Суспільна безпека в Україні: теоретичний та практичний аспекти

Abstract

Зростання усвідомленої громадянськості та активності в неурядових організаціях є важливим елементом успіху політичного та економічного зростання держави, а також це дає забезпеченість сфери суспільної безпеки. Це поняття для України не є активним у нормативноправовому полі, але все більше затребуваним у реальному житті. Дослідженню цього поняття присвячена дана стаття. Оскільки в сучасних умовах викликів та небезпек, які стоять перед Україною з огляду на російську агресію, згуртованість суспільства, яка є основою суспільної безпеки, має стати з’єднуючою ланкою між безпекою людини та безпекою держави. На сьогоднішній день небезпеки в цій площині пов’язані з відсутністю відповідних положень в українському законодавстві; неузгодженістю та плутаниною деяких понять (наприклад звуження розуміння «суспільної безпеки» до «громадської безпеки»); розчаруванням людей у своїх спільних можливостях. Проте, саме громадянське суспільство має бути головною опорою існуючої влади, а взаємодія між ними – запорукою забезпечення принципів демократії, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, що є основою обраного шляху розвитку країни. Громадянське суспільство зацікавлене у забезпеченні високого рівня суспільної безпеки у країні, адже суспільне життя громадян – як цілісний процес взаємодії соціальних суб’єктів в конкретних умовах – безпосередньо залежить від цього. Саме тому безпека суспільства є однією з основних складових національної безпеки. Певні позитивні зміни останніх років в Україні можна все ж простежити (частково завдяки міжнародним організаціям та проєктам), що виявились у становленні та розвитку волонтерського руху для допомоги потребуючим, формуванні громадських рад для здійснення контролю за діями органів влади та участь у прийнятті та реалізації державних рішень при проведенні низки реформ та в боротьбі з корупцією.