DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Нові надходження

  • Item type:Документ,
    Міждисциплінарні виміри інновацій: від теорії до практики соціально-економічного розвитку
    (2025) Ковальчук, Олег; Фараджова, Лілія; Дейнега, Інна; Пиртко, Михайло; Ліба, Наталія; Горло, Наталія; Швардак, Маріанна; Кулакова, Вероніка; Попович, Оксана; Ющик, Людмила; Кас’яненко, Оксана; Чекан, Оксана; Швардак, Маріанна; Липчанко-Ковачик, Оксана; Рябець, Діана; Миронова, Лариса; Атрощенко, Тетяна; Дудаш, Олена; Розлуцька, Галина Миколаївна; Розлуцька, Галина Миколаївна; Петрина, Ярослав; Сидоренко, Ярослав; Романчук, Ольга; Воробель, Марія; Фенцик, Оксана; Монастирський, Микита; Іванова, Вікторія; Граб, Ольга
    У монографії розглянуто теоретичні та практичні питання інноваційних процесів у контексті сучасного соціально-економічного розвитку. Акцентовано увагу на проблемах цифрової трансформації бізнесу, впровадження соціальних інновацій задля сталого розвитку, а також на широкому спектрі інновацій в освітній галузі – від стратегічного управління закладами до підготовки фахівців та застосування новітніх технологій. Відображено погляди вітчизняних дослідників на вирішення актуальних завдань у сферах економіки, соціальної політики та педагогіки в контексті побудови інноваційного суспільства. Адресується фахівцям-практикам, науковим і науково-педагогічним працівникам, докторантам, аспірантам та студентам; усім, хто цікавиться актуальними проблемами інноваційного розвитку суспільства.
  • Item type:Документ,
    Формування готовності педагога до проєктування безпечного освітнього середовища в умовах війни
    (2025) Розлуцька, Галина Миколаївна
    У статті проаналізовано проблему формування готовності педагогічних працівників до проєктування безпечного освітнього середовища (БОС) в умовах війни. Наукова новизна роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов формування готовності педагогічних працівників до проєктування БОС закладу освіти в умовах війни; уточнено зміст поняття «безпечне освітнє середовище» та його структури в контексті воєнного стану; розкрито роль готовності педагога до створення ОС; схарактеризовано основні компоненти професійної готовності педагога до забезпечення безпеки освітнього середовища. Поняття БОС трактується як складна та багатовимірна система закладу освіти, що забезпечує ефективну освіту здобувачів з урахуванням ризик-орієнтованого підходу до її організації. Проаналізовано трансформації змісту поняття БОС та його фізичного, психологічного і соціального аспектів. Увагу приділено оновленню змісту нормативно‐правової бази з питань БОС у закладах освіти. На підставі аналізу науково-методичних джерел визначено готовність педагогічного працівника до проєктування БОС як інтегративне утворення, яке поєднує мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний та рефлексивний компоненти. Схарактеризовано основні компоненти професійної готовності педагога до проєктування БОС. Доведено, що готовність педагога до проєктування БОС формується у тісному зв’язку з класичними цінностями української педагогіки: гуманістичною спрямованістю, відповідальністю за життя дітей, дотриманням традиційних моральних норм. Встановлено, що формування готовності педагогів до забезпечення фізичної та психологічної безпеки здобувачів освіти є багатоаспектним завданням, яке потребує системного підходу. Визначено, що педагогічними умовами для розвитку готовності педагогічного працівника до проєктування БОС є такі: 1) професійна підготовка, яка покликана забезпечити компетентність з основ безпеки життєдіяльності, цивільної безпеки, домедичної допомоги, розвиток стресостійкості; 2) підвищення професійної кваліфікації, що включає курси, вебінари, семінари, тренінги, професійну комунікацію, екстраполяцію досвіду колег у власну професійну діяльність тощо; 3) створення в кожному закладі команди для забезпечення БОС тощо. This article analyses the problem of developing teachers’ readiness to design a safe educational environment (SEE) under wartime conditions. The scientific novelty lies in the theoretical substantiation of the pedagogical conditions for fostering teachers’ readiness to design an SEE within an educational institution during war; the clarification of the concept of a “safe educational environment” and its structure in the context of martial law; the explication of the teacher’s role in creating the educational environment (EE); and the characterization of the core components of teachers’ professional readiness to ensure the safety of the educational environment. The SEE is construed as a complex, multidimensional system of an educational institution that secures effective learning for pupils through a risk-oriented approach to its organization. Transformations in the content of the SEE and its physical, psychological, and social dimensions are examined. Particular attention is paid to the ongoing renewal of the regulatory and legal framework governing the SEE in educational institutions. On the basis of an analysis of scholarly and methodological sources, teachers’ readiness to design the SEE is defined as an integrative construct combining motivational-value, cognitive, activity-based, and reflective components. The principal components of professional readiness for designing the SEE are delineated. It is demonstrated that such readiness is formed in close connection with the classical values of Ukrainian pedagogy: a humanistic orientation, responsibility for the lives of children, and adherence to traditional moral norms. It is established that developing teachers’ readiness to ensure pupils’ physical and psychological safety is a multifaceted task that requires a systemic approach. The pedagogical conditions for strengthening teachers’ readiness to design the SEE include: (1) professional preparation that ensures competence in the fundamentals of life safety, civil protection, and first aid, alongside the development of stress resilience; (2) continuing professional development encompassing courses, webinars, seminars, trainings, professional communication, and the extrapolation of colleagues’ experience into one’s own practice; and (3) the creation, in every institution, of a dedicated team responsible for ensuring the SEE.
  • Item type:Документ,
    Дидактичні основи взаємодії учасників освітнього процесу у вищій медичній освіті
    (2021) Розлуцька, Галина Миколаївна; Данко, Дана Валеріївна; Іваськевич, Вікторія Зіновіївна
    Сьогодні необхідно синхронізувати процеси реформ у системі охорони здоров’я та зміни в системі підготовки медичних фахівців, тому у змісті навчально-методичного посібника акцентовано на позитивних досягненнях зарубіжного досвіду в організації професійної підготовки лікарів, творчому підході до формування особистості конкурентноздатного фахівця. Увага зфокусована на здобутках у доробку медичної освіти країн-лідерів щодо формування ключових компетентностей медичних фахівців, які повинні забезпечувати нову якість лікування та піклування про пацієнтів.Видання є керівництвом для поточної навчальної діяльності та спрямуванням професійного становлення майбутнього фахівця у руслі кращих світових практик. Здобувачам вищої медичної освіти запропоновано для опрацювання зміст ряду тем, адаптованих до сучасниїх реалій, список творчих завдань і літературних джерел, які увиразнюють сучасні особливості дидактичної взаємодії учасників освітнього процесу.
  • Item type:Документ,
    Трансформація менеджменту вищої школи Закарпаття в умовах військових викликів
    (2026) Розлуцька, Галина Миколаївна
    Стаття присвячена аналізу трансформації системи вищої освіти Закарпаття в умовах війни. Визначено роль Закарпатської області під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України як безпечного освітнього тилу України для внутрішньо переміщених учасників освітнього процесу та релокованих закладів освіти. Презентовано структуру вищої школи Закарпаття в умовах війни, охарактеризовано найбільші університети, розкрито суттєві структурні і функціональні зміни, зумовлені війною. Охарактеризовано управлінські моделі адаптації закладів вищої освіти закарпатського регіону до воєнних викликів, зокрема впровадження змішаних форм навчання, створення безпечного освітнього середовища та інтеграцію внутрішньо переміщених осіб. Наведено емпіричні дані, що підтверджують статус регіону як освітнього хабу: зафіксовано зростання студентського контингенту майже на 25% внаслідок внутрішньої міграції. Визначено роль університетів як потужних освітніх центрів, гуманітарних хабів, центрів волонтерського руху та національного супротиву. Представлено можливості залучення органів місцевого управління, міжнародних партнерів, грантових програм, громадських організацій, освітянської спільноти для антикризового менеджменту. Висвітлено трансформацію міжнародної діяльності університетів від суто академічної співпраці до залучення грантових ресурсів для розвитку безпекової інфраструктури та енергонезалежності. Обґрунтовано ефективність взаємозв’язку стратегічного менеджменту з антикризовим адмініструванням через організацію штабів оперативного реагування На основі порівняльного аналізу кейсів релокації виявлено, що успішна інтеграція переміщених закладів вимагає узгодження інтересів місцевих громад та прозорих комунікаційних стратегій. Проаналізовано значення використання в освітньому менеджменті інноваційних освітніх технологій через використання змішаних форм освіти, що мінімізувало перерви у навчанні при збереженні відкритого доступу та якості освіти. Представлено особливості організації виробничої практики для здобувачів різних спеціальностей, зокрема: психологічних та педагогічних – надання освітніх послуг та психологічної підтримки дітям та родинам ВПО, допомоги шкільним учителям у організації дистанційного навчання в тимчасових прихистках, медичних спеціальностей – догляд за пораненими та хворими, технічних та інших спеціальностей – плетіння маскувальних сіток, виготовлення безпілотних літальних апаратів для потреб війська, тощо. Зроблено висновок, що сформовані в регіоні адаптивні управлінські моделі можуть слугувати прототипом для стратегій післявоєнного відновлення вищої освіти України. The article is devoted to analysing the transformation of the higher education system in Transcarpathia amidst the conditions of war. The study defines the role of the Transcarpathian region during the Russian Federation’s full-scale invasion of Ukraine as a secure educational rear for internally displaced participants of the educational process and relocated educational institutions. The structure of the higher education sector in Transcarpathia under wartime conditions is presented; the largest universities are characterised, and significant structural and functional changes driven by the war are disclosed. Management models for adapting higher education institutions of the Transcarpathian region to military challenges are characterised, specifically regarding the implementation of blended learning forms, the creation of a safe educational environment, and the integration of internally displaced persons (IDPs). Empirical data confirming the region's status as an educational hub are provided: an increase in the student body of nearly 25% due to internal migration has been recorded. The role of universities as powerful educational centres, humanitarian hubs, and centres of the volunteer movement and national resistance is defined. Opportunities for engaging local government bodies, international partners, grant programmes, non-governmental organisations, and the educational community in crisis management are presented. The transformation of the universities' international activity from purely academic cooperation to attracting grant resources for developing security infrastructure and energy independence is highlighted. The effectiveness of the interconnection between strategic management and crisis administration through the organisation of rapid response headquarters is substantiated. Based on a comparative analysis of relocation cases, it is revealed that the successful integration of displaced institutions requires aligning the interests of local communities with transparent communication strategies. The significance of employing innovative educational technologies in educational management via blended learning forms is analysed; this approach minimised interruptions in studies while maintaining open access and educational quality. Features of organising industrial practice for students of various specialities are presented, in particular: for psychological and pedagogical specialities – providing educational services and psychological support to IDP children and families, assisting school teachers in organising distance learning in temporary shelters; for medical specialities – caring for the wounded and sick; for technical and other specialities – weaving camouflage nets, manufacturing unmanned aerial vehicles for military needs, etc. It is concluded that the adaptive management models formed in the region may serve as a prototype for strategies regarding the post-war recovery of higher education in Ukraine.