Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/31392
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorПотапчук, Анатолій Мефодійович-
dc.contributor.authorОніпко, Євген Леонідович-
dc.contributor.authorСабов, Мар’ян Юрійович-
dc.contributor.authorАлмаші, Василь Миколайович-
dc.contributor.authorЮрженко, Анастасія Володимирівна-
dc.contributor.authorСтецик, Марія Олегівна-
dc.date.accessioned2020-11-07T13:53:28Z-
dc.date.available2020-11-07T13:53:28Z-
dc.date.issued2019-06-
dc.identifier.citationБіомаркери в діагностиці хвороб тканин пародонта / А. М. Потапчук, Є. Л. Оніпко, М. Ю. Сабов, В. М. Алмаші, А. В. Юрженко, М. О. Стецик // Клінічна стоматологія. - 2019. - №2. - С. 19-25.uk
dc.identifier.issn2311-9624-
dc.identifier.urihttps://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/31392-
dc.description.abstractіомаркери в діагностиці хвороб пародонта Резюме. Хронічний перебіг пародонтиту та гінгівіту вражає до 80 % дорослого населення, стаючи одним із найпоширеніших серед хвороб людства. Захворювання ініціюється накопиченням бактерій вздовж ясенного краю і в просторі між ясенними тканинами та зубами. Відсутність клініки гострого болю при захворюваннях пародонта є однією з основних причин низького рівня звернень пацієнтів за стоматологічною допомогою. Діагностику захворювань пародонта, як правило, проводить лікарстоматолог. Вона включає візуальний огляд тканин ясен та ряд інших протокольних процедур, у тому числі додоткових методів діагностики – клінічну оцінку рентенограми. Водночас, звичайні клінічні та рентгенографічні методи діагностики пародонта здатні лише до ретроспективного діагнозу, вони не можуть виявити або передбачити активність пародонтиту. Тому в останні роки активно досліджують потенційні біомаркери для діагностування хвороб тканин пародонта. Джерелом біомаркерів перш за все є ясенна рідина та слина, як такі, що безпосередньо контактують з ураженими тканинами. Враховуючи сказане, доцільно проаналізувати літературні дані щодо біомаркерів ясенної рідини та слини, які використовують для діагностики хвороб пародонта та можливості розробити прості у застосуванні тест-методи для ранньої діагностики. Мета дослідження – проаналізувати літературні дані щодо оцінки перспективи застосування біомаркерів у стоматологічній практиці, зокрема в діагностиці патології тканин парадонта разом із періімплантною патологією. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосематичний та аналітичний методи. Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються застосування біомаркерів у діагностиці хвороб пародонта. Висновки. Незважаючи на те, що в діагностиці рогової рідини наявна значна кількість потенційних біомаркерів, проведені на сьогодні дослідження виявилися недостатніми щодо надання клінічно достовірної та корисної інформації для практиків з точки зору більш точної діагностики та планування лікування.uk
dc.language.isoukuk
dc.subjectбіомаркерuk
dc.subjectслинаuk
dc.subjectпародонтuk
dc.subjectясенна рідинаuk
dc.subjectпародонтитuk
dc.titleБіомаркери в діагностиці хвороб пародонтаuk
dc.title.alternativeBiomarkers in the diagnosis of periodontal diseasesuk
dc.title.alternativeБиомаркеры в диагностике болезней пародонтаuk
dc.typeTextuk
dc.pubTypeСтаттяuk
Appears in Collections:Наукові публікації кафедри ортопедичної стоматології

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Клінічна стоматологія (1).pdfУ статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються застосування біомаркерів у діагностиці хвороб пародонта. Незважаючи на те, що в діагностиці ротової рідини наявна значна кількість потенційних біомаркерів, проведені на сьогодні дослідження виявилися недостатніми щодо надання клінічно достовірної та корисної інформації для практиків з точки зору більш точної діагностики та планування лікування.173.54 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.