Сім’я, шлюб, партнерство, батьківство в постмодерних координатах

Abstract

У теоретичній частині статті аналізуються різні підходи до розуміння понять, якими дослідники пояснюють зміни, що відбуваються в сучасному постнекласичному світі. Зокрема, увага поширюється на опис представлених у цій реальності соціально-психологічних практик як способів особистісного життєконструювання, пов’язаних з власною інтерпретацією соціальності і пошуком власних ідентичностей, як це легітимується постмодерном. Названо причини, що актуалізують аналіз змісту понять “сім’я”, “шлюб”, “партнерство”, “батьківство”. Наголошується, що важлива роль у розумінні практик належить габітусу як системі набутих індивідом схем сприймання, оцінювання, діяння, які структурують практики, генерують їх в умови соціальної реальності і в такий спосіб відображаються як реконструкції/конструкції габітусу сім’ї, шлюбу та батьківства. З’ясовано, що габітус змінюється, трансформуючись у конститутивне начало інших практик, які не вписуються в дискурс традиційної сім’ї, шлюбу, батьківства. За сигнал змін габітусу визнається полідискурсивний простір, що виконує функцію смислового поля для конструювання практик і конституювання оновлених ідентичностей. Контент-аналіз емпіричної частини виявив, що в уявленнях респондентів про сім’ю та шлюб представлено здебільшого реконструкції, запропоновані модерном, тоді як партнерство конструюється на інших критеріях соціальної реальності. Так, у побутовому дискурсі уявлення про сім’ю, шлюб, батьківство ґрунтуються на традиційній парадигмі цінностей, де критеріями вибору практик є: любов – офіційні стосунки – довіра – взаєморозуміння – підтримка – діти – щаслива родина. Тоді як практики партнерства конструюються на інших критеріях: рівність – інтимність – секс – симпатія, захопленість – свобода, тобто мають інші принципи організації, відмінні від традиційного структурно-функціонального устрою шлюбу та сім’ї. Робиться висновок про важливість результатів асоціативного емпіричного експерименту, які ілюструють різне розуміння практик повсякденного життя, оскільки називання асоціацій, пов’язаних із сім’єю, шлюбом, батьківством, партнерством, є основою для розрізнення і виділення їх сутності як соціально-психологічних понять.

В теоретической части статьи анализируются различные подходы к пониманию понятий, которыми исследователи объясняют изменения, происходящие в современном постнеклассическом мире. В частности, внимание распространяется на описание представленных в этой реальности социально- психологических практик как способов личностного жизнеконструирования, связанных с собственной интерпретацией социальности и поиском собственных идентичностей, как это легитимируется постмодерном. Названы причины, актуализирующие анализ содержания понятий “семья”, “брак”, “партнерство”, “отцовство”. Отмечается, что важная роль в понимании практик принадлежит габитусу как системе приобретенных индивидом схем восприятия, оценки, действия, которые структурируют практики, генерируют их в условия социальной реальности и таким образом отражаются как реконструкции/конструкции габитуса семьи, брака и отцовства. Установлено, что габитус изменяется, трансформируясь в конститутивное начало других практик, которые не вписываются в дискурс традиционной семьи, брака, отцовства. Как сигнал изменений габитуса определяется полидискурсивное пространство, выполняющее функцию смыслового поля для конструирования практик и конституирования обновленных идентичностей. В результате контент-анализа эмпирической части определено, что в представлениях респондентов о семье и браке представлены в основном реконструкции, предложенные модерном, тогда как партнерство конструируется на других критериях социальной реальности. Так, в бытовом дискурсе представления о семье, браке, отцовство основываются на традиционной парадигме ценностей, где критериями выбора практик являются: любовь – официальные отношения – доверие – взаимопонимание – поддержка – дети – счастливая семья. Тогда как практики партнерства конструируются на других условиях: равенство – интимность – секс – симпатия, увлеченность – свобода, то есть имеют другие принципы организации, отличные от традиционного структурно-функционального устройства брака и семьи. Делается вывод о важности результатов ассоциативного эмпирического опыта, которые иллюстрируют разное понимание практик повседневной жизни, поскольку называние ассоциаций, связанных с семьей, браком, отцовством, партнерством, является основой для различения и выделения их сущности как социально- психологических понятий.

The theoretical part of the article deals with the analysis of different approaches to understanding of the concepts by which researchers explain the changes taking place in today’s postnonclassical world. In particular, their attention is extended to the description of social and psychological practices existing in this reality as means of personal life construction related to personal interpretation of sociality and search for personal identities as legitimized by postmodernity. Therefore, reasons actualizing the analysis of the concepts of family, marriage, partnership, and parenthood are considered. It is noted that an important role in understanding of practices belongs to habitus (habit) as a system of schemes of perception, evaluation, and actions acquired by an individual, which structure practices, generate them in the conditions of social reality, and thus appear as the reconstruction/construction of the family, marriage and parenthood habitus (habit). It is proved that habitus transforms turning into a constitutive principle of the practices that do not fit the discourse of the traditional family, marriage, and parenthood. The multidiscourse space performing the semantic field function for the practice design and the updated identity constitution becomes a signal of habitus (habit) changes. Content analysis of the empirical part shows that the respondent representations of family and marriage contain mostly the reconstructions put forward by the modernity, whereas partnership is constructed on the basis of other social reality criteria. Thus, representations of family, marriage, and parenthood in the everyday discourse are based on the traditional value paradigm characterized by the following criteria for the choice of practices: love – formal relations – trust – mutual understanding – support – children – happy family. Partnership practices are constructed according to different criteria: equity – intimacy –sex – sympathy, fondness – freedom, i. e. their organization principles are different from the traditional structural and functional organization of marriage and family.