Особливості політики «м’якої сили» Росії щодо України (1991–2013 рр.)

Abstract

У статті розглянуто головні особливості політики «м’якої сили» Росії щодо України. З’ясовано, що «soft power» РФ, незважаючи на певні здобутки, в цілому проводилася неефективно, несистемно та непослідовно. «М’яка сила» Росії зазнала невдачі через стереотипізований погляд на Україну як лояльно-споріднену країну, запізніле проведення політики «м’якої сили» на державному рівні, недостатню інституційну основу, внутрішні економічні та політичні проблеми РФ в умовах прозахідного курсу нашої держави. Це стало однією з передумов широкомасштабного застосування Росією по відношенню до України з 2014 р. «жорсткої сили», досвід проведення якої був напрацьований РФ десятиліттями.

The article considers the main features of Russia’s «soft power» policy towards Ukraine. The relevance of this topic is conditioned by the long-term strategic partnership between the two countries, which was based on historical, cultural and economic grounds. Besides, this issue has not been sufficiently covered in the works of Ukrainian scientists. The chronological framework of the work covers the period 1991-2013, as since 2014 a new stage of Russian-Ukrainian relations began with the predominance of methods of «hard power». It was found that the «soft power» of the Russian Federation, despite certain achievements, was being generally conducted ineffectively, unsystematically and inconsistently. The reasons for this were: 1) stereotypical attitude towards our state as a loyal and close in all respects country; 2) the predominance of a pro-Western national project in Ukraine based on the opposition of Russian and Ukrainian models of development; 3) the long absence of an attractive image of Russia, which was difficult to form, taking into account the specifics of its political (authoritarianism) and economic (raw materials economy) systems; 4) insufficient institutional support for the policy of «soft» influence against the background of significant activity of Western non-profit organizations in Ukraine; 5) belated implementation of a policy of «soft power» at the state level. At the same time, it should be noted that certain successes of this direction of Russian policy are associated with the church, educational, cultural, information and economic spheres. However, these achievements, mostly related to the previous common historical experience of the two countries, were often accumulated inertially, without the systematic and conscious use of soft power tools. Keywords: soft power, Russia, Ukraine, politics, bilateral relations.