадження оплати за пролікованого пацієнта. Обіг ліжка зріс з 31,8 у 2014 році до 40,4 у 2024 році (+27,0%), досягнувши максимального значення за весь період. Навантаження на одного лікаря збільшилося з 57,7 до 69,7 пролікованих пацієнтів (+20,8 %). Лінійна регресія підтвердила стійкість тренду скорочення персоналу (R² = 0,97, p < 0,001) та середнього ліжкодня (R² = 0,99, p < 0,001). Множинний регресійний аналіз показав найбільший негативний вплив пандемії COVID-19 (β = –94,764, p < 0,001) та позитивний ефект реформи фінансування лікарень (β = +28,450, p < 0,05) на кількість пролікованих. Висновки. Дослідження виявило успішну трансформацію стаціонарної медичної допомоги Житомирської області під одночасним впливом реформи фінансування, пандемії COVID-19 та воєнного стану. Впровадження з квітня 2020 року оплати за пролікованого пацієнта в рамках Програми медичних гарантій стало каталізатором підвищення ефективності використання ресурсів, що проявилося в інтенсифікації використання ліжкового фонду та скороченні тривалості госпіталізації. Система продемонструвала високу адаптивну спроможність, забезпечивши не лише виживання в кризових умовах, але й досягнення рекордних показників продуктивності у 2024 році. Критичним викликом залишається значне зростання навантаження на медичний персонал, що потребує розробки компенсаторних механізмів для забезпечення стійкості системи та якості медичної допомоги в довгостроковій перспективі.
  • Item type:Документ,
  • Item type:Документ,
  • Item type:Документ,
    Predictors of professional motivation for the development of emotional burnout syndrome among medical workers worldwide and in Ukraine
    (ДВНЗ «УжНУ», 2025-09) Chorna, V.V.; Khliestova, S.S.; Hudzevych, L.S.; Kalashchenko, S.І.; Hrynzovskyi, А.М.; Чорна, В.В.; Хлєстова, С.С.; Гудзевич, Л.С.; Калашченко, С.І.; Гринзовський, А.М.
    According to the Ukrainian Public Health Center, emotional burnout among healthcare workers ranges from 20–75%. The most frequent symptoms include emotional and physical exhaustion (82%), sleep disturbances (70%), chronic fatigue (68%), and feelings of insecurity with fear of making mistakes, especially in extreme conditions (63%). The purpose. To investigate the influence of professional motivation on the formation of emotional burnout syndrome in medical workers, as well as to identify the main psycho-emotional and motivational factors that are predictors of the risk of developing this syndrome, with the aim of further developing effective measures for its prevention. Materials and methods. The work was based on a systematic review, meta-analysis, and content analysis of publications from the Scopus, PubMed, and ResearchGate scientometric databases, as well as materials from professional publications, including. The literature search was conducted using the keywords: “motivation,” “professional activity,” “emotional burnout”. Results. The results revealed alarming trends: 58.1% of respondents noted a loss of interest in their professional activities, 60.1% had difficulty concentrating, 58.8% expressed dissatisfaction with their work, and 63.5% reported increased irritability. Signs of social isolation–the desire to avoid communication with colleagues and patients–were observed in 53.4% of respondents, and 59.5% reported difficulties in making professional decisions. Conclusions. More than half of healthcare workers show worrying signs of reduced professional well-being: 58.1% report losing interest in work, 60.1% struggle with concentration, and 58.8% do not feel satisfied with their professional activity. Синдром емоційного вигорання є однією з найактуальніших проблем психічного здоров’я, з якою стикаються працівники охорони здоров’я як у світі, так і в Україні. Він проявляється у вигляді хронічного емоційного та фізичного виснаження, зниження професійної ефективності та розвитку деперсоналізації. За даними Центру громадського здоров’я України, поширеність синдрому емоційного вигорання серед працівників охорони здоров’я становить від 20,0 до 75,0 %. Найпоширенішими симптомами є емоційне та фізичне виснаження (82,0 %), порушення сну (70 %), хронічна фізична втома (68 %) та почуття невпевненості з постійним страхом помилитися під час виконання професійних обов’язків, особливо в екстремальних умовах (63 %). Цей психоемоційний стан часто супроводжується розвитком депресії, психічних розладів, зловживанням психоактивними речовинами (алкоголь, наркотики), курінням, що негативно впливає на якість медичної допомоги та задоволеність пацієнтів і призводить до летальних випадків. Мета дослідження – дослідити вплив професійної мотивації на формування синдрому емоційного вигорання в медичних працівників, а також визначити основні психоемоційні та мотиваційні фактори, що є предикторами ризику розвитку цього синдрому, з метою подальшої розробки ефективних заходів його профілактики. Матеріали та методи. Робота базувалася на систематичному огляді, метааналізі та контент-аналізі публікацій з наукометричних баз даних Scopus, PubMed та ResearchGate, а також матеріалів із фахових видань, зокрема Health.mil та International Journal of Circumpolar Health, загалом 47 статей. Пошук літератури проводився за ключовими словами: «мотивація», «професійна діяльність», «емоційне вигорання», «медичні працівники», «психоемоційний стан», «стрес», «прогнозні фактори ризику» та «профілактика вигорання». Було проведено анонімне добровільне опитування 148 медичних працівників ЗОЗ за допомогою авторського опитувальника. Пошук охоплював період з 2000 по 2024 рік. Результати. Результати виявили тривожні тенденції: 58,1 % респондентів відзначили втрату інтересу до своєї професійної діяльності, 60,1 % мали труднощі з концентрацією уваги, 58,8 % висловили незадоволення своєю роботою, а 63,5 % повідомили про підвищену дратівливість. Ознаки соціальної ізоляції – бажання уникати спілкування з колегами та пацієнтами – спостерігалися у 53,4 % респондентів, а 59,5 % повідомили про труднощі у прийнятті професійних рішень. У 56,8 % респондентів чітко простежуються симптоми емоційного пригнічення та депресивних переживань, а 26,3 % учасників відзначили наявність подібних станів лише частково. За результатами опитування 59,5 % респондентів повідомили про повне виснаження власних психоемоційних ресурсів. Таким чином, отримані результати свідчать про те, що розвиток синдрому емоційного вигорання в медичних працівників є багатофакторним процесом, у якому провідну роль відіграють як об’єктивні організаційні чинники (надмірне навантаження, низька заробітна плата), так і суб’єктивні психологічні чинники (напружені стосунки в колективі, зниження емпатії). Урахування цих аспектів є надзвичайно важливим для розробки профілактичних заходів і програм підтримки психічного здоров’я медичного персоналу. Висновки. Отримані результати вказують на тривожні тенденції у професійному благополуччі працівників охорони здоров’я: більше половини респондентів (58,1 %) повідомляють про втрату інтересу до своєї роботи, 60,1 % мають труднощі з концентрацією уваги, а 58,8 % не відчувають задоволення від своєї професійної діяльності. Виявлено високий ризик розвитку хронічного емоційного виснаження: 56,8 % працівників перебувають у зоні ризику, 59,5 % демонструють брак емоційних ресурсів і ознаки синдрому емоційного виснаження, а 23,6 % виявляють його попередники. Дані дослідження встановили необхідність упровадження комплексних профілактичних заходів, спрямованих на надання психоемоційної підтримки медичному персоналу, оптимізацію його навантаження, розвиток стресостійкості та забезпечення балансу між професійною діяльністю та особистим життям. Ефективні стратегії запобігання емоційному вигоранню можуть передбачати створення сприятливого психосоціального середовища в медичних закладах, організацію програм психологічної підтримки та проведення спеціалізованих тренінгів із навичок управління стресом.
  • Item type:Документ,
    Stress level of cadets during training under martial law depending on their temperament type
    (ДВНЗ «УжНУ», 2025-09) Okhrimenko, I.M.; Rivchachenko, O.A.; Zlobina, O.V.; Budyachenko, O.M.; Kharchenko, S.V.; Охріменко, І.М.; Рівчаченко, О.А.; Злобіна, О.В.; Будяченко, О.М.; Харченко, C.В.
    The purpose of the work is to investigate the frequency of stress symptoms and the level of mental health in cadets during training under martial law, depending on their temperament type. Materials and methods. The research was conducted in 2024–2025 at National Academy of Internal Affairs (Ukraine, Kyiv, NAIA). The study involved 276 male cadets studying at the bachelor’s level in the specialty “Law Enforcement”. Four groups of cadets were formed, depending on their temperament type: choleric (Group C, n = 58), sanguine (Group S, n = 92), phlegmatic (Group P, n = 87), and melancholic (Group M, n = 39). Research methods: theoretical analysis and generalization of literature sources, survey, psycho-diagnostic methods, methods of mathematical statistics. Results. Conducted studies show that choleric and melancholic cadets show psychosomatic symptoms of stress more often than sanguine and phlegmatic cadets. That is, cadets with a choleric and melancholic type of temperament are more likely to get stressed during training in martial law conditions than cadets with a sanguine and phlegmatic type of temperament. It was established that such indicators of mental health of cadets as stress level, tendency to develop stress, level of stress resistance, neuro-emotional stress, and reactive anxiety are reliably (р ≤ 0.05–0.01) worse and more negatively expressed in melancholic and choleric cadets, compared to sanguine and phlegmatic cadets. Conclusions. This determines the need to take into account the individual psychological properties of cadets, in particular the type of temperament, when justifying the means of stress prevention during training under martial law, as well as for the restoration of the physical and psycho-emotional state of cadets. Мета – дослідити частоту прояву симптомів стресу та рівень психічного здоров’я у курсантів під час навчання в умовах воєнного стану залежно від типу їх темпераменту. Матеріали та методи. Дослідженні проводилося у 2024–2025 роках у Національній академії внутрішніх справ (Україна, м. Київ, НАВС). До дослідження було залучено: 276 курсантів чоловічої статі, які навчалися на бакалаврському рівні за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Було сформовано 4 групи курсантів залежно від типу їх темпераменту: холеричний тип (група Х, n = 58), сангвінічний (група С, n = 92), флегматичний (група Ф, n = 87) та меланхолічний тип (група М, n = 39). Критеріями включення учасників до дослідження були: наявність певного типу темпераменту в курсантів чоловічої статі; період навчання в умовах воєнного стану не менше ніж один рік; добровільна участь курсантів у дослідженні (усі курсанти були повідомлені про участь у дослідженні суто в наукових цілях та надали згоду на добровільну участь у дослідженні). Критерієм виключення було бажання учасників вийти з дослідження в будь-який час за власним бажанням. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, опитування, психодіагностичні методи, методи математичної статистики. Для оцінювання частоти прояву симптомів стресу в курсантів з різним типом темпераменту під час навчання в умовах воєнного стану нами було застосовано авторський опитувальник, до якого було включено типові психосоматичні симптоми стресу, які найчастіше виявляються в людей під час війни: порушення сну, погані сни; занепокоєння, тривожність, похмурий настрій; підвищена агресивність, конфліктність; дратівливість, напади гніву; знижена продуктивність діяльності; порушення в когнітивній сфері; порушення у фізіологічній сфері; зниження імунітету, підвищена захворюваність. Відповідаючи на питання опитувальника, курсантам потрібно було вказати частоту прояву симптомів стресу: часто, інколи, ніколи. Для дослідження показників психічного здоров’я у курсантів із різним типом темпераменту під час навчання в умовах воєнного стану нами було застосовано ряд психодіагностичних методик (тест на визначення рівня стресу (за Ю. В. Щербатих), методику визначення схильності до розвитку стресу (Т. А. Немчин, Дж. Тейлор), тест самооцінювання стресостійкості (С. Коухен та Г. Вілліансон), методику оцінювання нервово-емоційного напруження (Т. А. Немчин), шкалу реактивної тривожності (Ч. Д. Спілбергер, Ю. Л. Ханін). Результати. Проведене нами дослідження вказує, що індивідуально-психологічні властивості курсантів позначаються на поведінці та виявляються в їх темпераменті. Отримані дані засвідчують, що в курсантів-холериків і меланхоліків психосоматичні симптоми стресу виявляються частіше, ніж у сангвініків і флегматиків. Тобто курсанти холеричного та меланхолічного типу темпераменту мають більшу ймовірність отримати стрес під час навчання в умовах воєнного стану, ніж курсанти сангвінічного та флегматичного типу темпераменту. Встановлено, що такі показники психічного здоров’я курсантів, як рівень стресу, схильність до розвитку стресу, рівень стресостійкості, нервово-емоційне напруження, реактивна тривожність є достовірно (р ≤ 0,05–0,01) гіршими та більш негативно виражені в курсантів-меланхоліків і холериків порівняно з курсантами-сангвініками та флегматиками. Емоційно нестабільні курсанти зі слабким типом нервової системи в умовах дії стрес-чинників навчальної діяльності частіше та більш виражено відчувають тривожність порівняно з курсантами із сильним типом нервової системи. Висновки. Такі показники психічного здоров’я курсантів, як рівень стресу, схильність до розвитку стресу, рівень стресостійкості, нервово-емоційне напруження, реактивна тривожність, є більш негативно вираженими в курсантів-меланхоліків і холериків порівняно з курсантами-сангвініками та флегматиками. Це обумовлює необхідність врахування індивідуально-психологічних властивостей курсантів, зокрема типу темпераменту, для обґрунтування засобів профілактики стресу під час навчання в умовах воєнного стану, а також для відновлення фізичного і психоемоційного стану курсантів.