Працетерапія як соціальна технологія для покращення якості життя пацієнтів

Abstract

Основна мета − це здоров’я і оптимальна якість життя пацієнта. Працетерапія − спрямоване залучення хворого у трудову діяльність із лікувальною та реабілітаційною метою. Працетерапія концентрує у собі досягнення медичної і соціальної реабілітації, у тому числі ЛФК, масажу, фізіотерапії і механотерапії. Засобами працездатності є трудові рухи й різноманітні трудові процеси, а не рухи й вправи взагалі. Добирають їх з урахуванням професії і побутових дій. Результатом працетерапії є цілеспрямоване вироблення якогось продукту праці або виконання робочого завдання. Це, головним чином, відрізняє працетерапію та її засоби від ЛФК (В.М. Мухін, 2000). Основні завдання відновлення працездатності згідно з рекомендаціями Комітету експертів ВООЗ (1964) такі: повернути хворому самостійність у повсякденному житті; повернути його до колишньої роботи, якщо це можливо; підготувати хворого до виконання іншої роботи з повним робочим днем відповідно до його працездатності, або, якщо це неможливо, підготувати до роботи з неповним робочим днем або до праці у спеціальному закладі для інвалідів, або, нарешті, до неоплачуваної діяльності. Мета роботи: проаналізувати та узагальнити дані щодо принципів та актуальності працетерапії осіб, які втратили свою працездатність внаслідок інвалідності або наявності психічних порушень.