DSpace УжНУ

Електронний репозитарій (сховище, архів) наукових публікацій — це цифрове сховище результатів науково-дослідної діяльності, публікацій науковців, викладачів, аспірантів і студентів університету, а також дипломних та магістерських робіт студентів.

Фільтри

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Нові надходження

  • Item type:Документ,
  • Item type:Документ,
    Цифровізація нотаріальної діяльності в Україні: адміністративно-правовий аспект
    (ДВНЗ "УжНУ", 2026-05) Ментух, Н. Ф.
    У статті систематизовано та узагальнено наукові підходи щодо визначення поняття цифровізації. Визначено сутність, особливості та переваги використання цифрових технологій в нотаріальній діяльності.Обґрунтовано, що нотаріат забезпечує від імені держави захист прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріусами нотаріальних дій, передбачених законодавством.Відзначено, що важливим напрямком у розвитку сучасного нотаріату є впровадження нововведень та розширення цифрової складової у нотаріальній діяльності. Адже повсякденне застосування засобів комунікації, інформаційних систем та мереж не могло не вплинути і на розвиток нотаріату.Авторкою розглянуто та проаналізовано наукові позиції щодо трактування суті поняття «цифровізації». На основі здійсненого аналізу зроблено висновок, що цифровізація – це покращення існуючих процесів шляхом впровадження інформаційних технологій у всі сфери життя, бізнесу та державного управління з метою отримання прогнозованого та гарантованого результату на будь-який керуючий вплив з використанням засобів автоматизації.Відзначено, що успішна робота та постійний розвиток власної цифрової платформи – єдиної державної електронної системи е-нотаріату (Е-Нотаріат) допомагає відповідати викликам нинішнього часу нотаріату. Аргументовано, що впровадження сучасних технологій у традиційну століттями встановлену систему документознавства, відкриває нові можливості для підвищення оперативності нотаріальних дій.Авторкою на основі аналізу теоретичних засад зроблено висновки та подано пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.Відзначено, що відповідно до вимог часу та нових технологій змінюється нотаріальна система України. У зв’язку з цим наголошено про доцільність подальшого продовження розвитку цифрового напрямку у сферу нотаріату. Нові методи та інформаційно-правові інструменти, при цьому, повинні відповідати вимогам інформаційної безпеки, гарантувати стабільність та захищати права та інтереси громадян. The article systematizes and summarizes scientific approaches to defining the concept of digitalization. The essence, features and advantages of using digital technologies in notarial activity are determined.It is substantiated that the notary public ensures, on behalf of the state, the protection of the rights and legitimate interests of citizens and legal entities by performing notarial actions stipulated by law by notaries.It is noted that an important direction in the development of modern notarial activity is the introduction of innovations and the expansion of the digital component in notarial activity. After all, the everyday use of communication tools, information systems and networks could not but affect the development of notarial activity. The author considered and analyzed scientific positions on the interpretation of the essence of the concept of «digitalization». Based on the analysis, it was concluded that digitalization is the improvement of existing processes by introducing information technologies into all spheres of life, business and public administration in order to obtain a predictable and guaranteed result for any management influence using automation tools.It was noted that the successful work and constant development of its own digital platform - the unified state electronic system of e-notary (E-Notary) helps to meet the challenges of the current notary age.It was argued that the introduction of modern technologies into the traditional system of document science, established for centuries, opens up new opportunities for increasing the efficiency of notarial actions.Based on the analysis of theoretical foundations, the author drew conclusions and made proposals for improving national legislation.It was noted that the notarial system of Ukraine is changing in accordance with the requirements of the time and new technologies. In this regard, the expediency of further continuing the development of the digital direction in the field of notary public is emphasized. New methods and information and legal tools, at the same time, must meet the requirements of information security, guarantee stability and protect the rights and interests of citizens.
  • Item type:Документ,
    Кібердипломатія як інструмент стримування державної агресії в кіберпросторі: міжнародно-правові механізми атрибуції кібератак
    (ДВНЗ "УжНУ", 2026-05) Мануілов, Я. С.
    У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження концептуальних засад кібердипломатії як відносно нового, але стратегічно важливого інструменту сучасної зовнішньої політики. Автор розглядає кібердипломатію не лише як засіб комунікації, а як багаторівневий механізм, спрямований на стримування державної агресії в цифровому просторі та формування стійкого правопорядку. Особливу увагу приділено одній із найскладніших проблем міжнародного права – атрибуції кібератак. Проаналізовано дихотомію цього процесу, який поєднує в собі складну технічну форензику (встановлення цифрового сліду) та юридичну кваліфікацію дій суб’єктів згідно з нормами про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. У контексті положень Таллінського посібника детально проаналізовано критерії розмежування «ефективного» та «загального» контролю над недержавними хакерськими угрупованнями, що діють в інтересах держав-агресорів. Доведено, що традиційні підходи до інституту атрибуції потребують адаптації через специфіку конфлікту у кіберпросторі. У статті висвітлено еволюцію «Інструментарію кібердипломатії ЄС» (Cyber Diplomacy Toolbox), зокрема механізмів колективної атрибуції та впровадження обмежувальних заходів (санкцій) як засобів підвищення «ціни» агресивної поведінки. На основі аналізу унікального досвіду України в умовах повномасштабного вторгнення РФ обґрунтовано необхідність переходу від реактивної до проактивної моделі кібердипломатії. У статті підкреслюється важливість уніфікації міжнародних стандартів для цифрових доказів, що дозволить використовувати результати технічних розслідувань у міжнародних судових інстанціях. Визначено подальші перспективи розвитку кодифікації правил поведінки держав у кіберпросторі (норми відповідальної поведінки) та висунуто пропозицію щодо створення інклюзивних міжнародних майданчиків для незалежної верифікації доказів причетності держав до масштабних кібероперацій. Зроблено висновок, що ефективна кібердипломатія є ключовим фактором забезпечення стабільності глобального інформаційного середовища та захисту національного суверенітету в епоху гібридних загроз. This article provides a comprehensive theoretical and legal study of the conceptual foundations of cyber diplomacy as a relatively new yet strategically vital instrument of modern foreign policy. The author conceptualizes cyber diplomacy not merely as a communication tool but as a multi-layered mechanism designed to deter state aggression in the digital realm and establish a resilient legal order. Special emphasis is placed on one of the most intricate challenges in international law – the attribution of cyberattacks. The study analyzes the dichotomy of this process, which integrates complex technical forensics (establishing a digital footprint) with the legal qualification of actors’ conduct under the norms of state responsibility for internationally wrongful acts. Within the framework of the Tallinn Manual, the article provides a detailed analysis of the criteria for distinguishing between «effective» and «overall» control over non-state hacking groups acting on behalf of aggressor states. It is argued that traditional approaches to the institution of attribution require adaptation due to the specific nature of conflicts in cyberspace. The paper highlights the evolution of the «EU Cyber Diplomacy Toolbox», specifically the mechanisms for collective attribution and the implementation of restrictive measures (sanctions) as a means of increasing the «cost» of aggressive behavior. Based on an analysis of Ukraine’s unique experience during the full-scale invasion by the Russian Federation, the author justifies the necessity of transitioning from a reactive to a proactive model of cyber diplomacy. The article underscores the importance of unifying international standards for digital evidence, which would facilitate the use of technical investigation results in international judicial instances. The study identifies future prospects for the codification of rules of state conduct in cyberspace (norms of responsible behavior) and proposes the creation of inclusive international platforms for the independent verification of evidence regarding state involvement in large-scale cyber operations. It is concluded that effective cyber diplomacy is a key factor in ensuring the stability of the global information environment and protecting national sovereignty in the era of hybrid threats. The article examines the conceptual foundations of cyber diplomacy as a strategic foreign policy tool aimed at deterring state aggression in digital space. The complex nature of international legal mechanisms for the attribution of cyberattacks, which combine technical forensics and legal qualification of actors’ conduct, is analyzed. Particular attention is paid to the application of the Articles on Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts and the provisions of the «Tallinn Manual 2.0» in the context of distinguishing between «effective» and «overall» control over non-state actors. The evolution of the «EU Cyber Diplomacy Toolbox» and collective attribution mechanisms as means of increasing the cost of aggressive behavior is highlighted. Based on Ukraine’s experience during the full-scale invasion by the Russian Federation, the necessity of unifying international standards for digital evidence and creating a proactive cyber diplomacy model capable of ensuring the stability of the global information environment is substantiated. The prospects for the further development of the codification of attribution rules and the creation of inclusive international platforms for the verification of evidence have been identified.
  • Item type:Документ,
    Державне управління у сфері соціального підприємництва
    (ДВНЗ "УжНУ", 2026-05) Лялик, О. І.
    У статті здійснено комплексне дослідження теоретико-правових та організаційних засад державного управління у сфері соціального підприємництва. Встановлено, що соціальне підприємництво є особливим видом господарської діяльності, що поєднує ринкові механізми з досягненням суспільно значущих цілей, а його суб’єкти посідають проміжне місце між державними і приватними структурами, що обумовлює необхідність виробленнях спеціальних інструментів державного регулювання. Визначено, що відсутність єдиного уніфікованого правового статусу соціального підприємства у більшості правових систем є системною прогалиною, яка обмежує ефективність державного управління у цій сфері. Досліджено моделі державного регулювання соціального підприємництва в ЄС з урахуванням Рекомендації Ради ЄС 2023 року, якою державам-членам запропоновано комплекс інструментів підтримки соціальної економіки. Проаналізовано механізми публічних закупівель як одного з ключових інструментів державної підтримки соціальних підприємств. Розглянуто питання гібридності організаційної природи соціального підприємства та її правові наслідки для формування системи державного регулювання. Виявлено зв’язок між інституційною логікою соціального підприємства та адміністративно-правовими формами його підтримки. Окрему увагу приділено порівняльно-правовому аналізу організаційно-правових форм соціального підприємства у державах ЄС та США. Зроблено висновок про необхідність формування в Україні комплексного механізму державного управління у сфері соціального підприємництва, що включав би чітке законодавче визначення поняття і статусу соціального підприємства, систему стимулів і преференцій, а також спеціальні процедури в системі публічних закупівель. The article presents a comprehensive study of the theoretical, legal and organisational foundations of state governance in the field of social entrepreneurship. It is established that social entrepreneurship is a special type of economic activity combining market mechanisms with the achievement of socially significant goals, and that its subjects occupy an intermediary position between state and private structures, which necessitates the development of specific instruments of state regulation. It is determined that the absence of a single unified legal status for social enterprises in most legal systems constitutes a systemic gap that limits the effectiveness of state governance in this field. The models of state regulation of social entrepreneurship in the EU are examined, with particular reference to the 2023 Council Recommendation, which proposed to Member States a set of support instruments for the social economy. The mechanisms of public procurement as one of the key instruments of state support for social enterprises are analysed. The hybrid organisational nature of the social enterprise and its legal implications for the formation of a state regulation system are considered. The relationship between the institutional logic of the social enterprise and the administrative legal forms of its support is identified. Special attention is given to a comparative legal analysis of the organisational and legal forms of social enterprises in EU Member States and the United States. It is concluded that Ukraine needs to form a comprehensive mechanism of state governance in the field of social entrepreneurship, which would include a clear legislative definition of the concept and status of the social enterprise, a system of incentives and preferences, and special procedures within the public procurement system. The study contributes to the ongoing academic debate on the optimal balance between regulatory intervention and organisational autonomy in the social enterprise sector, and proposes a multi-level analytical framework for assessing the effectiveness of state governance mechanisms.
  • Item type:Документ,
    Система суб’єктів адміністративно-правового забезпечення надання електронних довірчих послуг в Україні
    (ДВНЗ "УжНУ", 2026-05) Лютіков, П. С.; Черненький, О. М.; Барбашин, С. В.
    Метою дослідження є характеристика системи суб’єктів адміністративно-правового забезпечення надання електронних довірчих послуг в Україні. Актуальність дослідження пов’язана із тим, що функціонування системи електронних довірчих послуг в Україні безпосередньо залежить від узгодженої діяльності суб’єктів, які забезпечують її нормативне проектування, методологічний супровід, безпосередню операційну реалізацію, контроль, нагляд та правовий захист. Разом із тим у вітчизняній адміністративно-правовій науці система суб’єктів адміністративно-правового забезпечення надання електронних довірчих послуг ще не стала предметом самостійного й комплексного дослідження. Наявні наукові підходи переважно зосереджуються або на загальних питаннях правового регулювання електронних довірчих послуг, або на характеристиці окремих уповноважених органів і надавачів послуг, залишаючи поза належною увагою їх системну організацію як багаторівневого утворення. Це ускладнює формування цілісного уявлення про внутрішню структуру відповідної системи, її підсистеми, ієрархію, а також особливості взаємодії органів публічної влади, спеціалізованих регуляторів, контролюючих суб’єктів, надавачів послуг і судових органів у межах єдиного адміністративно-правового механізму. Саме тому актуалізується потреба у науковому осмисленні системи суб’єктів адміністративно-правового забезпечення надання електронних довірчих послуг в Україні з позицій системного підходу, що дозволяє розкрити її цілісність, упорядкованість, структурність та функціональну багаторівневість.У підсумку проведеного дослідження, авторами встановлено, що система суб’єктів адміністративно-правового забезпечення надання електронних довірчих послуг в Україні – це побудована на стійких взаємозв’язках внутрішнього й зовнішнього характеру, сукупність різнорівневих органів публічної влади та інших суб’єктів наділених відповідними повноваженнями, які на принципах координації, субординації та підпорядкування взаємодіють між собою з метою створення належних організаційних, процедурних і правових умов функціонування системи електронних довірчих послуг, гарантування прав і законних інтересів учасників відповідних правовідносин, а також забезпечення стабільності, безпеки та довіри у цифровому публічному середовищі. The purpose of the study is to characterize the system of subjects of administrative and legal support for the provision of electronic trust services in Ukraine. The relevance of the study is обусловлена the fact that the functioning of the electronic trust services system in Ukraine directly depends on the coordinated activity of the subjects that ensure its regulatory design, methodological support, direct operational implementation, control, supervision, and legal protection. At the same time, in domestic administrative law scholarship, the system of subjects of administrative and legal support for the provision of electronic trust services has not yet become the subject of an independent and comprehensive study. Existing scientific approaches are mainly focused either on general issues of legal regulation of electronic trust services or on the characteristics of individual authorized bodies and service providers, leaving without due attention their systemic organization as a multi-level formation. This complicates the formation of a holistic understanding of the internal structure of the relevant system, its subsystems, hierarchy, as well as the peculiarities of interaction between public authorities, specialized regulators, supervisory bodies, service providers, and judicial authorities within a unified administrative and legal mechanism. Therefore, there is a growing need for a scientific understanding of the system of subjects of administrative and legal support for the provision of electronic trust services in Ukraine from the standpoint of a systemic approach, which makes it possible to reveal its integrity, orderliness, structure, and functional multi-level nature.As a result of the conducted study, the authors have established that the system of subjects of administrative and legal support for the provision of electronic trust services in Ukraine is a set of multi-level public authorities and other entities vested with relevant powers, built on stable internal and external interconnections, which interact on the basis of coordination, subordination, and hierarchy in order to create appropriate organizational, procedural, and legal conditions for the functioning of the electronic trust services system, to ensure the rights and legitimate interests of participants in the relevant legal relations, as well as to guarantee stability, security, and trust in the digital public environment.