DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фільтри

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Нові надходження

  • Item type:Документ,
    НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ЦИФРОВОЇ ОРТОДОНТІЇ «ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ ЕЛАЙНЕРІВ»
    (2026-09-10) Костенко Олександр Євгенійович
    Методичні рекомендації для самостійної роботи інтернів та курсантів з циклів ортодонтії
  • Item type:Документ,
    ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ОЦІНКИ ЗНЕЦІНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ АКТИВІВ ПІД ВПЛИВОМ ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
    (https://inneco.org/index.php/innecoua/article/view/1858, 2026-08-28) Костьов'ят Ганна Ігорівна
  • Item type:Документ,
    Особистісна толерантність як чинник протидії гандикапізму та складова професійної компетентності здобувачів освіти спеціальності «Медсестринство»
    (ДВНЗ «УжНУ», 2026-09) Гордійчук, С.В.; Кірячок, М.В.; Шатило, В.Й.; Грищук, С.М.; Лисенко, Л.І.; Gordiichuk, S.V.; Kiriachok, M.V.; Shatylo, V.Y.; Hryshchuk, S.M.; Lysenko, L.I.
    Мета дослідження – теоретично обґрунтувати роль особистісної толерантності в протидії гандикапізму й емпірично оцінити рівень її сформованості в здобувачів освіти спеціальності «Медсестринство» з огляду на соціальну дистанцію, комунікативну толерантність, готовність до змін і толерантність до невизначеності. Матеріали та методи. Обстежено 114 здобувачів освіти спеціальності «Медсестринство» Житомирського медичного інституту (74 – 2 курс, 40 – 4 курс; 106 жінок і 8 чоловіків віком 18–20 років). Використано шкалу соціальної дистанції Е. Богардуса, методику «Комунікативна толерантність» В. Бойка, опитувальник «Особистісна готовність до змін», методику «Толерантність до невизначеності» й авторський опитувальник «Толерантність як риса особистості». Статистичну обробку здійснено з використанням описової статистики, 95% довірчих інтервалів, критеріїв χ² Пірсона, Стьюдента й Манна-Уїтні (р < 0,05). Результати. Виявлено високий рівень декларованої соціальної прийнятності людей з інвалідністю й готовність більшості студентів до спільного проживання та взаємодії; старшокурсники частіше допускають тісні особистісні контакти. Водночас у частини молодших курсів зберігається латентна соціальна дистанція, орієнтація на формалізовану професійну взаємодію та низький рівень комунікативної толерантності – недостатня гнучкість, схильність до категоричності, труднощі в прийнятті «іншості». Показники готовності до змін і толерантності до невизначеності є помірно високими, але поєднуються з дискомфортом у ситуаціях без чітких алгоритмів. Висновки. Особистісна толерантність майбутніх медичних сестер є значущим чинником протидії гандикапізму, проте її ключові компоненти: комунікативна гнучкість, прийняття індивідуальності іншого, подолання категоричності, здатність діяти в умовах невизначеності – залишаються недостатньо розвиненими. Це обґрунтовує потребу інтеграції до освітніх програм спеціальних модулів із толерантної та ненасильницької комунікації, тренінгів взаємодії з людьми з інвалідністю й регулярної діагностики рівня толерантності для підвищення інклюзивної компетентності медичних працівників. Contemporary Ukrainian society, despite declared principles of equality and inclusion, maintains a considerable social distance toward people with disabilities. Within the social model of disability, increasing attention is paid to the concept of handicap as socially determined barriers and to handicapism as a system of prejudices that sustain inequality and foster the exclusion of groups of people with disabilities. Personal tolerance among healthcare professionals, particularly future nurses who provide the closest and longest lasting interaction with patients and largely shape the inclusiveness of the medical environment, plays a special role in counteracting handicapism. At the same time, Ukrainian studies insufficiently address tolerance as an internal resource for overcoming handicapped attitudes among nursing students. Purpose. To theoretically substantiate the role of personal tolerance in counteracting handicapism and to empirically assess its level among nursing students, taking into account components of social distance, communicative tolerance, readiness for change, and tolerance of uncertainty. Materials and methods. The study was conducted at Zhytomyr Medical Institute of Zhytomyr Regional Council among 114 nursing students (74 second-year and 40 fourth-year students; 106 women and 8 men aged 18–20 years). The following instruments were used: E. Bogardus’ Social Distance Scale, V. Boyko’s “Communicative Tolerance” method, the “Personal Readiness to Change” questionnaire (A. Dzherel, S. Hezer, M. Gold, K. Hall), a “Tolerance of Uncertainty” method, and the authors’ questionnaire “Tolerance as a Personality Trait”. Statistical processing included descriptive statistics, calculation of 95% confidence intervals, Pearson’s χ² test, Student’s t test for independent samples, and the Mann–Whitney U test (p < 0.05). Results. According to E. Bogardus’s scale, a high level of social acceptability of people with disabilities was revealed: none of the respondents supported the idea of their isolation, the vast majority were ready to live together in the same society, and senior students more often than second-year students admitted close personal contacts (friendship, marriage). At the same time, a latent social distance persists among a part of junior students, manifested in an orientation toward formalized, predominantly professional forms of interaction. In most respondents, the level of communicative tolerance is low: more than half of the sample is characterized by insufficient flexibility of communicative attitudes, a tendency toward categorical judgments, and difficulties in forgiving mistakes and overcoming their own stereotypes. At the same time, pronounced emotional and behavioral resources are preserved, including declared empathy, willingness to support people with disabilities, and intolerance of openly discriminatory language. Indicators of personal readiness for change and tolerance of uncertainty are moderately high and relatively stable across years of study: future nurses demonstrate energy, resourcefulness, and a positive attitude toward the future, but experience a certain discomfort in situations where clear action algorithms are lacking. Conclusions. Personal tolerance of future nurses is a key factor in counteracting handicapism; however, its structural components – communicative flexibility, the ability to accept another person’s individuality, overcoming categorical judgments, and readiness to act under conditions of uncertainty – remain underdeveloped and require targeted enhancement. The identified gap between declared values of equality and actual behavioral attitudes justifies the need to integrate special modules on tolerant and non-violent communication into educational programmes, training in interaction with people with disabilities, reflective practices, and regular assessment of tolerance levels. The obtained results can be used to update the content of nurse training, improve educational programs, and develop tools to strengthen the inclusive competence of healthcare professionals.
  • Item type:Документ,
    Периферійна нейропатія, індукована хіміотерапією, у реабілітації в онкології: знання, діагностичні підходи та практичний досвід фізичних терапевтів
    (ДВНЗ «УжНУ», 2026-09) Бас, О.А.; Гриньків, А.М.; Музика, Ф.В.; Гриньків, М.Я.; Дуда, І.Р.; Bas, O.A.; Hrynkiv, A.M.; Muzyka, F.V.; Hrynkiv, M.Ya.; Duda, I.R.
    Периферійна нейропатія, індукована хіміотерапією (ПНІХ), є одним із найбільш поширених ускладнень протипухлинного лікування, що негативно впливає на функціональний стан і якість життя онкологічних пацієнтів. Зі зростанням кількості осіб, які живуть після завершення лікування злоякісних новоутворень, проблема ПНІХ набуває особливої актуальності. Фізична терапія є важливим компонентом мультидисциплінарної реабілітації в онкології, однак її ефективність значною мірою залежить від рівня підготовки фахівців і наявності стандартизованих клінічних підходів. Мета дослідження – визначити рівень обізнаності фізичних терапевтів і фахівців реабілітаційної команди щодо ПНІХ, ідентифікувати основні бар’єри клінічної практики й оцінити готовність до професійного розвитку в галузі онкореабілітації в Україні. Матеріали та методи. Проведено добровільне анонімне онлайн-опитування 103 фізичних терапевтів і фахівців реабілітаційної команди за допомогою Google Forms. Опитувальник складався з 32 запитань, що охоплювали соціально-демографічні характеристики, професійний досвід, рівень знань щодо ПНІХ, а також застосування методів оцінювання та фізичної терапії. Аналіз даних здійснювали методами описової статистики. Результати. Лише 28,9% респондентів повністю обізнані з ПНІХ, тоді як значна частка не використовує валідовані інструменти оцінювання. Найчастіше застосовувалися терапевтичні вправи та пропріоцептивне тренування, водночас 42,2% фахівців не застосовували фізичну терапію при ПНІХ. Основними бар’єрами були нестача знань, відсутність протоколів та обмежена міждисциплінарна взаємодія. Висновки. Недостатній рівень обізнаності фахівців щодо ПНІХ в Україні обґрунтовує необхідність розвитку освітніх програм, стандартизації клінічних підходів і впровадження доказової фізичної терапії в систему онкореабілітації. Chemotherapy-induced peripheral neuropathy (CIPN) is one of the most common and clinically significant adverse effects of anticancer therapy, particularly associated with neurotoxic agents such as taxanes, platinum compounds, vinca alkaloids, and proteasome inhibitors. CIPN manifests as sensory, motor, and autonomic dysfunctions, including pain, paresthesia, balance impairment, muscle weakness, and functional limitations. These symptoms persist after the completion of cancer treatment, leading to reduced quality of life, limitations in daily activities, and an increased risk of falls and long-term disability. With the global rise in cancer incidence and improved survival rates, CIPN has become a major survivorship issue and an increasing challenge for healthcare systems. Oncology rehabilitation, particularly physical therapy, plays a crucial role in addressing functional impairments associated with CIPN. Evidence-based physical therapy interventions can improve balance, strength, mobility, and functional independence. However, the effectiveness of rehabilitation depends on the level of professional awareness, the use of standardized and validated assessment tools, and the integration of rehabilitation services into multidisciplinary oncology care. In Ukraine, data on the preparedness of physical therapists to manage CIPN remain limited, underscoring the relevance of this study. Purpose. The aim of the study was to assess the level of awareness and knowledge of physical therapists and rehabilitation team members regarding chemotherapy-induced peripheral neuropathy, to identify key barriers to effective clinical practice, and to evaluate readiness for continuing professional development in the field of oncology rehabilitation in Ukraine. Materials and methods. A voluntary, anonymous, cross-sectional online survey was conducted using the Google Forms platform. The study included 103 physical therapists and rehabilitation professionals working in various healthcare settings. The questionnaire consisted of 32 structured items grouped into four domains: sociodemographic characteristics; professional education and clinical experience; knowledge of CIPN pathophysiology, clinical manifestations, and neurotoxic chemotherapy agents; and familiarity with assessment tools and physical therapy interventions used in CIPN management. Data were analyzed using descriptive statistics and presented as frequencies and percentages. Results. The results revealed substantial variability in professional awareness of CIPN. Only 28.9% of respondents reported being fully familiar with the condition, while nearly one-third demonstrated insufficient or minimal knowledge of CIPN-related mechanisms and symptoms. The use of validated assessment tools was limited, with many participants unfamiliar with recommended instruments such as the Functional Assessment of Cancer Therapy/Gynecologic Oncology Group-Neurotoxicity, the European Organisation for Research and Treatment of Cancer Quality of Life Questionnaire – CIPN20, and the Common Terminology Criteria for Adverse Events. In clinical practice, therapeutic exercises and proprioceptive or balance training were the most frequently applied physical therapy interventions. However, 42.2% of respondents reported not using any specific physical therapy approaches for patients with CIPN. The main barriers to effective management included insufficient theoretical and practical knowledge, lack of standardized clinical protocols, limited access to specialized educational resources, and weak interdisciplinary collaboration within oncology care teams. Conclusions. The study demonstrates a moderate-to-low level of awareness and preparedness among physical therapists in Ukraine regarding chemotherapy-induced peripheral neuropathy, accompanied by significant gaps in assessment and intervention practices. At the same time, a high level of motivation for continuing education was identified, representing an important opportunity for advancing oncology rehabilitation. Targeted educational programs, wider implementation of evidence-based assessment tools, standardized clinical guidelines, and strengthened interdisciplinary collaboration may improve physical therapy services and enhance functional outcomes and quality of life for cancer survivors affected by CIPN.
  • Item type:Документ,
    The relationship between the development of cadets’ motor and volitional qualities through various types of motor activity
    (ДВНЗ «УжНУ», 2026-09) Okhrimenko, I.M.; Rivchachenko, O.A.; Didenko, I.I.; Chornous, V.D.; Prontenko, K.V.; Охріменко, І.М.; Рівчаченко, О.А.; Діденко, І.І.; Чорноус, В.Д.; Пронтенко, К.В.
    Purpose. The purpose of the work is to investigate the relationship between the level of development of cadets’ motor and volitional qualities during engagement in various types of motor activity. Materials and methods. The research, conducted in the 2024-2025 academic year, involved 352 male cadets from the National Academy of Internal Affairs (NAIA, Kyiv, Ukraine) majoring in “Law Enforcement” and “Law” specialties. We formed three groups of cadets: the HHC Group (n=54) included cadets who, in addition to attending compulsory special physical training sessions, also systematically participated in a hand-to-hand combat sports club; the SC Group (n=91) included cadets who additionally participated in sport clubs in CrossFit, multi-event competitions, orienteering, sports games, and powerlifting; the K Group (n=207) included cadets who, during their studies, attended only compulsory training sessions in special physical training and did not engage in additional sports activities. The amount of physical activity per week (in hours) did not differ between the study groups. Research methods: analysis and generalization of literary sources, testing, psychodiagnostic methods, methods of mathematical statistics. Results. Conducted research shows that all volitional qualities have significant, varying degrees of correlation with the level of development of cadets’ motor qualities as future law enforcement officers. A high and average correlation between the levels of development of most volitional qualities of cadets across all three groups was found for indicators of endurance development and applied motor skills in HHC, and for accelerated movement with weapons. The highest correlation coefficients between the levels of development of motor and volitional qualities were found in groups of cadets who also practiced sports, including hand-to-hand combat and other types. Conclusions. The results of the research allow us to conclude that additional physical exercise and sports, especially HHC, are highly effective for the development of both motor and volitional qualities of future law enforcement officers, which, in general, will contribute to the performance of specific tasks in their future professional activities. Мета роботи – дослідити взаємозв’язок між рівнем розвитку рухових та вольових якостей курсантів у процесі занять різними видами рухової активності. Матеріали та методи. У дослідженні, яке проводилося у 2024–2025 навчальному році, взяли участь 352 курсанти-чоловіки Національної академії внутрішніх справ (Україна, м. Київ, НАВС), які навчалися за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та «Право». Для досягнення мети дослідження ми сформували три групи курсантів: група РБ (n=54) включала курсантів, які під час навчання, окрім відвідування обов’язкових навчальних занять зі спеціальної фізичної підготовки, систематично займалися у спортивній секції з рукопашного бою під час спортивно-масової роботи (СМР) (1-й курс – 14 осіб, 2-й курс – 16 осіб, 3-й курс – 13 осіб, 4-й курс – 11 осіб); група С (n=91) містила курсантів, які, як і курсанти групи РБ, додатково у години СМР займалися спортом у секціях з кросфіту, багатоборства, спортивного орієнтування, спортивних ігор, паверліфтингу (1-й курс – 24 особи, 2-й курс – 26 осіб, 3-й курс – 23 особи, 4-й курс – 18 осіб); група К (n=207) включала курсантів, які під час навчання, відвідували лише обов’язкові навчальні заняття зі спеціальної фізичної підготовки та додатково не займалися спортом, СМР проводилася за стандартними затвердженими програмами (1-й курс – 53 особи, 2-й курс – 45 осіб, 3-й курс – 54 особи, 4-й курс – 55 осіб). Обсяг фізичного навантаження на тиждень (у годинах) у досліджуваних групах не відрізнявся. Основною змінною був зміст занять руховою активністю у кожній з груп. Критерії включення: курсанти чоловічої статі, бажання займатися тим або іншим видом спорту під час навчання (визначалося за результатами опитування на початку навчального року), відсутність протипоказань за станом здоров’я до занять спортом; критерій виключення – бажання курсанта вийти з дослідження у будь-який зручний час. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, тестування, психодіагностичні методи, методи математичної статистики. Для характеристики рівня розвитку рухових якостей курсантів було досліджено їх результати з бігу на 100 м (швидкісні якості), підтягування на перекладині (силові якості), з бігу на 3 км (витривалість), човникового бігу 6х100 м (прикладні рухові навички у прискореному пересуванні зі зброєю); виконання прийомів рукопашного бою (прикладні рухові навички з рукопашного бою). Для характеристики вольових якостей під час занять різними видами рухової активності було здійснено тестування курсантів за 5 методиками, які дозволили оцінити 7 показників вольових якостей: методика «Дослідження сили волі» (показник 1 – рівень сили волі); методика «Дослідження імпульсивності» (показник 2 – рівень імпульсивності); методика «Дослідження вольової саморегуляції» (показники 3, 4, 5 – рівень вольової саморегуляції, рівень наполегливості, рівень самоконтролю); методика «Самооцінювання терпіння» (показник 6 – рівень терпіння); методика «Дослідження локусу суб’єктивного контролю» (показник 7 – рівень суб’єктивного контролю). Результати. Проведені дослідження свідчать, що усі вольові якості мають достовірний зв’язок різного ступеня з рівнем розвитку рухових якостей курсантів. Високу і середню кореляцію рівня розвитку більшості вольових якостей курсантів усіх трьох груп було виявлено із показниками розвитку витривалості та прикладними руховими навичками з рукопашного бою та прискореного пересування зі зброєю. Найвищі коефіцієнти кореляції між рівнем розвитку рухових та вольових якостей виявлено у групах курсантів, які додатково займалися спортом: рукопашним боєм та іншими видами. Висновки. Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати про високу ефективність додаткових занять фізичними вправами і спортом, особливо рукопашним боєм, для розвитку як рухових, так і вольових якостей майбутніх правоохоронців, що, в цілому, сприятиме виконанню специфічних завдань їх майбутньої професійної діяльності.