Трансплантація печінки від живого родинного донора у хворих з цирозом та гепаторенальним синдромом

Abstract

Гепаторенальний синдром є грізним ускладненням у пацієнтів з термінальними стадіями хронічних за-хворювань печінки, що різко погіршують стан пацієнта та прогноз на виживання. Єдиним радикальним методом лікування хворих з цирозом печінки, ускладненим гепаторенальним синдромом є трансплантація печінки. В дослідження включені результати 66 трансплантацій печінки від живого родинного донора у 64 пацієнтів різного віку, що були проведені на базі НІХтаТ ім. О.О. Шалімова АМН України. Серед даних випадків виділена досліджувана група, в яку увійшли 11 пацієнтів з гепаторенальним синдромом. Аналіз результатів показав, що наявність тяжкого гепаторенального синдрому у реципієнтів з трансплантованою печінкою часто асоціюється з більш високим ризиком розвитку інфекційних ускладнень, первинної дисфункції трансплантата та печінкової недостатності. В свою чергу, наявність помірно вираженого гепаторенального синдрому не впливає на післяопераційну летальність, а функціональна ниркова недостатність розрішається в післяопераційному періоду при нормальній функції трансплантату. Ключові слова: гепаторенальний синдром, трансплантація печінки, цироз печінки

Hepatorenal syndrome is serious complication in patients with end stage liver disease. Living donor liver transplantation is only one radical treatment in patient with liver cirrhosis. In this study included results of 66 liver transplantation from living donor in 64 patients, witch was performed in National institute of surgery and transplantology, Kiev, Ukraine. Analysis of results of treatment show that mild hepatorenal syndrome in LDLT patients associated with high risk of infection complica-tions and primary graft disfunction. However moderate hepatorenal syndrome do not take effect on postoperative mortality and functional renal leisure reduce with normalization of graft function. Key words: hepatorenal syndrome, liver transplantation, liver cirrhosis