Українсько-румунські відносини в 1991-2002 рр.

Abstract

Розвиток українсько-румунських відносин на сучасному етапі умовно можна розділити на два етапи: до 1995-1997 років і після. Рубежем між цими етапами є підготовка та підписання договору про дружбу і співробітництво між двома державами. Перший етап характеризується взаємною конфронтацією між двома сторонами, атмосферою недовіри ба навіть ворожості. Другий – поступовим покращенням стосунків між двома державами. Негативним у відносинах є невирішеність важливих політичних питань, зокрема щодо держкордону, слабка економічна співпраця, незадовільне становище української нацменшини та ін. Водночас до позитивного можна віднести відсутність конфронтації, спроби подолання суперечностей виключно мирними засобами, відсутність територіальних претензій, спроби налагодити економічну співпрацю, культурне співробітництво. До причин негативного у відносинах слід віднести “історичний багаж”, з яким обидві країни вступили в 90-ті роки, і який породив реваншистські настрої, економічну кризу, та найголовнішшою причиною є неприорітетність відносин між двома країнами з точки зору іх зовнішньополітичної стратегії. Так, для України на першому плані стоять відносини з Росією, США, Німеччиною, Польщею, а вже потім з іншими країнами. Пріоритетним розвиток відносин між Україною і Румунією назвало 2% експертів, які взяли участь в дослідженні пріоритетності розвитку відносин між Україною та зарубіжними державами, яке провів Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова.