DSpace УжНУ

Нові надходження

• Item type:Документ,

  Дистанційне правосуддя в Україні: цивільно-процесуальний контекст реалізації та перспективи розвитку

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Клипа, О. П.

  Детальніше

  У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану дистанційного правосуддя в Україні з акцентом на цивільно-процесуальний контекст його запровадження, функціонування та подальшої еволюції. Розкрито сутність цифрової трансформації судочинства, зокрема впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, можливостей електронного кабінету, онлайн подання процесуальних документів, фіксації процесуальних дій та проведення судових засідань у режимі відеоконференції. Наголошено на тому, що дистанційні інструменти здатні забезпечити підвищення оперативності, доступності та ефективності розгляду справ, однак потребують належних процесуальних гарантій для повного дотримання принципів змагальності, рівності сторін і справедливого судового розгляду.У роботі проаналізовано ключові ризики та виклики, пов’язані з технічною надійністю систем, захистом персональних даних, автентифікацією учасників процесу, можливістю зловживань та неоднозначністю правозастосовної практики. Досліджено позиції науковців та актуальні тенденції розвитку судової практики щодо застосування дистанційних форм участі у процесі. Обґрунтовано необхідність подальшого посилення нормативної бази, стандартизації технічних вимог, цифрової рівності учасників процесу та удосконалення гарантій доступу до правосуддя в умовах цифровізації.Обґрунтовано висновок, що дистанційне правосуддя є перспективним напрямом розвитку української судової системи, здатним суттєво модернізувати механізми здійснення цивільного судочинства, за умови належного балансування між інноваційністю, безпекою та процесуальною справедливістю. Водночас для повноцінної та ефективної реалізації дистанційного правосуддя необхідно подолати низку системних викликів. Серед них – нерівномірний рівень цифрової грамотності населення, технічна нестабільність окремих електронних сервісів, загрози інформаційній безпеці та ризики порушення конфіденційності персональних даних. Важливим є також нормативне забезпечення гарантій автентифікації особи учасника процесу та достовірності електронних доказів, адже саме ці елементи є основою процесуальної легітимності судового розгляду. The article provides a comprehensive analysis of the current state of remote justice in Ukraine with an emphasis on the civil procedural context of its introduction, functioning, and further evolution. The essence of the digital transformation of judicial proceedings is revealed, in particular, the implementation of the Unified Judicial Information and Telecommunications System, the capabilities of the electronic office, online submission of procedural documents, recording of procedural actions, and holding court sessions via video conference. It is emphasized that remote tools can increase the efficiency, accessibility, and effectiveness of case processing, but require appropriate procedural guarantees to fully comply with the principles of adversarial proceedings, equality of arms, and fair trial.The paper analyzes key risks and challenges related to the technical reliability of systems, protection of personal data, authentication of participants in the process, the possibility of abuse and ambiguity of law enforcement practice. The positions of scientists and current trends in the development of judicial practice regarding the use of remote forms of participation in the process are studied. The need for further strengthening of the regulatory framework, standardization of technical requirements, digital equality of participants in the process and improvement of guarantees of access to justice in the conditions of digitalization is substantiated.It is concluded that remote justice is a promising direction in the development of the Ukrainian judicial system, capable of significantly modernizing the mechanisms of civil justice, provided that there is a proper balance between innovation, security, and procedural fairness. At the same time, for the full and effective implementation of remote justice, it is necessary to overcome a number of systemic challenges. Among them are the uneven level of digital literacy of the population, the technical instability of certain electronic services, threats to information security, and risks of violating the confidentiality of personal data. It is also important to ensure regulatory guarantees for the authentication of the identity of a participant in the process and the reliability of electronic evidence, as these elements are the basis of the procedural legitimacy of the trial.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Майнові права та обов’язки подружжя: сучасні тенденції

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Ільїна, А. О.

  Детальніше

  У статті досліджено сучасні трансформаційні процеси, що відбуваються у сфері правового регулювання майнових прав та обов’язків подружжя в умовах динамічної цифрової економіки, стрімкої транскордонної мобільності капіталу та кардинальної зміни соціально-рольових моделей сім’ї. Встановлено, що традиційні інститути сімейного права, які були засновані на патріархальній домінанті та домінуванні виключно матеріальних активів, виявилися об’єктивно неспроможними адекватно врегулювати відносини щодо нематеріальних, цифрових та транскордонних активів. Ця неспроможність особливо гостро проявляється у відсутності чітких компенсаційних механізмів для партнера, який інвестував час та зусилля у розвиток «людського капіталу» іншої сторони. Центральна проблема полягає у диспаритеті між юридичним принципом рівності часток та фактичною економічною нерівністю, що виникає внаслідок відсутності належної правової оцінки нефінансового внеску одного з партнерів.Проведено комплексний аналіз ключових тенденцій, зокрема, домінуючого переходу від імперативного законного режиму спільної сумісної власності до договірної децентралізації. Обґрунтовано, що індивідуалізований шлюбний контракт еволюціонував у превентивний, інтегрований інструмент фінансового планування, який дозволяє створювати гібридні режими власності, чітко розмежовувати високоризикові та боргові зобов’язання, а також встановлювати гнучкі договірні аліментні зобов’язання inter partes на умовах компенсації. Детально розглянуто необхідність радикального розширення об’єкта власності шляхом включення інтелектуальної власності, корпоративних прав та, особливо, криптовалютних активів. Особлива увага приділена необхідності розмежування активного приросту вартості бізнесу (внаслідок спільних зусиль) від пасивного (ринкові фактори), що вимагає залучення вузькопрофільних фінансових експертів та інтердисциплінарної експертизи для їхньої точної оцінки та справедливого поділу.Акцентовано увагу на застосуванні концепції «людського капіталу» та юридичній валідації рівноцінності нефінансової праці (догляд, домашнє господарство). Доведено, що невизнання цієї праці прямо призводить до майнової асиметрії подружжя. На основі аналізу практики виокремлено механізми економічної реабілітації (наприклад, фінансування перекваліфікації) та компенсації інвестицій у професійну кваліфікацію партнера, що є необхідною умовою відновлення економічної рівноваги.Зроблено висновок, що ефективність захисту майнових прав вимагає посилення публічно-правового контролю за умовами шлюбних договорів на предмет їхньої кабальності та нерівності, а також пріоритетного розвитку медіації як більш гнучкого та конфіденційного способу вирішення складних сімейних спорів. The article examines the contemporary transformative processes occurring in the legal regulation of property rights and obligations of spouses amidst a dynamic digital economy, accelerated cross-border capital mobility, and fundamental changes in family socio-role models. It is established that traditional family law institutions, which were founded on patriarchal dominance and the prevalence of exclusively tangible assets, have proven objectively incapable of adequately regulating relations concerning intangible, digital, and cross-border assets. This inadequacy is particularly acute in the absence of clear compensation mechanisms for the partner who invested time and effort in developing the «human capital» of the other party. The core problem lies in the disparity between the legal principle of equal shares and the actual economic inequality that arises from the lack of proper legal valuation of one partner’s non-financial contribution.A comprehensive analysis of key trends is conducted, specifically the dominant shift from the imperative statutory regime of joint marital property to contractual decentralization. It is substantiated that the individualized marriage contract has evolved into a preventive, integrated financial planning instrument that allows for the creation of hybrid property regimes, the clear delimitation of high-risk and debt obligations, and the establishment of flexible contractual alimony obligations inter partes based on compensation terms. The necessity of a radical expansion of the property object is examined in detail, including intellectual property, corporate rights, and, specifically, cryptocurrency assets. Special attention is paid to the need to differentiate between the active growth in business value (resulting from joint efforts) and passive growth (market factors), which necessitates the involvement of highly specialized financial experts and interdisciplinary expertise for accurate valuation and equitable division.Particular focus is given to the application of the «human capital» concept and the legal validation of the equal value of non-financial labor (caregiving, housekeeping). It is proven that the non-recognition of this labor directly leads to spousal property asymmetry. Based on practice analysis, mechanisms for economic rehabilitation (e.g., financing professional retraining) and compensation for investments in a partner’s professional qualifications are highlighted as essential prerequisites for restoring economic equilibrium.It is concluded that the effectiveness of protecting property rights requires the strengthening of public-legal control over the terms of marriage contracts regarding their unconscionability and inequality, as well as the priority development of mediation as a more flexible and confidential means of resolving complex family disputes.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Примус як цивільна процесуальна гарантія: декларована мета і реальна дієвість

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Зленко, С. М.

  Детальніше

  У статті здійснено огляд наукових напрацювань щодо суті та правової природи процесуального примусу як правового інституту. Надана оцінка сучасного стану даного інституту в контексті його дієвості.Зазначається, що фактична реальність під час відправлення правосуддя характеризується існуванням непоодиноких випадків демонстрації недобросовісності та несумлінності з боку учасників справи під час реалізації власних прав та виконання обов’язків, у зв’язку з чим у законі передбачені заходи процесуального примусу, як засоби протидії цьому. Ці процесуальні гарантії покликані забезпечити дотримання процесуального порядку вирішення спору і, як наслідок, сприяти виконанню завдання цивільного судочинства шляхом обмеження у тій чи іншій формі свободи певної особи-порушника, впливу на його свідомість та поведінку.Одночасно автором підкреслюється, що судочинство не зводиться до обов’язкового застосування інституту процесуального примусу. Крім того, в ряді випадків, в контексті дієвості заходів примусу, спостерігається невідповідність форми меті, що у свою чергу породжує обґрунтовані сумніви у їх здатності попереджувати виникнення процесуальних ускладнень у ході здійснення судочинства або ж оперативно усувати наслідки таких ускладнень. Це дозволяє вести мову про декларативність інституту процесуального примусу у його сучасному форматі.Констатується, що на забезпечення добросовісного виконання учасниками справи своїх процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами, унеможливлення створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства можна спрямувати інші процесуальні засоби, оминаючи при цьому взаємодію у формі примусу з тією особою, в інтереси якої явно не входить об’єктивний розгляд справи.Висловлена критична думка щодо доречності використання у даному контексті лінгвістичної конструкції «примус», оскільки останній в ряді випадків виконує каральну функцію, що не узгоджується з декларованою метою його існування.Натомість автором запропоновано згрупувати у окремий інститут всі цивільні процесуальні правові засоби, об’єднані визначеною метою, з подальшим відображенням їх переліку в певному структурному елементі ЦПК (розділ, глава тощо). The article reviews scientific developments on the essence and legal nature of procedural coercion as a legal institution. An assessment of the current state of this institution in the context of its effectiveness is provided.It is noted that the actual reality during the administration of justice is characterized by the existence of frequent cases of demonstration of bad faith and dishonesty on the part of the participants in the case during the exercise of their own rights and the performance of their duties, in connection with which the law provides for measures of procedural coercion as a means of counteracting this. These procedural guarantees are designed to ensure compliance with the procedural order of dispute resolution and, as a result, contribute to the fulfillment of the task of civil justice by restricting in one form or another the freedom of a certain offender, influencing his consciousness and behavior.At the same time, the author emphasizes that judicial proceedings are not reduced to the mandatory application of the institute of procedural coercion. In addition, in a number of cases, in the context of the effectiveness of coercive measures, there is a discrepancy between the form and the purpose, which in turn raises reasonable doubts about their ability to prevent the emergence of procedural complications in the course of judicial proceedings or to promptly eliminate the consequences of such complications. This allows us to speak of the declarative nature of the institute of procedural coercion in its modern format.It is stated that other procedural means can be used to ensure the conscientious performance by the participants in the case of their procedural duties, to stop the abuse of rights, and to prevent the creation of unlawful obstacles to the conduct of justice, while avoiding interaction in the form of coercion with a person whose interests clearly do not include an objective consideration of the case.A critical opinion is expressed regarding the appropriateness of using the linguistic construction «coercion» in this context, since the latter in a number of cases performs a punitive function, which is inconsistent with the declared purpose of its existence.Instead, the author proposed to group into a separate institution all civil procedural legal means united by a specific purpose, with the subsequent reflection of their list in a certain structural element of the Code of Civil Procedure of Ukraine (section, chapter, etc.).

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Між творчістю та алгоритмами: як захистити права авторів в епоху штучного інтелекту

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Задорожна, А. В.; Васянович, Д. О.

  Детальніше

  Статтю присвячено комплексному дослідженню проблем захисту прав авторів, чиї твори були використані у процесі машинного навчання, та у подальшій діяльності систем штучного інтелекту. Стрімкий розвиток технологій генеративного ШІ спричинив збільшення обсягів використання об’єктів авторського права без попереднього отримання згоди авторів, а також без належної компенсації за таке використання. У роботі проаналізовано основні виклики з якими стикаються суб’єкти, у зв’язку із масовим використанням їх творів у навчанні ШІ. Також визначено, яким чином ці проблеми впливають на сучасну систему авторського права, та її здатність забезпечити охорону і ефективний захист інтелектуальної власності. Особливу увагу приділено порівнянню підходів до вирішення цього питання у світі та Україні. Розглянуто сучасні законодавчі ініціативи США та Європейського Союзу, які вже зробили значні кроки до урегулювання цієї проблеми, і які пропонують спеціальні механізми регулювання доступу до таких даних, прозорості їх використання та забезпечення авторських прав. В національному контексті проводиться оцінка чинного національного законодавства, його відповідності європейським стандартам, а також перспектив удосконалення. Оцінюються виклики, пов’язані із недостатньою визначеністю норм щодо використання творів у навчанні ШІ. На основі цих досліджень виокремлено основні проблеми, що постають у сфері захисту авторського права: відсутність прозорості даних, складність отримання доказів використання творів серед великих масивів інформації, неможливість видалення даних з навченої моделі, неврегульованість належних механізмів отримання згоди, відсутність інструментів справедливої компенсації, транскордонна юрисдикція та колізія норм, відсутність сталої практики щодо алгоритму дій учасників. На основі проведеного аналізу, запропоновано можливі шляхи вирішення даної проблеми, виокремлені на основі трьох принципів: можливість отримання правовласниками справедливої винагороди; особисті права, пов’язані з твором мають бути захищені навіть після його переходу у суспільне надбання; добросовісність використання. The article is devoted to a comprehensive study of the problems of protecting the rights of authors whose works have been used in the process of machine learning and in the further activities of artificial intelligence systems. The rapid development of generative AI technologies has led to an increase in the use of copyrighted works without prior consent from the authors and without adequate compensation for such use. The article analyzes the main challenges faced by entities in connection with the extensive use of their works in AI training. It also identifies how these issues affect the current copyright system and its ability to ensure the protection and effective defense of intellectual property.Particular attention is paid to comparing approaches to addressing this issue globally and in Ukraine. The article examines current legislative initiatives in the US and the European Union, which have already taken significant steps toward regulating this matter and which propose and develop specialized mechanisms to regulate access to such data, ensuring transparency of its use, and copyright protection. In the national context, an assessment is made of the current national legislation, its compliance with European standards, and prospects for improvement. The challenges associated with the lack of clarity in the rules governing the use of works in AI training are assessed.Based on this research, the main problems arising in the field of copyright protection are identified: lack of data transparency, difficulty in obtaining evidence of the use of works among large amounts of information, inability to delete data from a trained model, lack of regulation of appropriate mechanisms for obtaining consent, the lack of fair compensation tools, cross-border jurisdiction and conflict of laws, and the lack of consistent practice regarding the algorithm of actions of participants.Based on the analysis, possible solutions to this problem are proposed, based on three principles: the possibility for rights holders to receive fair remuneration; personal rights related to a work must be protected even after it has entered the public domain; and good faith use.

  Детальніше
• Item type:Документ,

  Визначення моменту набуття права власності на майно за набувальною давністю

  (ДВНЗ "УжНУ", 2025-11) Дубовик, В. В.

  Детальніше

  У статті проаналізовано загальні положення щодо набуття права власності на майно за набувальною давністю та зроблено висновок, що для визначення моменту набуття права власності на майно за набувальною давністю важливе значення має правовий режим майна, зокрема, чи належить майно до нерухомого чи рухомого майна, чи є рухоме майно транспортним засобом або цінним папером. Аргументовано, що моментом набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі рішення суду, що набрало законної сили, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Моментом набуття права власності за набувальною давністю на рухомі речі, крім транспортних засобів і цінних паперів, є момент спливу п’ятирічного строку фактичного володіння чужим рухомим майном. Моментом набуття права власності за набувальною давністю на транспортні засоби і цінні папери є момент набрання законної сили судовим рішенням про визнання права власності на транспортні засоби і цінні папери за набувальною давністю.Доведено, що моментом набуття права власності за набувальною давністю на рухомі речі, крім транспортних засобів і цінних паперів, якщо особа заволоділа рухомими речами на підставі договору з їхнім власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про їхнє повернення, є момент спливу трьохрічного строку позовної давності та п’ятирічного строку фактичного володіння чужими рухомими речами з часу спливу позовної давності. Моментом набуття права власності за набувальною давністю на транспортні засоби і цінні папери, якщо особа заволоділа транспортними засобами і цінними паперами на підставі договору з їхнім власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про їхнє повернення, є момент набрання законної сили судовим рішенням про визнання права власності на транспортні засоби і цінні папери за набувальною давністю. The author of the article has analyzed general provisions on acquiring title by acquisitive prescription and has concluded that the legal regime of property is important for determining the moment of acquiring title by acquisitive prescription, in particular, whether the property belongs to real estate or res mobiles, whether res mobiles are vehicles or securities.It has been argued that the moment of acquiring title by acquisitive prescription is the moment of state registration of the right to ownership to real estate in accordance with the procedure established by the Law of Ukraine «On State Registration of Corporeal Rights to Real Estate and their Encumbrances», based on a court decision on declaration of title by acquisitive prescription that has entered into legal force. The moment of acquiring title by acquisitive prescription to res mobiles, except for vehicles and securities, is the moment of the five-year period’s expiration of actual possession of another’s res mobiles. The moment of acquiring title by acquisitive prescription to vehicles and securities is the moment when a court decision on declaration of title to vehicles and securities by acquisitive prescription enters into legal force.It has been proved that the moment of acquiring title by acquisitive prescription to res mobiles, except for vehicles and securities, if a person took possession of res mobiles on the basis of a contract with their owner, who did not make a claim for returning them after the expiration of the contract, is the moment of the three-year period’s expiration of the period of prescription and the five-year period of actual possession of another’s res mobiles from the time of the period of prescription’s expiration. The moment of acquiring title by acquisitive prescription to vehicles and securities, if a person took possession of vehicles and securities on the basis of a contract with their owner, who did not make a claim for returning them after the expiration of the contract, is the moment when a court decision on declaration of title to vehicles and securities by acquisitive prescription entered into legal force.

  Детальніше