DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Comparative characteristics of educational programs for bachelorlevel Environmentalists in ukrainian and slovakian universities

  (Говерла, 2026) Mitryasova, Olena; Mariychuk, Ruslan; Mats, Andrii; Мітрясова, Oлена Петрівна; Марійчук, Руслан Тарасович; Мац, Андрій Дмитрович

  Детальніше

  The relevance of the study stems from the need to integrate Ukrainian environmental education into the European space and to identify an optimal combination of applied and fundamental approaches for training specialists capable of effectively addressing modern global and regional environmental challenges. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю інтеграції української екологічної осві-ти в європейський простір та пошуком оптимального поєднання прикладних і фундаментальних підходів для підготовки фахівців, здатних ефективно долати сучасні глобальні та регіональні екологічні виклики.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Китайська модель протидії корупції та глобальний режим протидії відмиванню коштів: асиметрична інтеграція чи нормативна альтернатива?

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Літкевич, В. С.

  Детальніше

  У статті здійснено теоретико-порівняльний аналіз антикорупційної моделі Китайської Народної Республіки (далі – КНР) у контексті глобального антикорупційного режиму та режиму протидії відмиванню коштів (далі – ПВК), інституційно сформованих на основі Конвенції ООН проти корупції (далі – UNCAC) і міжнародних стандартів ФАТФ. Концептуальною основою дослідження є критичне осмислення ліберальної презумпції глобального антикорупційного режиму, відповідно до якої ефективність протидії корупції детермінується інституційною незалежністю правоохоронних органів, верховенством права, прозорістю та підзвітністю публічної влади. Обґрунтовується, що практичний досвід КНР ставить під сумнів універсальність цієї передумови.На основі аналізу еволюції китайської антикорупційної політики з початку 2000-х років до періоду оцінювання ФАТФ 2019 року простежено трансформацію моделі від політично централізованого, переважно репресивного механізму забезпечення партійної дисципліни до фінансово орієнтованої системи, інтегрованої у глобальну архітектуру ПВК. Особливу увагу приділено показникам кримінального переслідування, конфіскації та репатріації активів як індикаторам результативності. Встановлено, що високий рівень операційної результативності не супроводжується повною імплементацією ліберально-інституційної моделі та не трансформує глобальний режим, а функціонує в його межах шляхом селективної інтеграції.Звернуто також увагу на високий рівень інтегрованості КНР у глобальну антикорупційну та ПВК архітектуру. Це проявляється в участі у ключових міжнародних форматах – UNCAC, мережі ФАТФ (через APG), Антикорупційній робочій групі G20, регіональних ініціативах Азійського Банку Розвитку та ОЕСР для Азійсько-Тихоокеанського регіону, а також у розгалуженій системі двосторонніх договорів про екстрадицію та взаємну правову допомогу. Ратифікація UNCAC у 2006 р. та проходження процедур міжнародного моніторингу засвідчили формальну відповідність китайської моделі базовим стандартам глобального антикорупційного режиму. Водночас міжнародна антикорупційна політика КНР позначена нормативними суперечностями: поряд з активною участю у багатосторонніх механізмах співпраці зберігається обмежена готовність до повної криміналізації підкупу іноземних посадових осіб та використання антикорупційних інструментів у контексті внутрішньополітичної стабілізації. Доведено, що китайська модель функціонує в межах чинного міжнародного режиму, здійснюючи вибіркову імплементацію його стандартів без демонтажу централізованої політичної архітектури. Це дає підстави інтерпретувати глобальний антикорупційний режим не як механізм нормативної уніфікації, а як багаторівневу конструкцію, що допускає асиметричну інтеграцію та функціональну еквівалентність різних інституційних форм. У порівняльному вимірі китайський досвід розглянуто як окремий тип інституційної конфігурації всередині глобальних антикорупційної та ПВК систем. Зроблено висновок, що фінансова ефективність не є автоматично похідною від ліберальної інституційної моделі, однак довгострокова стійкість і міжнародна довіра залежать від поєднання результативності з гарантіями правової легітимності. The article provides a theoretical and comparative analysis of the anti-corruption model of the People’s Republic of China (hereinafter referred to as the PRC) in the context of the global anti-corruption regime and the anti-money laundering regime (hereinafter referred to as AML), institutionally formed on the basis of the UN Convention against Corruption (hereinafter referred to as UNCAC) and FATF international standards. The conceptual basis of the study is a critical reflection on the liberal presumption of the global anti-corruption regime, according to which the effectiveness of combating corruption is determined by the institutional independence of law enforcement agencies, the rule of law, transparency, and accountability of public authorities. It is argued that the practical experience of the PRC calls into question the universality of this premise.Based on an analysis of the evolution of Chinese anti-corruption policy from the early 2000s to the 2019 FATF assessment period, the transformation of the model from a politically centralized, predominantly repressive mechanism for ensuring party discipline to a financially oriented system integrated into the global AML architecture is traced. Particular attention is paid to indicators of criminal prosecution, confiscation, and repatriation of assets as indicators of effectiveness. It has been established that a high level of operational effectiveness is not accompanied by the full implementation of a liberal-institutional model and does not transform the global regime, but functions within its boundaries through selective integration.Attention is also drawn to the high level of integration of the PRC into the global anti-corruption and AML architecture. This is manifested in its participation in key international formats – UNCAC, the FATF network (through APG), the G20 Anti-Corruption Working Group, regional initiatives of the Asian Development Bank and the OECD for the Asia-Pacific region, as well as in a ramified system of bilateral treaties on extradition and mutual legal assistance. The ratification of UNCAC in 2006 and the completion of international monitoring procedures confirmed the formal compliance of the Chinese model with the basic standards of the global anti-corruption regime. At the same time, China’s international anti-corruption policy is marked by regulatory contradictions: alongside active participation in multilateral cooperation mechanisms, there remains limited willingness to fully criminalize bribery of foreign officials and to use anti-corruption tools in the context of domestic political stabilization.It has been proven that the Chinese model functions within the existing international regime, selectively implementing its standards without dismantling the centralized political architecture. This gives grounds to interpret the global anti-corruption regime not as a mechanism of normative unification, but as a multi-level structure that allows for asymmetric integration and functional equivalence of different institutional forms. In comparative terms, the Chinese experience is considered as a separate type of institutional configuration within the global anti-corruption and AML systems. It is concluded that financial efficiency is not automatically derived from a liberal institutional model, but long-term stability and international trust depend on a combination of effectiveness and guarantees of legal legitimacy.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Воєнні злочини: проблемні питання кваліфікації та розмежування з суміжними кримінальними правопорушеннями

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Кришевич, О. В.

  Детальніше

  Міжнародне правосуддя концентрується на дослідженні найтяжчих міжнародних злочинів – геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів та злочину агресії – забезпечення притягнення до відповідальності за які є універсальною ціллю для всієї міжнародної спільноти. Для підкреслення цього було створено Міжнародний кримінальний суд, який забезпечує реалізацію правосуддя на основі Римського статуту, що визначає юрисдикцію суду та закріплює поняття найтяжчих міжнародних злочинів. Що стосується національного законодавства, то у зв’язку з повномасштабною агресією росії проти України особливого значення набуло здійснення судового розгляду кримінальних проваджень про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розд. ХХ «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» і проблем кримінально-правової охорони миру й безпеки від воєнних злочинів і ст. 438 КК України, яке є основною для кваліфікації воєнних злочинів при тому, що у КК України немає такого терміна, але у міжнародному праві воно є визнаним. Оскільки воєнні злочини регулюють поведінку сторін під час збройних конфліктів, обмежують насильство, забороняючи певні методи і зброю, щоб метою було не винищення всього живого, а лише військове ослаблення супротивника. Зазначені воєнні злочини мають бути передбачені міжнародними договорами, що мають юридичну силу для України, тобто чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду є уособленням останніх напрацювань міжнародного права в частині кримінального переслідування за міжнародні злочини. За даними Офісу Генерального прокурора України, станом на грудень 2025 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 200 136 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 438 КК, тобто воєнні злочини КК України, вчинених в період повномасштабного вторгнення РФ. Хоча необхідно відзначити, що серед такої кількості облікованих кримінальних проваджень, з 2022 р. було засуджено 172 воєнних злочинця, з яких тільки 59 перебували на лаві підсудніх. До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 438 КК, не застосовується давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку (відповідно до ч. 5 ст. 49 та ч. 6 ст. 80 КК). International justice focuses on investigating the most serious international crimes – genocide, crimes against humanity, war crimes, and the crime of aggression – and ensuring that those responsible are brought to justice is a universal goal for the entire international community. To emphasize this, the International Criminal Court was established to ensure the administration of justice based on the Rome Statute, which defines the jurisdiction of the court and establishes the concept of the most serious international crimes. With regard to national legislation, in connection with Russia’s full-scale aggression against Ukraine, the prosecution of criminal proceedings for criminal offenses under Section XX “Criminal Offenses against Peace, Security of Humanity and International Legal Order” and issues of criminal law protection of peace and security from war crimes and Article 438 of the Criminal Code of Ukraine, which is the basis for the classification of war crimes, given that the Criminal Code of Ukraine does not contain such a term, but it is recognized in international law. Since war crimes regulate the behavior of parties during armed conflicts, they limit violence by prohibiting certain methods and weapons so that the goal is not the destruction of all life, but only the military weakening of the enemy.These war crimes must be covered by international treaties that are legally binding on Ukraine, i.e., international treaties in force that have been ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine. The provisions of the Rome Statute of the International Criminal Court embody the latest developments in international law regarding the criminal prosecution of international crimes. According to the Office of the Prosecutor General of Ukraine, as of December 2025, 200,136 criminal offenses under Article 438 of the Criminal Code, i.e., war crimes under the Criminal Code of Ukraine committed during the full-scale invasion by the Russian Federation, had been entered into the Unified Register of Pre-trial Investigations. However, it should be noted that among this number of recorded criminal proceedings, 172 war criminals have been convicted since 2022, of whom only 59 were on trial. Persons who have committed a crime under Article 438 of the Criminal Code are not subject to the statute of limitations for criminal liability and the execution of a conviction (in accordance with Part 5 of Article 49 and Part 6 of Article 80 of the Criminal Code).

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Сучасні виклики кримінально-правового захисту

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Коломієць, Н. В.; Галушка, Д. Ю.

  Детальніше

  Стаття присвячена комплексному аналізу контрабанди як кримінально-правового явища та визначенню сучасних викликів кримінально-правового захисту економічних інтересів держави. Обґрунтовано, що контрабанда в Україні продовжує становити системну загрозу фінансовій стабільності, добросовісній економічній конкуренції та національній безпеці, незважаючи на зміну підходів законодавця до її криміналізації. Досліджено еволюцію кримінально-правового регулювання відповідальності за контрабанду – від декриміналізації товарної контрабанди у 2012 році до повторного запровадження кримінальної відповідальності у 2024 році у зв’язку з внутрішніми потребами держави та зобов’язаннями у сфері європейської інтеграції. Проаналізовано зміст нових статей Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за контрабанду товарів і підакцизних товарів, а також встановлені законодавцем порогові значення, види санкцій і особливості їх застосування. Особливу увагу приділено проблемам правозастосовної практики, зокрема дисбалансу між кримінальною та адміністративною відповідальністю, надмірно високим вартісним критеріям криміналізації, відсутності чіткої регламентації конфіскації предметів контрабанди, а також інституційним труднощам взаємодії між митними органами та Бюро економічної безпеки. Узагальнено перші результати судової практики, які свідчать про низький рівень ефективності нових кримінально-правових механізмів і відсутність невідворотності покарання для організаторів контрабандних схем. Показано, що нинішня модель криміналізації за наявності завищених «вартісних» меж і нечітких процесуальних алгоритмів вилучення та звернення майна в дохід держави не забезпечує належного превентивного ефекту й зберігає сприятливі умови для організованих схем. Проведено порівняльний аналіз підходів до криміналізації контрабанди в державах Європейського Союзу та США. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування з метою підвищення ефективності протидії контрабанді. The article is devoted to a comprehensive analysis of smuggling as a criminal law phenomenon and the identification of modern challenges in the criminal law protection of the economic interests of the state. It is substantiated that smuggling in Ukraine continues to pose a systemic threat to financial stability, fair economic competition and national security, despite the change in the legislator’s approaches to its criminalization. The evolution of the criminal law regulation of liability for smuggling is studied – from the decriminalization of commodity smuggling in 2012 to the re-introduction of criminal liability in 2024 due to domestic needs of the state and obligations in the field of European integration. The content of the new articles of the Criminal Code of Ukraine, which provide for liability for smuggling of goods, including excisable goods, as well as the threshold values, types of sanctions and features of their application established by the legislator, is analyzed. Particular attention is paid to the problems of law enforcement practice, in particular the imbalance between criminal and administrative liability, excessively high value criteria for criminalization, the lack of clear regulation of the confiscation of contraband items, as well as institutional difficulties in interaction between customs authorities and the Bureau of Economic Security. The first results of judicial practice are summarized, which indicate a low level of effectiveness of new criminal law mechanisms and the absence of inevitability of punishment for the organizers of smuggling schemes. It is shown that the current model of criminalization with the presence of inflated cost limits and unclear procedural algorithms for the seizure and conversion of property into state revenue does not provide the proper preventive effect and maintains favorable conditions for organized schemes. A comparative analysis of approaches to the criminalization of smuggling in the countries of the European Union and the United States is conducted. Based on the results of the study, proposals are formulated for improving criminal legislation and the practice of its application in order to increase the effectiveness of countering smuggling.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Воєнна транснаціональна організована злочинність як один із видів вчинення кримінальних правопорушень у співучасті

  (ДВНЗ "УжНУ", 2026-03) Ілінський, О. В.

  Детальніше

  У цій науковій статті з’ясовано соціально-правову природу кримінальних правопорушень, що вчиняються воєнними транснаціональними злочинними організаціями, та доведена необхідність вивчення цих суб’єктів як одного з видів групової злочинності та вчинення злочинів у співучасті.Встановлено, що за формальними ознаками зазначені злочинні об’єднання за аналогією здійснюють ті ж самі діяння, що визначені як суспільно небезпечні та карані в ст. 255 Кримінального кодексу України, а отже, мають бути віднесені до одного з видів співучасті у вчиненні кримінального правопорушення, що закріплені в ст.ст. 27-28вказаного Кодексу.Констатовано також, що в основу такого теоретико-прикладного підходу слід покласти наступні критерії, а саме: високий ступінь суспільної небезпеки вчинюваних воєнними транснаціональними злочинними організаціями кримінальних правопорушень, предметом посягань яких є ті ж речі матеріального світу, що охороняються нормами права, які характерні й для загальнокримінальних злочинних організацій (грошові кошти, цінності, транспортні засоби тощо); особливо тяжкі суспільно небезпечні наслідки, що є результатом вчинення членами таких злочинних організацій як військових кримінальних правопорушень, так і інших загальнокримінальних посягань (на право власності, господарську діяльність, об’єкти екологічної безпеки, т. ін.); тотожні та різноманітні способи вчинення суспільно небезпечних діянь, які ґрунтуються на фізичному чи психічному насильстві; та інше.Виходячи з отриманих результатів дослідження, доведена теоретична і практична цінність сформульованих у цій роботі пропозицій, положень, висновків тощо, а також створено таким чином відповідне наукове підґрунтя для активізації доктринальних досліджень з означеної проблематики, враховуючи її актуальність для України в умовах воєнного стану, а також дуалізм (подвійність) тих потенційних і реальних загроз, які детермінує воєнна транснаціональна організована злочинність, у тому числі у виді посягань як на об’єкти, що стосуються військової служби та воєнних злочинів, так і на об’єкти загальнокримінальної злочинності (у виді крадіжок, грабежу, розбою, рекету, тощо). This scientific article identifies the socio-legal nature of criminal offenses committed by transnational organized war crime groups and substantiates the necessity of studying these entities as a specific type of group criminality and complicity. It is established that, by formal characteristics, these criminal associations perform acts analogous to those defined as socially dangerous and punishable under Article 255 of the Criminal Code of Ukraine; consequently, they should be classified as a form of complicity in committing a criminal offense, as stipulated in Articles 27–28 of the said Code. The study further concludes that the following criteria should form the basis of this theoretical and practical approach: the high degree of social danger of offenses committed by transnational organized war crime groups, the subject matter of which (funds, valuables, vehicles, etc.) is identical to that of general criminal organizations; particularly grave socially dangerous consequences resulting from both military crimes and other general criminal offenses (against property rights, economic activity, environmental safety, etc.); and identical or diverse methods of committing socially dangerous acts based on physical or psychological violence.Based on the research results, the author substantiates the theoretical and practical value of the proposals and conclusions formulated in this work. Furthermore, it establishes a scientific foundation for the intensification of doctrinal research on this issue, given its urgency for Ukraine under martial law, as well as the dual nature of threats posed by transnational organized war crime, including offenses against military service and war crimes, as well as general crimes such as theft, robbery, assault, and racketeering.

  Детальніше