DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Взаємне визнання електронних підписів країнами ЄС та Україною: правові механізми інтеграції

  (Українсько-польське наукове видавництво «Liha-Pres», 2026-04-20) Логойда Володимир Михайлович

  Детальніше

  Тези виступу на XVIII Міжнародній науково-практичній конференції присвячені процедурі взаємного визнання електронних підписів країнами Європейського Союзу та Україною. Автором аналізується процес наближення законодавства України до норм Регламенту ЄС № 910/2014 від 23.07.2014 про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та про скасування Директиви 1999/93/ЄС (т. з. Регламент eIDAS) та перспективи повного взаємного визнання на всій території ЄС та України кваліфікованих електронних підписів, виданих кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг країн ЄС та України. The abstracts of the speech at the XVIII International Scientific and Practical Conference are devoted to the procedure of mutual recognition of electronic signatures by the countries of the European Union and Ukraine. The author analyzes the process of approximation of Ukrainian legislation to the norms of EU Regulation No. 910/2014 of 23.07.2014 on electronic identification and trust services for electronic transactions in the internal market and repealing Directive 1999/93/EC (the so-called eIDAS Regulation) and the prospects for full mutual recognition throughout the EU and Ukraine of qualified electronic signatures issued by qualified electronic trust service providers of the EU and Ukraine.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  NURSING EDUCATION: A COMPARATIVE ANALYSIS OF FIRSTDEGREE BACHELOR'S LEVEL STUDY PROGRAMS IN POLAND AND UKRAINE

  (Wydawnictwo Międzynarodowej Akademii Nauk Stosowanych w Łomży, 2025-12) Mariia Derbak, Zoia Sharlovych

  Детальніше

  У роботі представлено порівняльний аналіз підготовки медичних сестер в Ужгородському національному університеті (УжНУ) та Міжнародній Академії Прикладних Наук в Ломжі (MANS). Дослідження проводилося шляхом аналізу офіційних навчальних програм спеціальності «Медсестринство», затверджених відповідними освітніми установами. Основними критеріями порівняння були структурно-логічна схема дисциплін, обсяг навчальних годин та кредитів, баланс між теоретичним і практичним навчанням, тривалість клінічної практики, особливості державної атестації. В результаті проведеного дослідження визначено основні відмінності та спільні риси у структурі освітніх програм, обсязі навчального навантаження та підходах до формування професійних компетентностей. У MANS навчання триває 7 семестрів, а в УжНУ – 8 семестрів. Встановлено відмінність у співвідношенні теорії та практики в Україні та Польщі. У MANS значну увагу приділяють практичній підготовці, яка триває довше та проводиться у більш інтегрованому форматі; в українських програмах все ще переважає теоретична складова. У MANS більше уваги приділяється клінічним ситуаціям, інтенсивній терапії, невідкладній допомозі, паліативній медицині та виробничій практиці. А в УжНУ- акцент на управлінську складову: менеджмент та лідерство в медсестринстві, соціальна медицина та економіка охорони здоров’я. Встановлено різницю у формі оцінювання результатів навчання здобувача освіти щодо опанування базових професійних компетентностей, а саме у MANS навчання завершується написанням та захистом дипломної роботи, а в УжНУ атестацією, яка передбачає Єдиний державний комплексний іспит, що включає питання менеджменту та управління в діяльності медичної сестри, невідкладної долікарської допомоги та фармакотерапію. У Польщі медсестри проходять єдину систему сертифікації, що дозволяє працювати в різних країнах Євросоюзу; в Україні сертифікація носить національний характер і вимагає додаткових процедур для працевлаштування у Європі. Українська програма має більш гнучку структуру, що передбачає більшу кількість вибіркових дисциплін та дозволяє будувати індивідуальну траєкторію навчання.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЛЕГКОГО СТУПЕНЯ

  (Видавництво «Молодий вчений», 2026-05) Плокінгер, Евеліна Павлівна; Потюк, Софія Василівна

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Authorities authorised to consider disciplinary proceedings against judges: a comparative legal analysis

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Gordieiev, V. V.; Bzova, L. G.

  Детальніше

  Disciplinary liability is the main form of control over judges in European countries. The article analyses the procedural and legal status of bodies authorised to consider disciplinary complaints regarding the activities of judges in various European countries. It highlights the practice of the European Court of Human Rights and the Court of Justice of the European Union. Some countries provide guarantees of independence for all institutions after the initial stage, including the investigating body and the decision-making body. Other countries point to certain risks of a particular form of politicisation of the judiciary.Some council systems have an appeal procedure before the Council of Judges. In contrast, in others, appeals are lodged with a higher court or the constitutional Court in certain circumstances. In several countries, court presidents can take disciplinary decisions in cases of warnings or a greater number of minor reprimands. In several countries, disciplinary proceedings are heard by a parliamentary committee on judicial discipline, the chief judge, the head of the appeals division, or a government disciplinary council for senior officials. In other cases, the ombudsperson and the chancellor of justice may initiate disciplinary proceedings.In most countries, there are guarantees to protect the independence and impartiality of institutions involved in disciplinary proceedings, particularly the decision-making body. The disciplinary responsibility of judges is important for ensuring the proper administration of justice in accordance with the rule of law and is necessary to maintain confidence in the judiciary.The procedural bodies involved in disciplinary proceedings must respect the separation of powers and the proper administration of justice. The disciplinary regime for magistrates is undoubtedly an area where we are witnessing a marked and rapid evolution of legal systems. Everyone knows the inadequacy of disciplinary control exercised over judges. All emphasize the necessary transparency of prosecutions and disciplinary decisions, the guarantee of trust in the judicial institution. Дисциплінарна відповідальність є основною формою контролю за суддями в європейських державах. У статті проведено аналіз процесуально-правового статусу органів, які уповноважені розглядати дисциплінарні скарги щодо діяльності судді у різних європейських країнах, а також висвітлено практику Європейського суду з прав людини та Суду ЄС. У деяких країнах передбачено гарантії незалежності всіх інституцій після початкової стадії, включно з органом розслідування та органом, що приймає рішення. В інших країнах вказують на певні ризики певної форми політизації судочинства.У деяких системах рад існує процедура оскарження у Раді суддів, в інших апеляція надходить до вищого суду, навіть до конституційного суду за певних обставин. У кількох країнах голови судів наділені повноваженнями приймати дисциплінарні рішення у випадках попереджень або більшої кількості незначних доган. У кількох країнах дисциплінарне провадження розглядається парламентським комітетом із судової дисципліни, головним суддею, відповідно головою апеляційного відділу, або урядовою дисциплінарною радою для вищих посадових осіб. У деяких інших випадках омбудсмен і канцлер юстиції можуть ініціювати дисциплінарне провадження.У переважній більшості країн існують гарантії захисту незалежності та неупередженості установ, залучених до дисциплінарного провадження, зокрема органу, який приймає рішення. Дисциплінарна відповідальність суддів є важливою для забезпечення належного здійснення правосуддя відповідно до верховенства права та необхідною для підтримки довіри до судової влади.Процесуальні органи, залучені до дисциплінарного провадження, повинні поважати поділ влади та належне здійснення правосуддя. Дисциплінарний режим для суддів, безсумнівно, є сферою, де спостерігаємо помітну та швидку еволюцію правових систем. Усім відома неадекватність дисциплінарного контролю, який здійснюється за суддями. Усі підкреслюють необхідну прозорість судових переслідувань і дисциплінарних рішень, гарантію довіри до судової установи.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Конституційно-правові проблеми розмежування повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері земельних відносин

  (ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2026) Швець, О. М.

  Детальніше

  У статті здійснено комплексний конституційно-правовий аналіз проблем розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин в умовах трансформації системи публічної влади, децентралізації та оновлення земельного законодавства. Обґрунтовано, що земля як об’єкт права власності Українського народу має особливу публічно-правову природу, що зумовлює багаторівневий характер управління та потребує чіткої компетенційної визначеності між різними суб’єктами владних повноважень.Проаналізовано стан наукового опрацювання проблематики, зокрема доктринальні підходи до обґрунтування необхідності чіткої нормативної конкретизації повноважень органів публічної влади як інструменту запобігання компетенційним конфліктам і дублюванню управлінських функцій. Встановлено, що ефективність управління земельними ресурсами безпосередньо зумовлена рівнем узгодженості конституційних принципів децентралізації, субсидіарності та правової визначеності з положеннями галузевого законодавства. Наголошено, що нормативну основу розмежування повноважень формують Конституція України, Земельний кодекс України, закони України «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», а також інші нормативно-правові акти, які у сукупності визначають інституційні та процедурні засади здійснення земельної компетенції.Окрему увагу приділено аналізу судової практики Верховного Суду щодо визначення меж компетенції органів публічної влади та розмежування компетенційних і неконпетенційних спорів. Виявлено, що сучасна правозастосовна практика формує вузьке розуміння компетенційного спору, що не завжди забезпечує ефективний механізм вирішення міжінституційних конфліктів. Доведено, що проблеми розмежування виникають як між органами державної влади та місцевого самоврядування, так і між радами різних рівнів, що свідчить про наявність внутрішньої інституційної неузгодженості. Відмічено необхідність доктринального переосмислення логіки компетенційного розподілу та нормативного уточнення критеріїв визначення належного суб’єкта владних повноважень у сфері використання природних ресурсів. Зроблено висновок про потребу системного вдосконалення конституційно-правового механізму розподілу повноважень з метою забезпечення балансу публічних і локальних інтересів та підвищення ефективності публічного управління. The article carries out a comprehensive constitutional and legal analysis of the problems of delimitation of powers of state power bodies and local self-government bodies in the field of land relations in the context of the transformation of the public power system, decentralization and updating of land legislation. It is substantiated that land as an object of property rights of the Ukrainian people has a special public-legal nature, which determines the multi-level nature of management and requires clear competence definition between different subjects of power.The state of scientific research on the issue is analyzed, in particular doctrinal approaches to substantiating the need for clear regulatory specification of the powers of public power bodies as a tool for preventing conflicts of competence and duplication of management functions. It is established that the effectiveness of land resources management is directly determined by the level of consistency of the constitutional principles of decentralization, subsidiarity and legal certainty with the provisions of sectoral legislation. It is emphasized that the normative basis for the separation of powers is formed by the Constitution of Ukraine, the Land Code of Ukraine, the laws of Ukraine “On Land Management”, “On Local Self-Government in Ukraine”, “On Local State Administrations”, as well as other regulatory legal acts, which together determine the institutional and procedural principles for the exercise of land competence.Special attention is paid to the analysis of the Supreme Court’s case law on determining the boundaries of the competence of public authorities and distinguishing between competent and non-competent disputes. It is revealed that modern law enforcement practice forms a narrow understanding of a competence dispute, which does not always provide an effective mechanism for resolving inter-institutional conflicts. It is proven that problems of delimitation arise both between state authorities and local self-government bodies, and between councils of different levels, which indicates the presence of internal institutional inconsistency. The need for a doctrinal rethinking of the logic of the distribution of competences and regulatory clarification of the criteria for determining the appropriate subject of power in the field of natural resource use is noted. The conclusion is made about the need for systematic improvement of the constitutional and legal mechanism for the distribution of powers in order to ensure a balance of public and local interests and increase the efficiency of public administration.

  Детальніше