Прототипи жіночих іменувань у слов’янських мовах

Abstract

На основі писемних джерел давньоруської мови ХІ–ХІІІ ст. досліджуються власні назви жінок. У статті робиться висновок про те, що патроніми та андроніми виникли в праслов’янській мові не як додаткові до імені назви, а як евфемізми, які дозволяли ідентифікувати особу в період язичництва, коли діяло табу на ім’я. Зміна онімів протягом життя жінки здійснювалася наступним чином: особове ім’я → патронім → андронім. Трансформація прадавньої однолексемної антропосистеми відбувалася внаслідок руйнації язичництва.

На основе письменых источников древнерусского языка ХІ–ХІІІ веков исследуются собственные именования женщин. В статье делается вывод о том, что патронимы и андронимы возникли в праславянском языке не как дополнительные компоненты имени, а как эвфемизмы, позволявшие идентифицировать лицо в период язычества, когда действовало табу на имя. Смена онимов на протяжении жизни женщины осуществлялась таким об- разом: личное имя → патроним → андроним. Трансформация древней од- нолексемной антропосистемы проходила вследствие разрушения языче- ства.

On the basis of written sources of ancient Russian language in 11th-13th centuries we study proper nouns of women. The article concludes that patronyms and andronyms originate in Proto-Slavic language not as an additional name component but instead as euphemisms to identify the person during the period of paganism known for its tabooed names. The change of onyms throughout a woman’s life was carried out as follows: her own name → patronymic name → andronym. Transformation of ancient monolexeme anthroposystem occured due to the destruction of paganism.