Причини, діагностика та лікування синдрому Меллорі-Вайсса

Abstract

Вивчено гістологічні зміни езофагокардіальної ділянки в умовах портальної гіпертензії в експерименті. У відповідь на підвищення портального венозного тиску в ділянці стравохідно-шлункового переходу відбувається виражене новоутворення судин. Вени переважно розташовані у власній пластинці слизової оболонки та є продовженням кардіального венозного сплетіння, не мають повноцінної судинної стінки, котра значно потоншена, атрофована та більш схильна до розриву. Ці зміни обумовлюють ерозійно-виразкові ураження слизової. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 127 та проспективне дослідження 25 хворих на синдром Меллорі-Вайсса. Встановлена частота виявлення фонових захворювань – хронічного гепатиту, грижі стравохідного розтвору діафрагми, виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки. Висока ча- стота виявлення хронічного гепатиту, грижі стравохідного розтвору діафрагми свідчать про причинно- наслідковий зв’язок. На ступінь крововтрати мали вплив наявність хронічного гепатиту, грижі стравохідного розтвору діафрагми, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Поєднання хронічного гепатиту з грижею стравохідного розтвору діафрагми значно збільшує частку важчих ступенів крововтрати. Консервативно проліковано 94,1% хворих. Частота рецидивів кровотеч – 5,9%. Загальна летальність – 3,3%. Ключові слова: синдром Меллорі-Вайсса, патогенез, кровотеча, портальна гіпертензія, лікування