Статус і стан мов національних меншин в освітній сфері на Закарпатті впродовж ХХ - початку ХХІ ст.

Abstract

Анотація. Статтю присвячено простеженню впливу мовнополітичного фактора на ситуацію на Закарпатті в освітній сфері впродовж різних історичних проміжків залежно від належності регіону до конкретних державних утво- рень: Австро-Угорщини, Чехословацької Республіки, Карпатської України, Угорщини, Української Радянської Соціа- лістичної Республіки, України. Предметом дослідження є статус і стан мов національних меншин Закарпаття у складі різних державних утво- рень. Особливу увагу звернено на взаємодію державної мови й мови найбільшої національної меншини в регіоні в різні історичні періоди. Зокрема, проаналізовано задекларовані в законодавчих актах положення щодо мови, а також реальну мовну ситуацію, яка склалася в краї в той чи інший період (шляхом порівняння статистичних даних щодо кількості освітніх закладів із навчанням мовами національних меншин). Так, в Австро-Угорщині законодавство сприяло мадяризації, зменшенню кількості шкіл із руською мовою на- вчання. У період Чехословаччини мови національних меншин загалом мали значно сприятливіші умови для розвитку, однак держава йшла майже двадцять років до того, щоб надати Підкарпатській Русі гарантовану конституцією автоно- мію з можливістю врегулювання мовного питання соймом. Загалом у період входження краю до Чехословаччини зрос- ла кількість шкіл із навчанням чеською мовою і мовами національних меншин: позитивна динаміка простежувалася щодо кількості шкіл і з руською мовою навчання, і з угорською. Час існування Карпатської України – надто короткий, щоб робити висновки про певні тенденції політики щодо мови нацменшин в освітній сфері. У період Угорського ко- ролівства була підтримка угорської мови та й спроби формування / утвердження «угроруської». У радянський період загалом кількість шкіл із угорською мовою навчання зменшилася, була тенденція до утвердження української мови й російської як «мови міжнаціонального спілкування». За часів незалежності України кількість шкіл із угорською мовою навчання не зменшилася, а, навпаки, зросла. І це засвідчує підтримку мов національних меншин в Україні на державному рівні. Ключові слова: українська мова, державна мова, мови нацменшин, угорська мова, мовна політика, мова на- вчання, освітні заклади.

Abstract. The article is devoted to tracing the influence of linguistic and political factors on the situation in Transcarpathia in the educational sphere during different historical periods depending on the region’s affiliation to specific state formations: Austria-Hungary, Czechoslovakia, Carpathian Ukraine, Hungary, Ukrainian Soviet Socialist Republic. The subject of the research is the status and position of the languages of the national minorities of Transcarpathia as a part of various state formations. Particular attention is paid to the interaction of the state language and the language of the largest national minority in the region in different historical periods. In particular, the provisions on the language of the population of Zakarpattia declared in the legislative acts are analyzed (special attention is paid to the language of national minorities), as well as the real language situation in the region in one period or another (by comparing statistics on the number of educational institutions with education in the languages of national minorities). Thus, in Austria-Hungary, the legislation contributed to Madarization, reducing the number of schools with Russian as the language of instruction. In Czechoslovakia, the languages of national minorities generally had much more favorable conditions for development, but the state went 20 years before giving Subcarpathian Rus the constitutionally guaranteed autonomy with the possibility of settling the language issue by the Diet. The existence of Carpathian Ukraine is too short to draw conclusions about certain policy trends regarding the language of national minorities in the field of education. During the period of the Kingdom of Hungary, there was support for the Hungarian language and attempts to form / establish a «Hungarian-Ruthenian» language. During the Soviet period, the total number of schools with Hungarian as the language of learning decreased, and there was a tendency to establish Ukrainian and Russian as the «language of interethnic communication». During the independence of Ukraine, the number of schools with Hungarian as the language of instruction did not decrease, but, on the contrary, increased. And this testifies to the support for the languages of national minorities in Ukraine at the state level. Keywords: Ukrainian language, state language, languages of national minorities, Hungarian language, language policy, language of learning, educational institutions.