Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/19741
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorГарапко, Тетяна Василівна-
dc.contributor.authorГоловацький, Андрій Степанович-
dc.date.accessioned2018-06-16T16:32:55Z-
dc.date.available2018-06-16T16:32:55Z-
dc.date.issued2017-
dc.identifier.citationПатологія. – 2017. – Том 14. – № 3 (41). – С. 353–357. DOI 10.14739/2310-1237.2017.3.118760uk
dc.identifier.issn2306-8027-
dc.identifier.urihttps://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/19741-
dc.description.abstractУ медицині вже давно використовуються наркотичні анальгетики з лікувальною метою, але їхній вплив на органи імунної системи вивчений недостатньо. Мета роботи – дослідити закономірність субмікроскопічних змін структурних компонентів тимуса білих щурів-самців у динаміці шеститижневого впливу на організм опіоїду налбуфіну, а також через один тиждень після його відміни. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на 52 білих щурах-самцях репродуктивного віку з початковою масою тіла 140–150 г. Препарат «Налбуфін» вводили внутрішньом′язово 1 раз на добу о 10–11 годині протягом 42 діб, підвищуючи дозу кожні 7 діб. Експериментальних тварин поділили на 8 груп: перша – інтактні тварини; друга група, яким упродовж 1 тижня щоденно вводили внутрішньом’язово опіоїд налбуфін у дозі 8 мг/кг; третя група, яким протягом 2 тижня дозу налбуфіну збільшили до 15 мг/кг; четверта група, яким упродовж 3 тижня дозу налбуфіну збільшили до 20 мг/кг; п’ята група, яким упродовж 4 тижня дозу налбуфіну збільшили до 25 мг/кг; шоста група, яким протягом 5 тижня дозу налбуфіну збільшили до 30 мг/кг; сьома група, яким упродовж 6 тижня дозу налбуфіну збільшили до 35 мг/кг; восьма група, у яких забирали матеріал через один тиждень після відміни препарату. Забір матеріалу виконували згідно з загальноприйнятими правилами. Зрізи виготовляли на ультрамікротомі УМТП-6М за допомогою алмазного ножа (DIATOM) і здійснювали подвійне контрастування – за Рейнольдсом та уранілацетатом. Досліджували зрізи тимуса за допомогою електронного трансмісійного мікроскопа ТЕМ-100. Фотодокументували досліджуваний матеріал за допомогою цифрової камери SONY-H9. Результати. Через один тиждень експерименту розширюється міжклітинний простір. Через два тижні контури ядер тимоцитів нерівні, розмиті. Через три – чотири тижні виникають деструктивно-дегенеративні зміни тимоцитів та епітеліоретикулоцитів. Через п’ять – шість тижнів частина тимоцитів та епітеліоретикулоцитів мають пікнотичні електронно-щільні ядра, збільшується кількість деструктивно змінених тимоцитів, епітеліоретикулоцитів і макрофагів із пікнотичними ядрами та у стані апоптозу. Через один тиждень після відміни налбуфіну наявні численні деструктивно змінені тимоцити та епітеліоретикулоцити й клітини у стані апоптозу, ядерна мембрана та плазмолема місцями пошкоджені. Висновки. При нетривалому впливі налбуфіну на організм протягом 2 тижнів не відбувається значущих структурних змін у тимусі. При дії налбуфіну впродовж 3–4 тижнів виникають деструктивно-дегенеративні зміни структурних компонентів тимуса. При тривалій дії налбуфіну протягом 5–6 тижнів настають глибокі деструктивно-дегенеративні зміни, що навіть через тиждень після відміни препарату не відновлюються.uk
dc.language.isoukuk
dc.relation.ispartofseriesТом 14. – № 3 (41);-
dc.subjectтимус, налбуфін, тимоцити, епітеліоретикулоцити, апоптозuk
dc.titleСубмікроскопічні зміни структурних компонентів тимуса при дії на організм налбуфінуuk
dc.typeTextuk
dc.pubTypeСтаттяuk
Appears in Collections:Наукові публікації кафедри анатомії людини та гістології

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Патологія №16.pdf1.19 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.