Показники якості життя пацієнтів у віддаленому періоді після перенесенного спонтанного субарахноїдального крововиливу

Abstract

Вступ. Субарахноїдальнийкрововилив (Subarahnoid hemorrage) –прорив крові в субарахноїдальний простір-ділянку між арахноїдальною мембраною та м’якою оболонкою головного мозку, щонайчастіше виникає внаслідок розриву артеріальної аневризми, або ж, рідше–травматичного ґенезу. Близько 6-8% всіх інсультів складає субарахноїдальний крововилив, внаслідок розриву артеріальних аневризм. 10-15% з них є фатальними, тобто, пацієнти помирають ще до поступлення в медичний стаціонар (FeiginVL, RinkelGJ, LawesCM, et al., 2005). За останні кілька десятиліть, частота інших типів інсультів зменшилася; Проте, захворюваність САК не змінилася (R.Loch Macdonald, 2010). Значна кількість пацієнтів, що вижили в гострому періоді субарахноїдального крововиливу аневризматичного ґенезу мають знижену якість життя, що пов`язано з відчуттям власного здоров`я[1]. Іноді, у віддаленому періоді захворювання, навіть після проведеного ефективного хірургічного лікування, вони вказують на когнітивні та емоційні проблеми, погіршення працездатності, зміну особистості. Зважаючи на такі наслідки, цим пацієнтам вкрай необхідні спеціальні реабілітаційні програми, для впровадження яких, потрібне чітке рутинне дослідження показників якості їх життя.