DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Відновлення інституту заручин в проєкті Цивільного кодексу України: данина традиціям чи потреба сьогодення

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Ямковий, В. І.

  Детальніше

  Стаття присвячена комплексному дослідженню інституту заручин як самобутнього елемента української правової традиції, що історично сформувався на основі поєднання звичаєвого права, релігійних норм і правових звичаїв, притаманних українському суспільству.У роботі проаналізовано еволюцію правового регулювання заручин на сучасному етапі розвитку сімейного законодавства України. Значну увагу приділено першій спробі відновлення цього інституту в Сімейному кодексі України 2002 року, а також причинам його подальшого вилучення у 2006 році, що було зумовлено впливом проросійських правових орієнтацій та хибним тлумаченням принципу добровільності шлюбу. Доведено, що існування заручин не створює обов’язку вступу в шлюб і не суперечить фундаментальним засадам сімейного права.Окремо досліджено новели проєкту Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного), в якому інститут заручин отримав нове нормативне закріплення. Проаналізовано розмежування понять «заручені» та «наречені», правову природу взаємної обіцянки укласти шлюб, коло суб’єктів відповідних правовідносин. Обґрунтовується самостійний характер правовідносин, пов’язаних із заручинами, та доцільність їх подальшого розвитку. У роботі також окремо звертається увага на правові наслідки відмови від укладення шлюбу, на проблемні аспекти правового регулювання майнових наслідків такої відмови, зокрема у частині відшкодування витрат, пов’язаних із приготуванням до шлюбу та весілля, а також розірвання договору дарування у разі отримання подарунків у зв’язку з майбутнім шлюбом. Аргументується необхідність узгодження норм сімейного та цивільного законодавства з метою усунення прогалин і колізій, що можуть виникати у правозастосовній практиці. Наголошується, що відсутність чіткого нормативного закріплення інституту заручин ускладнює ефективний захист прав та інтересів учасників відповідних правовідносин і зумовлює потребу в запровадженні спеціальних правових механізмів їх регулювання. Зроблено висновок, що відновлення інституту заручин є важливим кроком у напрямі відродження українських правових традицій, забезпечення балансу приватних інтересів та гармонізації національного законодавства з європейськими правовими підходами. The article is devoted to a comprehensive study of the institution of engagement as a distinctive element of the Ukrainian legal tradition, which historically developed on the basis of a combination of customary law, religious norms, and legal customs inherent in Ukrainian society.The paper analyzes the evolution of the legal regulation of engagement at the current stage of development of family law in Ukraine. Particular attention is paid to the first attempt to restore this institution in the Family Code of Ukraine of 2002, as well as to the reasons for its subsequent removal in 2006, which was caused by the influence of pro-Russian legal orientations and an erroneous interpretation of the principle of voluntary marriage. It is proved that the existence of engagement does not create an obligation to enter into marriage and does not contradict the fundamental principles of family law.Special attention is given to the novelties of the draft Civil Code of Ukraine (Private Law Code), in which the institution of engagement has received renewed normative consolidation. The article examines the distinction between the concepts of “engaged persons” and “fiancés,” the legal nature of a mutual promise to marry, and the range of subjects of the relevant legal relations. The independent nature of legal relations arising from engagement and the expediency of their further development are substantiated.The paper also focuses on the legal consequences of refusal to enter into marriage and on problematic aspects of the legal regulation of the property consequences of such refusal, in particular with regard to compensation for expenses related to the preparation for marriage and the wedding, as well as the termination of a gift contract in cases where gifts were received in connection with a future marriage. The necessity of harmonizing family and civil law norms in order to eliminate gaps and conflicts that may arise in law enforcement practice is argued. It is emphasized that the absence of clear normative regulation of the institution of engagement complicates the effective protection of the rights and interests of participants in the relevant legal relations and necessitates the introduction of special legal mechanisms for their regulation.It is concluded that the restoration of the institution of engagement is an important step toward the revival of Ukrainian legal traditions, ensuring a balance of private interests, and harmonizing national legislation with European legal approaches.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Міжнародні податкові угоди як інструмент гармонізації норм міжнародного приватного права в Україні

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Шевченко, Л. А.

  Детальніше

  У статті обґрунтовано роль міжнародних податкових угод як інструменту гармонізації норм міжнародного приватного права в Україні шляхом усунення колізій юрисдикцій у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Встановлено, що міжнародні податкові відносини, незважаючи на формально публічно-правову природу податку, містять приватноправові елементи та завжди включають іноземний елемент, що визначає їх як предмет міжнародного приватного права. Доведено, що подвійне оподаткування є проявом колізії юрисдикцій і накладання різних правопорядків на одного й того самого суб’єкта або об’єкт правовідносин, що вимагає застосування спеціальних механізмів усунення колізій.З’ясовано, що міжнародні податкові угоди: виступають засобом усунення колізій, встановлюючи правила визначення податкового резидентства, місця оподаткування доходів, постійного представництва, визначення податкових зобов’язань та порядку застосування податкових пільг; встановлюють уніфіковані норми для уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків; створюють прямі матеріально-правові норми, які безпосередньо регулюють податкові відносини з іноземним елементом; забезпечують передбачуваність правового режиму для суб’єктів приватного права; зменшують накладання юрисдикцій, створюючи узгоджене регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом; мають пріоритет над національним законодавством за принципом пріоритету міжнародного договору над внутрішнім законом,сприяючи європейській інтеграції.Підкреслено нагальність вирішення проблеми в умовах глобалізації та інтеграції України у світовий економічний простір, оскільки правова визначеність і передбачуваність транснаціональних правовідносин є необхідними для розвитку бізнесу та ефективного функціонування міжнародного ринку. Підтверджено, що міжнародні податкові угоди не лише запобігають подвійного оподаткування, а й виступають механізмом гармонізації норм міжнародного приватного права України, створюючи основу для передбачуваних, безпечних і ефективних транснаціональних правовідносин. The article substantiates the role of international tax agreements as an instrument for harmonizing the norms of private international law in Ukraine by eliminating conflicts of jurisdiction in the sphere of private law relations with a foreign element. It has been established that international tax relations, despite the formally public-law nature of taxation, contain private law elements and always include a foreign element, which defines them as a subject of private international law. It has been proven that double taxation is a manifestation of a conflict of jurisdictions and the imposition of different legal orders on the same subject or object of legal relations, which requires the application of special mechanisms to eliminate conflicts.It has been established that international tax agreements: serve as a tool for eliminating conflicts by establishing rules for determining tax residency, place of taxation of income, permanent establishment, determination of tax liabilities, and the procedure for applying tax benefits; establish unified rules to avoid double taxation and prevent tax evasion; create direct substantive legal rules that directly regulate tax relations with a foreign element; ensure the predictability of the legal regime for subjects of private law; reduce the overlap of jurisdictions by creating harmonized regulation of private law relations with a foreign element; take precedence over national legislation based on the principle of the primacy of international treaties over domestic law, thereby promoting European integration.The urgency of the problem in the context of globalization and Ukraine’s integration into the global economic space is emphasized, since legal certainty and predictability of transnational legal relations are necessary for business development and the effective functioning of the international market. It has been confirmed that international tax agreements not only prevent double taxation, but also serve as a mechanism for harmonizing the norms of international private law in Ukraine, creating a basis for predictable, secure, and effective transnational legal relations.Key words:

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Математика у василіанських школах України в другій половині XVIII ст.

  (УжГУ, 1962) Хічій, Остап Федорович; Швецов, К. І.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Встановлення сервітуту щодо земельних ділянок, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Чорна, Ж. Л.

  Детальніше

  У статті досліджено, що Земельний кодекс України передбачає обов’язок власників та користувачів земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, надавати право сервітуту для забезпечення проходу (проїзду) іншим власникам та користувачам земельних ділянок до належної їм на відповідному праві земельної ділянки. Доведено, що обсяг прав сервітуарія полягає саме в можливості проходу (проїзду) до земельної ділянки. При цьому, умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення потреб особи іншим способом. Встановлено, що за строком дії сервітути можуть бути постійними або строковими. Проаналізовано особливості порядку встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності. Так, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою (до якої додаються відповідні документи), до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності або до землекористувача. На підставі позитивного рішення цього органу укладається договір про встановлення земельного сервітуту. У разі відмови в укладенні договору, договір вважається укладеним за рішенням суду. Встановлено, що до істотних умов договору відносяться: обсяг прав сервітуарія щодо користування земельною ділянкою (її частиною); кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут; розмір та порядок внесення плати за встановлення сервітуту (крім випадків встановлення безоплатного сервітуту); строк дії сервітуту. Вважаємо, що сервітут щодо земельної ділянки державної, комунальної власності має бути оплатним. Щодо земельних ділянок, які є у приватній власності, то презюмується оплатність користування майном, хоча безоплатність користування може бути встановлена договором (ч.3 ст.100 Земельного кодексу України, ч.3 ст.403 Цивільного кодексу України). З’ясовано, що серед суб’єктного складу сервітутних правовідносин Земельний кодекс України виділяє власника або землекористувача земельної ділянки чи іншу заінтересовану особу. Проте, поняття та коло таких «заінтересованих осіб» законодавством не визначено. The article examines that the Land Code of Ukraine provides for the obligation of owners and users of land plots of all forms of ownership located in agricultural land to grant easement rights to ensure passage (access) to other owners and users of land plots to the land plot belonging to them under the relevant right. It has been proven that the scope of easement rights consists precisely in the possibility of passage (access) to the land plot. At the same time, the condition for establishing an easement is the impossibility of satisfying the needs of a person in any other way. It has been established that easements can be permanent or temporary in terms of their duration. The peculiarities of the procedure for establishing land easements on state and communal property have been analyzed. Thus, a person interested in establishing a land easement on state-owned or municipally-owned land submits an application (accompanied by relevant documents) to the relevant executive authority, local government body that manages state-owned or municipally-owned land, or to the land user. Based on a positive decision by this body, an agreement on the establishment of a land easement is concluded. If the conclusion of the agreement is refused, the agreement is considered concluded by a court decision. It has been established that the essential terms of the agreement include: the scope of the easement holder’s rights to use the land plot (or part thereof); the cadastral number of the land plot for which the land easement is established; the amount and procedure for paying the fee for establishing the easement (except in cases of establishing a free easement); the term of the easement. We believe that easements on state-owned and municipally-owned land plots should be subject to payment. With regard to privately-owned land plots, it is presumed that the use of the property is subject to payment, although free use may be established by agreement (Part 3 of Article 100 of the Land Code of Ukraine, Part 3 of Article 403 of the Civil Code of Ukraine). It has been established that among the subjects of easement legal relations, the Land Code of Ukraine distinguishes the owner or land user of a land plot or other interested person. However, the concept and scope of such “interested persons” is not defined by law.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Про "лінійну арифметику" XVI ст. та її автора Бенедикта Гербеста

  (УжГУ, 1962) Хичий, Остап Федорович

  Детальніше