DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Судові витрати в разі визнання особи недієздатною

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-07) Плєва В.А.; Мазур В.В.

  Детальніше

  У статті авторами звернено увагу на з’ясування поняття та порядку визнання осіб недієздатними за законодавством України, оскільки особа, за наявності відповідного обсягу цивільної дієздатності, може самостійно діяти в цивільному обігу. Одним з основних факторів, що впливають на дієздатність фізичної особи, є стан її психіки. Авторами охарактеризовано особливості судових витрат у процесі визнання особи недієздатною відповідно до чинного законодавства, а також досліджено законодавство та досвід минулих років, проаналізовано судову практику із зарахування витрат на і за рахунок держави. Найбільше уваги приділялося порівняльно-правовій характеристиці норм Цивільного процесуального кодексу України із Законом Укра їни «Про судовий збір», але не лишилися без уваги інші нормативно-правові та підзаконні акти, а також проаналізована думка науковців. Нині триває впровадження судової реформи, відбувається узгодження судочинства України з європейськими стандартами за загаль ноправовими принципами, тому в статті автори пропонують відповідні зміни до чинного законодавства, щоб узгодити їх та в майбутньому уникнути спірних питань на практиці під час розгляду справ. Стаття присвячена дослідженню дефініції «особа з інвалідністю», адже законодавством передбачено, що законні представники можуть звільнятися від сплати судового збору під час розгляду справ в інтересах недієздатних осіб з інвалідністю. Не залишилися і поза увагою питання щодо причин, порядку та критеріїв встановлення інвалідності як міри втрати здоров’я, також з’ясоване поняття та поря док проведення медико-соціальної експертизи, яка проводиться для осіб, що звертаються для встановлення інвалідності. Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що недієздатність встановлюється судом та при цьому є вказівка на строк дії такого рішення і він не може перевищувати двох років, тому автори приділили увагу і розгляду проблемних питань, які стосуються строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. The authors draw attention to clarifying the concept and procedure of recognition of persons incapacitated under the legislation of Ukraine, since a person, if there is an appropriate amount of civil capacity, can act independently in civil circulation. One of the main factors that affect the ability of an individual is the state of his psyche. The authors describe the peculiarities of court costs in the recognition of a person incapacitated in accordance with the current legislation, as well as the legislation and experience of the past years, analyze the case law on crediting costs to and at the expense of the state. The most attention was paid to the comparative legal characterization of the rules of the Civil Procedure Code of Ukraine with the Law of Ukraine “On Judicial Fee”, but other regulatory and legal acts, as well as the opinion of scientists, were not ignored. Currently, judicial reform continues to be implemented, Ukraine’s judiciary is being brought to European standards in line with general legal principles, so the authors propose appropriate changes to the current legislation to bring them into line with each other and to avoid any controversial issues in the future. may occur in practice when dealing with cases. The article is devoted to the study of the definition of “person with disability”, the procedure and criteria for establishing disability as a measure of health loss, as well as the concept and procedure for conducting medical and social examination. The article focuses on exploring the definition of “person with disability” because the law provides that legal representatives may be exempted from paying court fees when dealing with cases of incapacitated persons with disabilities. The questions about the causes, procedure and criteria for establishing disability as a measure of health loss were also left unclear, as well as the concept and procedure of conducting medical and social examination conducted by persons applying for disability. The Code of Civil Procedure of Ukraine stipulates that incapacity is established by a court and is an indication of the validity of such a decision and it cannot exceed two years.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Класифікація самоконтрольних повноважень суду першої інстанції в цивільному процесі за суб’єктами їх ініціювання

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-07) Микуляк П.П.

  Детальніше

  У науковій статті автором здійснено класифікацію самоконтрольних повноважень суду першої інстанції в цивільному процесі за суб’єктами їх ініціювання. Відповідно до обраного критерію автор виділяє шість груп самоконтрольних повноважень суду першої інстан ції: 1) повноваження, які ініціюються учасниками справи та представниками; 2) повноваження, які ініціюються судом; 3) повноваження, які ініціюються державним або приватним виконавцем; 4) повноваження, які ініціюються свідками; 5) повноваження, які ініціюються екс пертами; 6) повноваження, які ініціюються особами, які не є учасниками цивільного процесу. На підставі аналізу норм цивільного процесуального законодавства автор визначає коло самоконтрольних повноважень суду першої інстанції, які ініціюються учасниками справи та представниками (відвід судді, поновлення провадження у справі після її зупинення і т. д.), коло самоконтрольних повноважень суду першої інстанції, які ініціюються судом (поновлення розгляду справи по суті під час винесення рішення в нарадчій кімнаті, відновлення судового провадження тощо), коло самоконтрольних повноважень суду першої інстанції, які ініці юються приватним та державним виконавцем (встановлення чи зміну способу або порядку його виконання тощо), коло самоконтрольних повноважень суду першої інстанції, які ініціюються свідком (повторний допит свідка), коло самоконтрольних повноважень суду першої інстанції, які ініціюються експертом (роз’яснення судом питання, на які експерт має дати відповідь), та коло самоконтрольних повнова жень суду першої інстанції, які ініціюються особами, які не є учасниками цивільного процесу (скасування ухвали суду про накладення судового штрафу тощо). Робиться висновок, що обсяг самоконтрольних повноважень суду першої інстанції, які ініціюються учасниками справи та представни ками, є найбільш обширний, проте вони разом із судом або іншими суб’єктами можуть багато самоконтрольних повноважень ініціювати спільно. In the scientific article the author systemizes the self-control authorities of the court of primary jurisdiction in the civil process by the subjects of theirs initiation. According to the chosen criteria the author sorts out six groups of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction: 1) the authorities, that are initiated by the participants and representatives; 2) the authorities, that are initiated by the court; 3) the authorities, that are initiated by the state enforcement officer or private executor; 4) the authorities, that are initiated by the witnesses; 5) the authorities, that are initiated by the experts; 6) the authorities, that are initiated by the persons, that are not the participants of the civil process. On the basis of the analysis of the provisions of the civil procedure legislation the author specifies the range of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the participants of a case and representatives (the judge rejection, the revival of proceedings after its stoppage and so on), the range of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the court (the revival of proceedings essentially during the rendering of decision in a consultation room, renewal of proceeding etc.), the range of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the state enforcement officer or private executor (the determination or change of method, or procedure of its execution etc.), the range of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the witness (the re-examination of a witness), the range of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the expert (the explanation by the court a question, that must be answered by the expert) and the range of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the persons, that are not the participants of the civil process (the repeal of the court decision about the imposition of a court fine etc.). It was made a conclusion, that the scope of the self-control authorities of the court of primary jurisdiction, that are initiated by the participant of the case and the representatives is the vastest, however, together with the court or the other subjects can initiate a lot of self-control authorities jointly.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Про зміст договору інжинірингу

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-07) Мехеда В.Д.

  Детальніше

  У статті наголошено, що поняття якості надається й в багатьох інших нормативно-правових актах, однак вважаємо, що у договорі інжинірингу сторони мають дотримуватися усіх імперативно визначених стандартних вимог щодо якості надання послуг та виконання робіт. Якість у договорі інжинірингу є насамперед обов’язковим виконанням взятих на себе інжинірингових зобов’язань, а також дотри мання різних рекомендацій щодо результату виконаних робіт / надання послуг, які закладаються під час виконання досліджуваного дого вору. Визначено, що за договором інжинірингу виконавець, виявивши недоліки, виконав зобов’язання з моменту відправлення письмо вого повідомлення замовнику за адресою, вказаною у цьому ж договорі. Такі дії виконавця матимуть істотне значення, адже він виконав свій обов’язок своєчасно і належним чином. При цьому зауважимо, що відповідно до ст. 847 Цивільного кодексу України підрядник не зобов’язаний здійснювати попередження негайно після виявлення відповідних обставин, однак для того, щоб це попередження вважа лося своєчасним, підрядник має здійснити його хоча б до моменту початку робіт, у процесі виконання яких можуть використовуватися недоброякісні чи непридатні матеріали, які надав замовник. Зроблено висновок, що за договором інжинірингу до зобов’язань виконавця слід відносити: гарантування повноти наданої інформації, зокрема й щодо належного володіння чи експлуатації результатами робіт; під готовка звіту про результати виконаних робіт; правильне зберігання обладнання та його експлуатація відповідно до цілей; забезпечення безпеки людей, майна, навколишнього середовища; зберігання та передання інформації після виконання умов договору інжинірингу та інші. Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що загальний успіх як для виконавця, так і для замовника у досягненні мети договору інжинірингу – це насамперед належне виконання його умов. З огляду на це перелік прав та обов’язків сторін може доповнюватися й іншими зобов’язаннями, адже з розвитком економічного складника на ринку виконання послуг / робіт зростає перелік нових, в тому числі й технологічних обов’язків. The article emphasizes that the concept of quality is also provided in many other legal acts, however, we believe that in the engineering contract, the parties must comply with all imperative standard requirements for the quality of services and works. Quality in an engineering contract is, first and foremost, a mandatory fulfillment of the undertaken engineering obligations, as well as adherence to various recommendations regarding the result of the work performed/the provision of services that are laid down in the performance of the contract under study. It was determined that under the engineering contract, the contractor, having identified the shortcomings, fulfilled the obligation from the moment of sending a written notice to the customer at the address specified in the same contract. Such actions of the performer will be essential as he fulfills his duty in a timely and proper manner. It should be noted that in accordance with Art. 847 of the Civil Code of Ukraine, the contractor is not obliged to give notice immediately after the identification of the relevant circumstances, but in order to be considered timely the contractor must carry it out at least until the beginning of the work, in the course of which poor or unsuitable materials may be used provided by the customer. It is concluded that under the engineering contract, the obligations of the contractor should include: guaranteeing the completeness of the information provided, including regarding proper possession or exploitation of the results of the works; preparation of the report on the results of the completed works proper storage and operation of the equipment in accordance with the purpose; ensuring the safety of people, property, the environment; storage and transfer of information after the fulfillment of the terms of the engineering contract and others. Summarizing the above, it should be noted that the overall success of both the contractor and the customer in achieving the purpose of the engineering contract is, first and foremost, the proper fulfillment of its conditions. In view of this, the list of rights and obligations of the parties may be supplemented by other obligations, as the list of new ones, including technological obligations, grows with the development of the economic component in the market of services/works.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Цивільно-правові аспекти охорони майнових прав іноземців та осіб без громадянства в разі примусового відчуження земельних ділянок

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-07) Крупник Р.В.

  Детальніше

  У статті проаналізовано основні проблемні моменти, пов’язані із примусовим відчуженням земельних ділянок від осіб без громадян ства та іноземців, які не можуть мати її у власності. Звернуто увагу на недосконалість чинної редакції ст. 145 ЗК України у зв’язку з тим, що нею чітко не передбачено, які земельні ділянки підлягають примусовому відчуженню, суб’єктів, які вправі звертатися з позовом про примусове відчуження земельної ділянки, а також спосіб та процедуру такого відчуження. За результатами дослідження обґрунтовано авторську позицію, що від осіб без громадянства та іноземців може бути примусово відчужено не лише земельну ділянку сільськогоспо дарського призначення, але й земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка не може перебувати у власності цих осіб. У процесі визначення суб’єкта, котрий вправі звертатися до суду з позовом про примусове відчуження земельної ділянки до уваги потріб но брати категорію земель та місцезнаходження цієї ділянки, а також те, який із передбачених у ст. 122 ЗК України органів вправі розпо ряджатися вказаною земельною ділянкою, якщо вона не перебуває в приватній власності. Зазначено, що під примусовим відчуженням земельної ділянки, згідно зі ст. 145 ЗК України, необхідно розуміти примусовий її продаж, оскільки чинне законодавство України вста новлює лише один випадок безоплатного позбавлення особи права власності – конфіскацію, котра в цих відносинах застосовуватися не може. Також обґрунтовано, що відповідатиме чинному законодавству України встановлення судом у своєму рішенні порядку примусової реалізації земельної ділянки, передбаченого нормами Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням таких особливостей: покупцями земельної ділянки можуть виступати, зокрема, особи, передбачені в ст. 130 ЗК України, і не можуть виступати іноземці та особи без громадянства; всі отримані за продаж земельної ділянки кошти, за винятком витрат виконавчого провадження та виконавчого збору перераховуються боржникам; у разі нереалізації земельної ділянки на третіх електронних торгах вона підлягає передачі стягувачу зі сплатою останнім боржнику її вартості за ціною третіх торгів. This article evaluates the main issues regarding the forced alienation of land plots from foreigners and stateless persons who cannot own it. The article emphasizes the deficiency of the current edition of Art. 145 of the Land Code of Ukraine due to the fact that it does not clearly stipulate which land plots are subject to forced alienation, who are entitled to file a lawsuit for the forced alienation of the land plot, as well as the method and procedure of such alienation. Based on the research the author substantiated that not only the agricultural land plots can be subjects of forced alienation from stateless persons and foreigners but also the non-agricultural land plots which cannot be owned by these persons. Regarding the issue who is entitled to file a lawsuit for the forced alienation of a land plot, the category of land and location of the land should be taken into consideration, as well as the authorities entitled to dispose the land plot in accordance with the Art. 122 of the Land Code of Ukraine, if it is not privately owned. The article underlines that according to Art. 145 of the Land Code of Ukraine the forced alienation of the land plot is the forced sale of it, since the Ukrainian laws establishes only one case of free deprivation of the person’s property right – confiscation, which cannot be applied in these relations. It is also substantiated that in accordance with the Ukrainian laws, the courts will render in their decision the order on forced sale of the land plot which is stipulated by the norms of the Law of Ukraine “On Enforcement Proceedings”, taking into account the following features: in particular, the buyers of the land plots can be persons listed in Art. 130 of the Land Code of Ukraine, but neither foreigners nor stateless persons; all money received for the sale of the land plot, except for the costs of enforcement proceedings and enforcement fees, are transferred to the debtors; in case of not selling the land on the third electronic auctions, it is subject to transfer to the creditor with the payment to the last debtor of its value at the price of the third auction.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Ефективність способів захисту прав у цивільному судочинстві

  (ДВНЗ «УжНУ», 2019-07) Коханська М.Л.

  Детальніше

  Наразі судова система переживає трансформацію в Україні під впливом двох факторів – технологічного процесу та судової реформи. Метою поточних реформ є забезпечення найбільш ефективних судових процесів. Здебільшого під час оцінки ефективності правосуддя акцент робиться на оцінці самої судової влади, її доступності, оптимальності, розумності її організації, фінансування тощо. Багатовимір ність цієї проблеми зумовлює необхідність вивчення такого складника, як ефективність методу захисту в цивільному процесі. Питання розуміння й визначення критеріїв встановлення ефективності методів захисту прав є актуальним та досить суперечливим. Показовими критеріями ефективності правосуддя є його доступність і прогнозованість, однак при цьому не варто забувати про мету цивільного судочинства. Цивільний процес не має бути самоціллю. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, сво бод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України). Суд, визначаючи у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не передбачений законом чи домовленістю, повинен виходити насамперед із позиції відсутності ефективного детермінованого способу захисту. Якщо закон або договір забезпечує ефективний спосіб захисту, необхідно застосовувати саме цей спосіб. Ефективність у такому разі – це оціночна концепція, і вже на стадії підготовчого провадження суддя повинен вирішити питання ефективності/неефективності способів захисту прав, визначених законом. Ця необхідність виникає через те, що джерелами форму вання предмета доказування у справі є вимоги та/або заперечення сторін, а також норми, що підлягають застосуванню. Від вимоги, яку пред’являє позивач, буде залежати судова діяльність у справі загалом та доказуванні зокрема. Ми вважаємо, що головний фактор, який повинен бути основою для оцінки ефективності способу захисту права, – це мета звернення до суду або мета захисту. У статті визначено, що кількість критеріїв оцінки ефективності методів захисту прав повинна також включати юридичну мету заявленого способу захисту (заявлену вимогу). Відмова в позові не повинна мати місце лише тому, що позов позивача про захист його прав суд вважає неефективним. Currently, the judicial system is undergoing transformation in Ukraine under the influence of two factors – the technological process and judicial reform. The aim of the ongoing reforms is to provide the most efficient litigation. For the most part, when assessing the effectiveness of justice, the emphasis is on evaluating the judiciary itself, its accessibility, optimality and reasonableness to its organization, its funding and so on. The multidimensional nature of this problem makes it necessary to study such a component as the effectiveness of the defense method in the civil process. The question of understanding and determining the criteria for establishing the effectiveness of methods of protecting rights is relevant and rather controversial. The court, determining in its court decision such a method of protection that is not provided for by law or by agreement, should proceed, first of all, from the standpoint of the absence of an effective deterministic method of protection. If a law or contract provides an effective way of protection, the latter should be applied. Efficiency in this case is an appraisal concept and already at the stage of preparatory proceedings the judge must decide on the issues of effectiveness/inefficiency of ways to protect the rights defined by law. This need arises due to the fact that the sources of the formation of the subject of evidence in the case are the requirements and/or objections of the parties, as well as the norms that are subject to application. Depending on the requirement that the plaintiff makes, the judicial activity in the case as a whole and the evidence in particular will depend. We believe that the main factor should be the basis for assessing the effectiveness of a method of protecting a right - the purpose of going to court or the purpose of defense. The article determines that the number of criteria for evaluating the effectiveness of methods of protecting rights should also include the legal goal of the claimed method of protection (the claimed requirement). Denials of a claim are considered to be invalid only because the plaintiff’s claim for the protection of his rights is ineffective in the court’s opinion.

  Детальніше