Ретроспективний аналіз ефективності застосування мінерал триоксид агрегату та кальційвмістних середників з метою проведення процедури апексифікації.

Abstract

Алгоритм вибору методу лікування постійних зубів з неповністю сформованим коренем, описаний у дослідженні Shabahang S. (2013), передбачає проведення процедури апексифікації у випадках незворотного пульпіту та некрозу пульпи, та вітальної терапії у випадках діагностики зворотних патологічних явищ у структурі пульпарного комплексу. Мета дослідження. Провести ретроспективний аналіз ефективності застосування мінерал триоксид агрегату та кальцієвмісних середників з метою проведення процедури апексифікації за даними попередньо проведених досліджень. Матеріали та методи дослідження. З метою реалізації поставленої мети дослідження був проведений пошук релевантних публікацій з використання пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com.ua/), баз даних Pubmed (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) та ScienceDirect (https://www.sciencedirect.com/). Результати дослідження. Доступні на сьогодні дані різного рівня доказовості не підтверджують факту вищої клінічної ефективності застосування мінерал триоксид агрегату у порівнянні з кальцій-гідроксидом з мето проведення процедури апексифікації у випадках ендодонтичного лікування зубів із незавершеним формування кореня. Однак вагома перевага застосування мінерал триоксид агрегату полягає у можливості одноетапного формування кореневої пробки з подальшою постійною обтурацією кореневого каналу після повного затвердіння мінерал триоксид агрегату. Висновок. Проаналізовані дослідження характеризувалися варіативністю дизайнів та використанням різних підходів до оцінки сформованості апікальної частини зуба, крім того, у більшості публікацій не проводилося оцінки вихідного рівня сформованості кореня, який потенційно може впливати на успішність маніпуляції. Нижчий рівень успішності кальцієвмісних середників з метою апексифікації, що був зареєстрований у низці досліджень, аргументований пролонгованістю лікування, в ході якого відмічається тенденція до пропущення пацієнтами контрольних оглядів та їх вибування із сформованої досліджуваної вибірки протягом відповідного періоду моніторингу. Для формулювання відповідних клінічних рекомендацій необхідно забезпечити підхід до оцінки вихідної ситуації та результатів проведеного лікування референтно до уніфікованої системи критеріїв, відносно котрих буде проводитися інтерпретація усіх показників якості досягнутої апексифікації.