DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фільтри

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Нові надходження

  • Item type:Документ,
    Особливості науково-дослідницької діяльності студентів у вищій школі скандинавських країн
    (2024) Повідайчик, Оксана Степанівна; Реблян, Антоніна Муратівна; Попик, Юрій Сергійович
  • Item type:Документ,
    Наукові парки як форма інтегрованого розвитку науки, освіти та бізнесу в США
    (2024) Повідайчик, Оксана Степанівна; Попик, Юрій Сергійович; Хвостик, Ілля Іванович
  • Item type:Документ,
    Можливості галоаерозольтерапії як респіраторної реабілітації в корекції інсулінорезистентності у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень
    (Національний Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, 2023-03) Лемко, Ольга Іванівна; Вантюх, Наталія Володимирівна; Решетар, ДІана Василівна
    Коморбідність при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) в значній мірі визначає як прогноз патологічного процесу в цілому, так і його соціально-економічні наслідки, що вимагає ґрунтовного дослідження цього питання. Мета роботи: дослідити можливості корекції інсулінорезистентності (ІР) як коморбідного стану у хворих на ХОЗЛ під впливом відновлювального немедикаментозного лікування з використанням галоаерозольтерапії (ГАТ). Матеріали і методи. Комплексні клініко-функціональні та лабораторні обстеження проведенні у 32 хворих на ХОЗЛ ІІ–ІІІ ступенів тяжкості поза гострим періодом. Середній вік пацієнтів становив (60,3±1,71) років, а середня тривалість захворювання — (14,2±0,89) років. Контрольна група практично здорових включала 24 особи. Враховували дані тесту оцінки ХОЗЛ, результати проби з шести хвилинною ходьбою, стан показників вентиляції. Оцінювали вираженість оксидантного стресу (ОС), активність системного запального процесу. Вуглеводний обмін вивчали за даними рівню глюкози в крові, інсуліну, С-пептиду, розраховували індекс НОМА-IR. Основою відновлювального лікування була ГАТ із заданими параметрами концентрації та дисперсності. Результати. Виявлено, що, не дивлячись на період поза загостренням, у хворих зберігаються певні клініко-функціональні зміни, які вказують на схильність до прогресування процесу, що підтверджується вираженістю ОС, ендогенної інтоксикації та активністю запального процесу. Ці зміни є патогенетичною основою ІР і відповідних метаболічних та клінічних наслідків. Зокрема, виявлені сильні прямі кореляційні зв’язки між вмістом основ Шиффа та рівнем інсуліну (r = 071), величиною, індексу НОМА-IR (r = 0,76), вмістом С-пептиду (r = 0,67) та кореляційний зв’язок середньої сили між рівнем фактору некрозу пухлин-α та інсуліном (r = 0,52). Після проведеного реабілітаційного лікування з використанням ГАТ спостерігалась позитивна динаміка досліджуваних показників, яка супроводжувалась зменшенням проявів IР, однак рівню контролю досягнути не вдалось. Висновки. 1. Хронічна бронхообструкція та інсулінорезистентніcть — це взаємообтяжуючі патологічні процеси, пов’язані спільною патогенетичною ланкою — наявністю ОС, ендогенної інтоксикації та системного хронічного запального процесу низької інтенсивності, що визначає необхідність розробки комплексних довгострокових програм ведення хворих на ХОЗЛ з урахуванням як респіраторних порушень, так і ймовірності розвитку ІР, цукрового діабету 2-го типу та його ускладнень. 2. Під впливом ГАТ як немедикаментозного методу респіраторної реабілітації, відповідно до покращення клінічних проявів ХОЗЛ, показників вентиляції, зниження інтенсивності ОС та активності системного запального процесу відбувається зменшення проявів ІР, але певний її рівень зберігається і після завершення курсу відновлювального лікування, що вказує на вагому патогенетичну роль цих метаболічних порушень і визначає необхідність внесення відповідних змін у комплексні програми довготривалого ведення хворих
  • Item type:Документ,
    Ендотеліальна дисфункція та її роль у розвитку системних ефектів при хронічному обструктивному захворюванні легень
    (Ужгородський національний університет, 2026-07-15) Лемко, Ольга Іванівна; Вантюх, Наталія Володимирівна; Решетар, Діана Василівна; Лукащук, Світлана Василівна
    Резюме. Вступ. Розуміння загальних патофізіологічних механізмів розвитку захворювань дає змогу раціонально проводити лікування і водночас попереджати можливе прогресування патологічного процесу. Мета дослідження. Вивчити особливості проявів та вираженість ендотеліальної дисфункції у хворих із хронічною бронхообструкцією як системний процес при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) у взаємозв’язку з важкістю бронхообструкції та інтенсивністю клінічних симптомів хвороби. Матеріали та методи. Загалом обстежено 141 хворого на ХОЗЛ ІІ–ІІІ ступенів поза гострим періодом. Оцінювали інтенсивність клінічних проявів хвороби та наявність коморбідної патології, вираженість кардіо-васкулярного ризику та розраховували «біологічний вік» судин і серця за Фремінгемськими критеріями. Показники клітинного імунітету вивчали в реакції імунофлюоресценції. Визначали вміст Т-лімфоцитів (CD3+), субпопуляції хелперів (CD4+), цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD8+) та розраховували співвідношення CD4+/CD8+. Досліджували також рівень CD54+, який відповідальний за експресію молекул адгезії ІСАМ-1 на лімфоцитах і розраховували індекс адгезії CD54+/CD3+. Рівень ендотеліну-1 визначали імуноферментним методом. Результати досліджень. За клінічними даними, у хворих на ХОЗЛ простежується зростання частоти уражень серцево-судинної системи, що відображається у підвищенні кардіо-васкулярного ризику фатальних подій та реального «біологічного віку» судин і серця, причому вираженість даних процесів залежить як від ступеня бронхообструкції, так і від інтенсивності клінічних проявів ХОЗЛ. Ці зміни спостерігаються вже при помірній бронхообструкції і стабільному перебігу хвороби і достовірно наростають при значній бронхообструкції та збільшенні інтенсивності клінічних проявів ХОЗЛ. За даними лабораторного обстеження встановлено зростання кількості CD54+-лімфоцитів та індексу адгезії вже при помірній бронхообструкції та стабільному перебігу ХОЗЛ. Висновки. У хворих із хронічною бронхообструкцією спостерігається посилення ендотеліальної дисфункції та зростання кардіо-васкулярного ризику, яке асоціюється з вираженістю бронхіальної обструкції та наростанням інтенсивності клінічних проявів ХОЗЛ. Це проявляється збільшенням частоти коморбідної серцево-судинної патології та зростанням «біологічного віку» судин і серця. Ураження серцевосудинної системи пов’язані з наростанням ендотеліальної дисфункції, що підтверджується збільшенням рівня ендотеліну-1 у сироватці крові, а також включенням клітинних імунних механізмів її формування.
  • Item type:Документ,
    Особливості імунної реактивності у реконвалесцентів після перенесеного COVID-19
    (Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології імені Ф. Г. Яновського НАМН України, 2023-03) Вантюх, Наталія Володимирівна; Лемко, Ольга Іванівна; Решетар, Діана Василівна
    Резюме. Нещодавня пандемія, зумовлена вірусом SARS-CoV-2, згуртувала навколо себе дослідників з усього світу. Однак, незважаючи на їх зусилля, багато питань залишаються невирішеними: наскільки ефективно імунна система бореться з вірусною інфекцією, як довго зберігається імунітет у реконвалесцентів, якими є наслідки хвороби. Однією з провідних патогенетичних ланок захворювання, зумовленого вірусом SARS-CoV-2, є запальний процес, в основі якого лежать багатокомпонентні імунологічні порушення. У зв’язку з цим актуальними є питання ґрунтовного дослідження особливостей імунного статусу у хворих, які нещодавно перенесли COVID-19 та їх можливої ролі в подальшому розвитку хронічної патології. Мета роботи — дослідити особливості імунних порушень у реконвалесцентів після гострого респіраторного захворювання COVID-19 у взаємозв’язку з важкістю перенесеного захворювання та термінами обстеження після гострого періоду хвороби. Матеріали та методи. Обстежено 91 реконвалесцент після COVID-19 віком 21-67 років, які в гострому періоді хвороби лікувалися стаціонарно, а потім були скеровані в ДУ НПМЦ «Реабілітація» для курсу реабілітаційного лікування, а також група порівняння із 45 хворих з бактеріальними негоспітальними пневмоніями середньої важкості. В якості контролю лабораторних показників обстежено 24 практично здорові особи. Цитокіновий статус вивчали шляхом визначення рівню прозапальних та протизапальних цитокінів імуноферментним методом. Неспецифічна резистентність досліджувалась на основі визначення фагоцитарної активності та фагоцитарного числа моноцитів. Показники клітинного імунітету оцінювали за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл (CD3+, CD22+, CD4+, CD8+, CD16+) та на цій основі розраховувались індексні показники, які характеризують взаємозв’язки досліджуваних субпопуляцій. При аналізі даних враховували важкість перебігу COVID-19 та строки обстеження після гострого періоду хвороби. Результати. При поступленні хворих на курс відновлювального лікування виявлено виражений дисбаланс у співвідношенні про- і протизапальних цитокінів зі значним переважанням перших, що може сприяти персистенції запального процесу з формуванням хронічної патології. Даний дисбаланс не залежав суттєво від важкості перенесеного COVID-19, зберігався тривало і був в 1,9 рази більш вираженим, ніж при бактеріальній негоспітальній пневмонії. В період реконвалесценції відмічено також пригнічення фагоцитарної активності моноцитів та суттєве порушення Т-ланки імунітету. Слід відзначити, що порушення клітинного імунітету залежали від важкості COVID-19 і були найбільш вираженими при важкому його перебігу. Ці зміни зберігались тривало (обстеження проведені через 2-3 тижні та 2-3 місяці після гострого періоду), що і визначає необхідність проведення відновлювального лікування в період реконвалесценції. Висновки. 1. У реконвалесцентів після гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зберігаються певні порушення імунного статусу, які суттєво впливають на функціональний стан організму в цілому та можуть бути підґрунтям для персистуючого запального процесу і розвитку хронічної патології в майбутньому. 2. Імунна реактивність реконвалесцентів після COVID-19 характеризується достовірним зниженням показників неспецифічного захисту та клітинної ланки імунітету з проявами цитокінового дисбалансу, причому виявлені зміни зберігаються тривалий час, що може сприяти формуванню постковідного синдрому. 3. Отримані дані слугують патогенетичним підґрунтям для проведення комплексних імунореабілітаційних заходів у реконвалесцентів COVID-19 з метою відновлення нормального функціонування імунної системи, корекції захисних резервів організму та запобігання розвитку хронічної патології. Ключові слова: COVID-19, цитокіновий статус, неспецифічний захист, клітинний імунітет.