Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/11268
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorРусин, Василь Іванович-
dc.contributor.authorФіліп, Степан Степанович-
dc.date.accessioned2017-01-16T13:02:51Z-
dc.date.available2017-01-16T13:02:51Z-
dc.date.issued2012-
dc.identifier.citationГідроторакс – предиктор важкості протікання гострого панкреатиту / В.І. Русин, С.С. Філіп // Український Журнал Хірургії. – 2012. - №3(18). – С.5-8.uk
dc.identifier.urihttps://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/11268-
dc.description.abstractВ основі розвитку асептичних деструктивних ускладнень при гострому панкреатиті є стерильний некроз паренхіми підшлункової залози і/або позаочеревинної клітковини в комплексі з реактивними запальними змінами з боку навколишніх органів і тканин. Мета дослідження. Визначити діагностичну специфічність та чутливість гідротораксу при деструктивних формах гострого панкреатиту. Гідроторакс діагностований всього у 179 хворих, в тому числі при рентгенологічному обстеженні у 41(22,9%), при ультразвуковому дослідженні у 101(56,4%), при комп'ютерній томографії - у 37 (20,7%) пацієнтів. Дослідження зв’язку гідротораксу і важкості клінічного перебігу захворювання показали, що із 179 випадків він спостерігався при важкому гострому панкреатиті у 169 (94,4%) хворих. Розрахунок діагностичної специфічності, діагностичної чутливості і діагностичної ефективності дав, відповідно, результати: 98,8%, 48,2%, 73,5%. Гідроторакс був одностороннім у 82 із 179 (45,8%), в тому числі зліва у 71 (39,7%), справа у 11 (6,1 %). Двусторонній гідроторакс був у 97 (54,2%). Правосторонній гідроторакс відповідав переважно правому типу розповсюдження позаочеревинної деструкції у всіх 11 хворих. Лівосторонній гідроторакс відповідав переважно лівому типу розповсюдження позаочеревинної деструкції) в 42% спостережень, переважно центральному або 2-хсторонньому типу розповсюдження поза очеревинної деструкції в 52% спостережень і лише в 5.3% був відмічений при правому типі розповсюдження поза очеревинної деструкції. 2-хсторонній гідроторакс діагностований відповідно у 15,4%, в 73,1% і в 11,5% спостережень. Величина гідротораксу вимірювалась по розходженню плевральних листків за даними ультразвукового дослідження. Вона складала від 0,2-0,5 см до 4-5 см. Розвиток гідротораксу великого об’єму не допускали, розходження плевральних листків 4-5 см вважалось допустимою величиною і було показом до виконання плевральної пункції. Особливість гідротораксу - супроводжувати протікання як правило розповсюджених форм панкреонекрозу із значним ураженням позаочеревинної клітковини, дозволила запропонувати його в якості маркеру важкості гострого панкреатиту.uk
dc.language.isoukuk
dc.publisherУкраїнський журнал хірургіїuk
dc.relation.ispartofseries№3(18);-
dc.subjectгострий панкреатитuk
dc.subjectгідротораксuk
dc.subjectлікуванняuk
dc.titleГідроторакс – предиктор важкості протікання гострого панкреатитуuk
dc.typeTextuk
dc.pubTypeСтаттяuk
Appears in Collections:Наукові публікації кафедри хірургічних хвороб

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
УЖХ №3 2012.pdf10.26 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.