Мережі емотивних кодів поетичного тексту (на матеріалі вірша В. Стівенса "The Planet on the Table")

Abstract

В статті зроблено спробу виявити особливості інтеграції емотивів у породженні емотивних мереж, що формують основу емотивності в поетичному тексті В. Стівенса «The Planet on the Table». З’ясовано, що емотивність вірша формується мікро- та мезоемотивами. Вони являють собою специфічні емотивні коди, що фіксують мовленнєвими засобами особливості емоційного профілю автора в процесі створення ним поетичного тексту. Мікроемотив – це стилістичний засіб фонологічного, графічного, морфологічного, лексичного чи синтаксичного рівня мови, що фіксує відтинок емоційного континууму автора, несе інформацію про певний нюанс образу емоції автора й підпорядковується загальному задумові поетичного тексту. За ступенем вираженості в тексті мікроемотиви можуть бути експліцитними (емотиви-номінативи, емотиви-дескриптиви) або імпліцитними (емотиви-експресиви). За принципом конвергенції мікроемотиви можуть об’єднуватися, породжуючи комплексні емотивні утворення – мезоемотиви. Мезоемотив визначається як текстовий образ другого порядку, який відзначається неперервністю, динамічністю в сенсі акумулювання відтінків емотивного значення і підпорядкованістю загальному авторському задумові тексту. Мезоемотиви простежуються у площинах двох образних просторів поетичного тексту, які мають антиномічні ознаки. Таким чином, поетичний постає як ємність двох протилежних образів емоцій, взаємодія яких сприяє викристалізуванню вихідного емотиву, якому притаманні домінантні ознаки. Мегаемотив є цільовим емотивом, який формує домінантну емотивність поетичного тексту. Йому притаманні емерджентні ознаки й співвіднесеність із загальним задумом поетичного тексту, суть якого можна з’ясувати на рівні цілого тексту. В своїй основі мегаемотив містить образ позитивної, негативної, або амбівалентної емоції пережитої або переживаної автором поетичного тексту.

The article attempts at finding out the peculiarities of emotive units integration into networks to build up emotiveness in the poetic text «The Planet on the Table» by W. Stevens. It is stated that the emotiveness of the poem is created by microand mesoemotive units. They represent specific emotive codes that manifest peculiarities of the author’s emotional profile which forms itself in the process of poetry creation. Microemotive units are defined as stylistic means of phonological, graphical, morphological, lexical or syntactical levels of the language used to mark fragments of emotional continuity of the author or nuances of their emotional states. They usually comply with the construed message of the poetic text. According to their degree of manifestation in the text, microemotive units fall into explicit (emotive units of nominative and descriptive character) and implicit (emotive units of expressive character). They can converge forming mesoemotives. Mesoemotive units are defined as textual images marked by contiguity and dynamism in the sense accumulation of emotive shades. Mesoemotives have been traced within the frameworks of image-bearing spaces of the poetic text which expose contrastive features. Thus, the poetic text appears to be the container of two contrastive images of emotions, the interaction of which triggers the formation of the megaemotive unit. Megaemotive unit is defined as emergent implicit textual construct. It parallels the central message of the text. In its nature megaemotive unit is the image of complex positive, negative or ambivalent emotion that has been experienced by the author of the poetic text. In the analyzed poetic text, microemotive units (explicit emotive means) group to form mesoemotives within two contrastive image-bearing spaces present in the text. They are of implicit character and are defined as satisfaction and frustration. It stated that their interaction gives rise to the emergent megaemotive unit of the text (disillusioned satisfaction), the dominant emotive image with ambivalent features.